Завжди красиві та ефектні: декоративно-листяні кімнатні рослини

Привабливість декоративно-листяних видів в першу чергу залежить від форми листя (овальна, лінійна, яйцеподібна), його  будови (цілісні, лопатеві, розсічені) та забарвлення листової пластинки, а також від характеру розташування листя на пагоні та габітусу самої рослини.

Одна з найпопулярніших тропічних рослин, що використовуються в кімнатній культурі, – кодієум строкатий (Codiaeum variegatum). Назва роду походить від грецького kodeia – голова. Останнім часом отримані численні сорти, листя яких відрізняється строкатим забарвленням (від зеленого, жовтого до червоного, майже чорного, з яскравими жилками) і незвичайною формою (обернено-яйцеподібною, спірально закрученою, хвилястою).

Кодієуми досить невибагливі. Їм необхідні яскраве освітлення, рясний полив, регулярне обприскування та висока температура повітря (22-25 °С). Ці рослини не люблять різких змін та відповідають на них зниженням декоративності.  Кодієуми вимагають регулярного формування куща. 

При обрізці слід дотримуватися запобіжних заходів, оскільки у них (як і у всіх молочайних) їдкий млечний сік. 

Кодієумам за популярністю не поступаються драцени. Назва роду походить від грецького dracaina – самка дракона, що пов'язано з наявністю смолистого червоно-бурого соку в одного з видів – драконового дерева (Dracaena draco), яке ще називають кров'ю дракона. У цих рослин дуже химерна форма. Та й живуть вони довго – до 600 років (за деякими відомостями, існував екземпляр, вік якого оцінювали у 6 000 і навіть 10 000 років).

Як кімнатні рослини драцени набули поширення на початку XIX ст. Добре відома драцена запашна (Dracaena fragrans), білі або рожеві квітки якої випромінюють аромат меду або свіжого сіна, а також її численні сорти.

Драцени досягають у висоту 1,5 м, що (залежно від розмірів вашого приміщення) можна вважати як перевагою, так і недоліком.

Забарвлення листя у цих рослин – від майже білого до темно-зеленого. Листя зібране в розетку. За своїм зовнішнім виглядом драцени схожі на кордиліни, але, на відміну від них, не утворюють кореневищ.

У драцен коріння жовтогаряче, листя – сидяче, з паралельними жилками, плід (ягода) містить одну насінину. У кордилін коріння біле, листя з перистим жилкуванням, має черешки, плід з численним насінням.

У кімнатній культурі драцени невибагливі, досить тіньовитривалі, хоча краще розвиваються при яскравому освітленні. Взимку їх утримують при температурі 15-18 °С. Влітку поливають рясно, взимку полив зменшують. 

Розмножуються драцени насінням і стебловими живцями. Пересаджувати їх можна протягом усього року, хоча найкращий час для пересадки – кінець лютого, березень.

Останнім часом широкого поширення набули маранти та калатеї із родини марантових.

Зовні рослини цих двох тропічних родів дуже схожі. Рід маранта названо на честь італійського ботаніка Бартоломео Маранті, який жив у XV ст. Калатея отримала свою назву від грецького kalathos – кошик, оскільки її листя використовували для виготовлення плетених виробів.

Ці рослини – жителі тропічних дощових лісів, де часто утворюють непрохідні зарості.

У природі калатеї та маранти часто зустрічаються на берегах водойм, у болотистих і навіть затоплюваних місцях. Тому при їх вирощуванні важливо пам'ятати, що вони тепло- та вологолюбні.

Гілки у марантових (залежно від виду) відходять від стебла під певним кутом. В результаті утворюється зигзаг або завиток, що дозволяє багатьом видам у вологому тропічному лісі "дертися" по стовбурах дерев та кущів і підніматися ближче до сонця. Ця особливість надає рослинам надзвичайно оригінального вигляду.

• Крім того, у марант і калатей є потовщення в основі листа – листова подушечка, завдяки якій листова пластинка може змінювати своє положення.
• Впродовж доби листя марантових рухається, уловлюючи сонячні промені.

Багато видів калатеї та маранти (у тому числі всім відома маранта біложилкова) увечері піднімають своє листя догори і складають його разом. Ось чому рослини називають також "рукою, що молиться". Таке розташування листя можна спостерігати і перед дощем. 

Листова пластинка у маранти і калатеї овальна, довгаста, з центральною опуклою жилкою. Численні жилки злегка вигнуті, через певні інтервали з'єднані перемичками та утворюють химерний рельєфний малюнок. 

Знизу листя іноді забарвлене в пурпуровий та фіолетовий кольори, а зверху – часто має строкатий малюнок за рахунок чергування темних та світлих смуг чи плям. Плямистість часом поєднується з атласним блиском або оксамитовою поверхнею. Ці прикраси тропічних  "модніць" пояснюються присутністю різних пігментів у клітинах листя. 

Квітки білі або кремові, рідше блакитні або бузкові, зібрані в головчасті суцвіття, проте за декоративністю вони значно поступаються листю.

Порівняно з кодієумами та драценами калатеї та маранти – справжні примхливі панночки, що вимагають до себе особливого відношення.

У період росту (з березня по жовтень) їх поливають рясно, а в решту пори року полив скорочують і зволожують субстрат по мірі його підсихання. Калатеї та маранти негативно реагують як на зниження температури (навіть до 15 °С), так і на різкі її перепади. Незважаючи на те, що ці рослини досить світлолюбні, прямих сонячних променів вони не виносять. При надлишку світла листя скручується, тому в кімнатах їх краще розташовувати подалі від вікон. При підвищеній температурі та сухості повітря листя підсихає і скручується по краю. 

Калатеї та маранти у спекотні літні дні потрібно якнайчастіше обприскувати водою. Однак види з оксамитовим листям (калатея смугаста, калатея Варшевича) обприскувати не слід, для них ідеально підходять умови тераріумів. Крім того, для підвищення вологості повітря горщики з рослинами бажано встановлювати у піддони з вологим мохом.

Пересаджують калатеї та маранти ранньою весною. Під час пересадки великі кущі ділять. Горщики для калатей та марант мають бути неглибокими.

Калатеї та маранти – справжня окраса домашньої колекції, проте починати практичний досвід квітникарів-аматорів ми радимо не з цих видів, а з витриваліших і стійкіших – драцен, кордилін, пеперомій. Це ідеальні декоративно-листяні рослини для початківців.

Людмила Буюн, Людмила Ковальська 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com