Красуня горобина: вирощування, розмноження, харчове значення та цілющі властивості плодів

Харчові та лікарські властивості горобини були відомі ще у Стародавній Греції. Пізніше, у середні віки, ця незвичайна рослина породила масу легенд та забобонів. Так, у німецькій міфології горобину пов'язували з ім'ям бога грози Донара. А у Вестфалії вважалося, що вона захищає від драконів та інших міфічних чудовиськ. Там досі зберігся звичай прибивати гілки горобини до дверей будинків, щоб убезпечити себе від зла.

Плоди горобини містять багато біологічно активних речовин, причому у значно більших кількостях, ніж інші плодові культури. У них є легкозасвоювані цукри (глюкоза і фруктоза). Плоди горобини домашньої, або кримської, відрізняються найвищим вмістом цукру – 15-18%. Входять до їх складу органічні кислоти – яблучна, лимонна винна, сорбінова, а також сорбіт Р-активні речовини, каротин, мінеральні, пектинові, азотисті та інші цінні речовини, вітаміни С, Р, В, Е. 

У більшості плодів переважає якась одна цінна речовина. Так у лимонах багато вітаміну С, у абрикосах – каротину, в яблуках – Р-активних сполук. А плоди горобини деяких видів містять усі три названі речовини, причому у великих кількостях. 

Наприклад, вітаміну С в плодах горобини міститься від 80 до 200 мг%, Р-активних сполук, що підвищують міцність кровоносних судин, – 490-1200 мг%.

Відомо, що Р-активні речовини та вітамін С активізують один одного. Тому плоди, що містять одночасно обидві ці речовини у великих кількостях, дуже цінні.

Плоди горобини містять також у значній кількості каротин, який під дією ферменту каротинази, що міститься в стінках кишечника, легко перетворюється на вітамін А. Вітамін А у поєднанні з вітаміном С сприяє зниженню рівня холестерину в крові. Добова потреба людини у вітаміні А становить 4-5 мг. У плодах горобини різних видів міститься від 6 до 12 мг% каротину. А в моркві, яку використовують для одержання каротину, кількість цього вітаміну становить 6 мг%.

Відомі фітонцидні (антимикробні) властивості горобини – її плодів, листя, коріння, кори (у листі міститься велика кількість фенолкарбонових кислот, флавоноїдів та антоціанів).

У місцевостях, де мало води або коли доводиться робити її запаси, дуже важливо зберегти її свіжість, припинивши розмноження гнильних бактерій. Для цього використовують горобину: свіжозрізані гілки з плодами кладуть у воду, і вона довго залишається свіжою.

Плоди горобини широко застосовуються у харчовій промисловості. З них готують вітамінний сироп, компоти, варення, пастилу, желе. Використовують їх у кондитерській та лікеро-горілчаній промисловості.

Горобину для тривалого зберігання можна сушити. Відсортовані від гнилих, заплесневілих, очищені від сторонніх домішок ягоди насипають тонким шаром на чисту тканину і сушать у приміщенні, що добре провітрюється.

Можна в домашніх умовах зберегти свіжі плоди. У холодному, але сухому приміщенні вдається зберегти їх до весни. При цьому найкраще кисті горобини (без листя) скласти у мішки чи кошики.

Тримають ягоди і у воді. Добре промиті, непошкоджені плоди поміщають у відра, бочки, заливають холодною водою, тримають їх у холоді. Якщо щомісяця змінювати воду, то плоди зберігають свої властивості 3-4 місяці.

Вони добре зберігаються і замороженими. Однак після відтавання їх слід одразу ж використовувати.

Як лікувальний засіб плоди горобини використовують з давніх часів. Розварені свіжі плоди діють як сечогінний засіб, а настій із свіжих або сухих плодів – як проносний і кровоспинний. Рекомендують лікарі горобину і при захворюваннях легень та ревматизмі.

Але головну популярність здобули плоди горобини у якості джерела вітамінів. Їх вживають для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозів, при виснаженні організму, недокрів'ї.

• Готують настій: дві чайні ложки ягід на дві склянки окропу. Настроюють упродовж дня. 
• Якщо є свіжі ягоди, краще вживати не настій, а свіжий сік: по одній столовій ложці кілька разів на день.

Нерідко лікарі призначають горобину у складі зборів. Одна з таких сумішей включає рівні частини плодів горобини та шипшини. В іншій – на три частини горобини беруть сім частин сухого листя кропиви. Спосіб приготування та вживання настою однаковий для обох сумішей.

• Одну столову ложку суміші заварюють 2-ма склянками окропу, кип'ятять 10 хв, потім настоюють у щільно закупореному посуді, витримують у прохолодному і темному місці близько 4 годин. эПроціджений через марлю або чисту бавовняну тканину настій п'ють по півсклянки 2-3 рази на день.

