Надзвичайно стійка до холоду: вирощуємо багаторічну цибулю – батун

Висока холодостійкість рослин дозволяє розширити межі їх вирощування від Крайньої Півночі до Крайнього Півдня.

На відміну від ріпчастої, у багаторічної цибулі формується не справжня, а хибна цибулина, яка впродовж усього періоду вегетації безперервно росте, утворюючи нові й нові гілки і листя. Залежно від виду, у однієї рослини у перший рік життя розвивається 1-3, у другий – 4-12, у третій – 20-30, у четвертий – 35-50 і більше бічних гілок.

У їжу використовують як всю рослину, так і окремо зрізане листя. У зелені багаторічних видів цибулі міститься від 17 до 24% цукрів; 1,6-2,5 г протеїну, 2,2-3,1 мг% каротину, від 82 до 125 мг% вітаміну С, ефірні олії, мікроелементи та ін.

Ця вітамінна зелень використовується у свіжому вигляді або як приправа до перших та других страв. Надходить вона впродовж усього періоду вегетації – до пізньої осені.

Багаторічні цибулі діляться на види з трубчастим, як у ріпчастої цибулі (батун, багатоярусна, шніт-цибуля) і з пласким (слизун, запашна) листям.

Батун – один з найбільш поширених багаторічних видів цибулів з трубчастим листям. Він відомий ще під назвами: цибуля татарка, зимова, піщана, китайська, дудчаста. Його батьківщина – Китай і Сибір, де і в даний час рослина зустрічається в дикому вигляді. Цей вид цибулі широко обробляють у Японії, Китаї, Кореї, Західній Європі, на Далекому Сході.

Умови вирощування цибулі-батуна у різних географічних зонах Азії та Європи впродовж століть, безумовно, наклали свій відбиток на вигляд загалом, у результаті з'явилося безліч форм. Вони розрізняються за морфологічними (потужність, число і забарвлення листя, ступінь розгалуження, висота рослин), господарськими (швидкість, врожайність) ознаками та смаковими перевагами. Усі форми об'єднані вченими у чотири підвиди чи різновиди: руський, японський, китайський та багатоярусний.

До руського підвиду відносяться форми з порівняно невеликим (30-40 см), темно-зеленим листям гострого смаку, яке при запізнюванні з прибиранням, швидко грубіє. Рослини сильно розгалужуються і на третій рік утворюють 30-60 гілок. Рослини цієї форми відростають дуже рано і не вимерзають навіть у найбільш суворі зими.

Рослини японського підвиду – середньої потужності, середньорозгалужені, на третій рік формують 15-30 гілок. Листя велике, досягає до 60 см висоти, ніжне, напівгострого смаку, в початковий період росту верхівка листя поникла. Зимостійкість середня.

Китайський підвид відрізняється потужним розвитком рослин, висота яких сягає 1,5 м. Рослини дуже слабко гілкуються. Особливо широко культивуються у Китаї форми цибулі-батуна "утун" та "чуй". Вони з’явилися в результаті застосування спеціальної агротехніки вирощування батуна (у траншеях при періодичному підгортанні рослин).

Справа в тому, що в Китаї цибулю-батун вирощували ще на зорі людства. Обробляли її заради отримання ніжного, не гострого, вибіленого несправжнього стебла, що досягає 65-100 см у висоту і 1,5-2 см у діаметрі, яке використовували як у свіжому вигляді, так і для приготування різних страв. Ці форми батуна не стійкі до морозу, погано перезимовують навіть у найпівденніших районах нашої країни.

Поряд з ними, в Китаї обробляють звичайну цибулю-батун, рослини якої досягають 50-65 см висоти і добре гілкуються. У їжу використовують переважно листя. Форми китайського підвиду за наших умов можуть вирощуватися лише у однорічній культурі. 

Цибуля-батун світлолюбна, потребує достатнього зволоження, вимоглива до родючості ґрунту. Добре росте на багатих на органіку суглинних, супіщаних ґрунтах, чорноземах. Погано – на заболочених, торф'яних та кислих. Для вирощування батуна, як, втім, і інших видів цибулі, pH ґрунту має дорівнювати 7-8. При рН 5,5 і нижче ґрунт необхідно вапнувати, тому що навіть незначне збільшення кислотності негативно позначається на розвитку рослин. У таких рослин листя дрібне, світло-зелене з жовтіючими верхівками.

Батун можна вирощувати в багаторічній та однорічній культурі; у відкритому та захищеному грунті.

• Незалежно від способу вирощування ґрунт готують (орють або перекопують) з осені.
• При багаторічній культурі цибулі під оранку восени вносять органічні добрива (гній, що перепрів, перегній або компост) з розрахунку 6-10 кг/м².
• Мінеральні добрива в дозі 30-50 г/м² суперфосфату, 15-30 г/м² хлористого калію та 15-20 г/м² аміачної селітри вносять лише наполовину з осені, решту ж навесні перед посівом.
• А азотні (всю дозу) краще вносити навесні.
• При багаторічному способі вирощування посів проводять навесні, у квітні - на початку травня.
• Грядку готують у день посіву, ретельно обробляючи ґрунт та видаляючи бур'яни.
• Сіють рядовим способом за схемою 45-50 х 25-30 см.
• Витрата насіння – 1-1,5 г/м².
• Перед посівом ґрунт на грядці ущільнюють.
• Глубина загортання насіння 0,7-1,5 см.
• Насіння повинно обов'язково потрапити у вологий ґрунт. 
• Якщо ви не заглибите насіння, посієте його, коли ґрунт добре прогріється і в нього вбереться достатньо вологи, то дружні сходи з'являться через 7-10 днів.

