Потреба рослин у добривах визначається за вмістом поживних речовин у ґрунті та результатами хімічного аналізу рослин. Застосовується і візуальна діагностика.
Перший спосіб є основним, тому що він дозволяє з більшою точністю судити про забезпеченість рослин поживними речовинами у порівняно тривалий проміжок часу. Система удобрення передбачає основне внесення та підживлення.
Впродовж вегетації вміст поживних елементів, особливо азоту та калію, знижується. У зв'язку з цим потрібні систематичні підживлення з інтервалами 7-10 днів, як правило, через місяць після висадки розсади.
Для позакореневих підживлень огірка застосовується наступний розчин мінеральних добрив (г на 10 л води): сірчанокислого калію – 7-8, суперфосфату – 10-12, сечовини – 5-7; для помідора – сірчанокислого калію – 15, суперфосфату – 8, сечовини – 15.
Розчин мікроелементів містить 0,03% борної кислоти, по 0,005 сірчанокислого магнію, цинку, міді, кобальту, молібденовокислого амонію, 0,04 лимоннокислого заліза, 0,001 % калію йодистого.
Одним із найдоступніших способів діагностики забезпеченості рослин поживними речовинами є візуальна діагностика.
Ознаки нестачі поживних речовин у рослин:
- азоту – блідо-зелене забарвлення нижнього листя, жовтіє і відмирає листя на верхівці, листя дрібне, стебло тонке, тендітне;
- фосфору – темно-зелене, блакитне забарвлення листя з червоним пурпуровим відтінком, сповільнюється ріст, посилюється відмирання листя, воно набуває чорного кольору, затримуються цвітіння і дозрівання;
- калію – пожовтіння, відмирання тканин, закручування країв листя донизу, зупиняється ріст міжвузлів;
- магнію – посвітлення листя, зміна забарвлення в жовте, червоне, фіолетове, хлороз між жилками зеленого кольору;
- кальцію – некроз країв листя, верхівкової бруньки, коріння;
- заліза – рівномірний хлороз між жилками, блідо-зелене, жовте забарвлення листя без відмирання тканин;
- бору – відмирання верхівкових бруньок, корінців, листя, опадання зав'язей.
При надлишку елементів живлення виникають симптоми мінерального отруєння рослин, які найчастіше супроводжуються утворенням некротичних тканин.
Городникам, які займаються захищеним та відкритим ґрунтом, слід обов'язково зробити агрохімічний аналіз ґрунту та дотримуватися тих рекомендацій щодо мінерального живлення, які описані в агротехніці вирощування окремих культур.
Нагадаємо деякі основні тези.
Найефективнішим використанням добрив є локальне їх внесення при посіві насіння та посадці розсади. У цьому випадку дози зменшують у кілька разів, а вплив на врожай практично однаковий із суцільним застосуванням.
При локальному внесенні важливо, щоб добрива не стикалися з насінням. Спочатку вносять добрива, перемішуючи їх із ґрунтом, потім насипають шар землі в 5-7 см і висівають насіння.
При висадженні розсади капусти, помідора, перцю, баклажана в лунку слід давати одну-дві жмені перегною і 1 чайну ложку нітроамофоски. Деревну золу до цієї суміші додавати не рекомендується, оскільки в результаті хімічної реакції йде втрата азоту. Золу та азотні добрива потрібно вносити у різний час.
Гній та вапно, яке треба давати на кислих ґрунтах, одночасно вносити не можна, оскільки ефективність дії знижується.
Для підживлення використовують органічні та мінеральні добрива, дози яких визначені для кожної культури у різні періоди росту. Якщо немає під рукою цих даних, то не помилитеся, якщо внесете сірникову коробку нітроамофоски на 1 м2.
Якщо в ґрунті не вистачає будь-якого елемента – наприклад азоту, треба вносити не тільки азот, а й фосфор і калій, але у менших дозах, оскільки вони посилюють дію азоту. Рослини особливо потребують азоту після рясних опадів та похолодань.
- В одному відрі води, як правило, розчиняють не більше 100-150 г мінеральних добрив, коли підживлюють під корінь, і дають у 10 разів меншу концентрацію макродобрив для позакореневих підживлень по листю.
- Чергують мінеральні підживлення з органічними: коров'яком, пташиним послідом, зброженими рослинними рештками.
- Мікродобрива (3-5 г на відро води) використовують, як правило, для позакореневих підживлень для підвищення стійкості рослин до несприятливих факторів.
Позакореневі підживлення особливо ефективні для підтримки рослин під час переходу від похмурої погоди до ясної. Це "швидка допомога" рослинам. Бажано додавати в позакореневе підживлення 10-15 г сечовини на одне відро води. Ця поверхнево активна речовина сприяє засвоєнню інших сполук.
Людмила Шульгіна
© Журнал "Городник"
ФОТО: pixabay.com