Думка про те, що чим раніше посієш цибулю, тим раніше збереш урожай – невірна. Цибуля, як зазначалося вище, холодостійка культура – насіння проростає навіть за 1-2 °С. Але період появи сходів розтягується у такому разі на місяць. За цей час ділянка встигає повністю зарости бур'янами. При температурі 14-15 °С сходи з'являються через два тижні, а при 20-22 °C – за 6-8 днів.

Догляд за рослинами полягає у своєчасному видаленні бур'янів (дуже цибуля їх не любить) і розпушуванні ґрунту.

У сухе та спекотне літо ґрунт поливають. За вегетаційний період проводять 3-4 поливи по мірі необхідності, витрачаючи 10-20 л/м² води. Після кожного поливу обов'язково розпушують ґрунт.

У перший рік життя рослини до кінця періоду вегетації мають сформувати 2-3 гілки. Листя цього року не прибирають. У такому вигляді рослини йдуть узимку. Дуже рано навесні, а ще краще після перших морозів, коли листя батуна висохне, його видаляють, щоб воно не затримувало навесні відростання нового. Важливо своєчасно прибрати відмерле листя і тому, що воно може стати джерелом захворювань цибулі.

• По мірі відростання листя навесні його прибирають для харчових цілей: або вибірково при необхідності, або зрізають його одночасно, коли воно досягне 25-30 см.
• За сезон листя зрізають 2-3, а при гарному догляді до 5 разів.

Після збирання листя на бідних ґрунтах рослини бажано підживити, для чого використовують розчин коров'яку (1:15) або золу з розрахунку 200 г/м². Якщо ґрунт сухий, золу розчиняють у 10 л води, якщо ж вологий – її рівномірно розсипають по поверхні ґрунту і закладають сапою.

Найбільший урожай цибуля-батун дає з 3-го до 5-го року життя, після 6-го року врожай починає знижуватися, тому плантацію треба розрядити або закласти заново.

Дуже ранню зелень цибулі-батуна можна отримати, застосовуючи плівкові укриття. Для цього з осені над грядкою встановлюють каркас, а в лютому – покривають плівкою. Під цим тимчасовим укриттям зелень цибулі ніжніша і соковитіша і відростає вона на 2-3 тижні раніше, ніж у відкритому ґрунті. 

Починаючи з другого та у наступні роки життя, рослини цибулі-батуна цвітуть і формують насіння.

Квіткові стрілки розвиваються біля кожної гілки рослини. Стрілки порожнисті, зі здуттям у середній частині, закінчуються суцвіттям. Суцвіття – проста парасолька, що складається з 200-300 квіток.

Цибуля-батун – перехреснозапильна рослина. Від моменту запилення до дозрівання насіння проходить 40-45 днів. Насіння, що утворилося, використовують для розширення посівів або вирощування цибулі-батуна в однорічній культурі. Насіння зберігає схожість впродовж 2-3 років.

Цибуля-батун розмножується і вегетативним шляхом – поділом куща.

Для цього відбирають найкращі рослини, викопують та ділять на посадкові одиниці таким чином, щоб кожна складалася з 2-3 гілок. Перед посадкою коріння укорочують, залишаючи їх 2-2,5 см у довжину.

Посадку проводять влітку, починаючи з кінця липня до початку вересня або рано навесні за схемою 45-50 х 20-30 см.

В останні роки багато городників, поряд з багаторічним способом вирощування, стали ширше вирощувати батун і в однорічній культурі – для отримання зеленої цибулі. 

Вирощування зеленої цибулю з насіння батуна економічно вигідніше, ніж із сіянки, вибірки або насіння ріпчастої цибулі.

При однорічному способі вирощування батуна ґрунт готують так само, як під багаторічну культуру, за винятком того, що органічні добрива вносять у значно меншій дозі – 0,5-0,7 кг/м².

Посів проводять рано навесні та влітку. При ранньовесняному терміні посіву (квітень) готову продукцію, залежно від зони вирощування, прибирають у червні- серпні.

При літньому посіві (наприкінці липня - на початку серпня) рослини до осені встигають сформувати по 2-4 листки і в такому вигляді йдуть у зиму. Навесні другого року вони рано рушають у ріст і готові до прибирання у квітні-травні.

Посів рядовий, за схемою 15-20 х 1-2 см. Сіють суцільно і проріджують при дуже загущених сходах. Витрата насіння 2-2,5 г/м².

Урожай зеленої цибулі при однорічній культурі (залежно від умов вирощування та площі живлення) може бути від 2 до 8 кг/м².

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com