Найбільше практичне значення мають три види горобини: звичайна, домашня, або кримська, і берека (глоговина) – види, чисельність яких (особливо останнього) у природі в останні десятиліття дуже скоротилася.

На смак дозрілі ягоди терпкі, кислі та дещо гіркуваті. Але плоди, зібрані після осінніх заморозків, значною мірою втрачають гіркоту. У плодів горобини домашньої, на відміну від горобини звичайної, немає гіркого присмаку.

Найсмачнішими вважаються плоди Невежинської горобини. Вони солодкі, у них менше терпкості. Плоди її великі та солодкі, містять багато вітаміну С. Дерево росте до 100 років. Урожай з 30-40-річної рослини сягає 80-120 кг, а з багатостовбурної – 250-300 кг. 

Найкращі сорти та гібриди створив відомий вчений-селекціонер І. В. Мічурін. Це Лікерна, з солодкими, майже чорними плодами – гібрид звичайної горобини з аронією (чорноплідною горобиною), Гранатна – гібрид горобини звичайної з глодом, Мічурінська десертна – гібрид горобини з мушмулою.

Найбільш цікавою та цінною є горобина великоплідна – домашня, або кримська.

Цей вид горобини відрізняється надзвичайно великими плодами: 15-37 мм завдовжки і 13-34 мм завширшки. Середня маса плодів дикорослих видів дорівнює 5,5 г, максимальна – 10 г. У культурі відібрано форми з плодами масою до 15-20 г та вмістом цукрів 14,5%.

Основним недоліком плодів горобини великоплідної є таніди, що надають їм терпкості. Це, проте, явище тимчасове.

При дозріванні, що супроводжується побурінням та розм'якшенням плодів, вміст танідів падає до 0,1-0,2% і плоди стають приємно кисло-солодкими.

Тоді їх можна їсти свіжими, а також використовувати для приготування компотів, киселів. 

Незрілі плоди домашньої горобини зелені, жовті з рум'янцем, шкірка блискуча, аромат оригінальний, приємний.

Як свіжі, так і сушені плоди горобини великоплідної широко використовуються в народній медицині при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Листя, пагони та суцвіття горобини домашньої дуже схожі на звичайну і тільки плоди її, оригінальні за формою, незвичні для горобини, зовсім не схожі на жодні інші плоди горобин. Вони привертають увагу всіх, хто вперше бачить цю рослину. Крона дерева в молодому віці пірамідальна, а у старих дерев – розлога.

Горобина невибаглива, невибаглива до умов проростання, посухостійка, не ушкоджується шкідниками та хворобами. Вона досить зимостійка. Витримує морози до 30 °С. Утворює правильну форму стовбура, деревина її щільна, тверда і важка – використовується для виготовлення столярних виробів.

Розмножується горобина насінням, яке вимагає стратифікації впродовж 3-8 місяців.

• Насіння найкраще закладати на стратифікацію одразу після його заготівлі, не боячись передчасного проростання.
• Найкоротший період стратифікації, за нашими дослідженнями, у горобини домашньої – 5-6 місяців.
• Насіння, посіяне під зиму (у жовтні-листопаді), навесні (у квітні-травні) дає дружні сходи, які до кінця вегетаційного періоду досягають висоти 10-12 см. 
• Розпіковані навесні саджанці швидко ростуть, наприкінці літа досягають 100-120 см у висоту, після чого їх можна висаджувати на постійне місце.

Висаджувати рослини треба біля будинку, під парканом, на вулиці, тому що вони ростуть і плодоносять довго – до 100-150 років. Відомі екземпляри, яким по 300 років.

Посадочні ями для горобини викопують глибиною 70-100 см, діаметром 70-80 см, бажано, по можливості, внести в яму перегній або компост, перемішавши його із землею. Після посадки дерево добре поливають, спочатку (у перший рік) підв'язують до кілочка, щоб його не розхитувало вітром.

Кращі відібрані форми слід розмножувати вегетативно – живцюванням, весняним і літнім щепленням (окуліруванням), відприсками.

• Укорінюваність відприсків висока – 78-100%.
• При цьому ми випробовували 3 способи: заглиблення пагонів в канавку, розкладка пагонів, підгортання літньої порослі.
• Кращим з них виявився перший, укоріненість рослин за цим способом дорівнює 100%.

Підщепою для горобини служать інші види горобин, практично всі види сумісні між собою. Хоча питання сумісності деяких видів потребують подальших досліджень. Гарною підщепою для горобин можуть бути груша, глід, айва звичайна. Сама ж горобина використовується як підщепа для груші, ірги, глоду, айви, хеномелесу.

Сподіваюся, ви переконалися в тому, що горобина заслуговує на увагу і може зайняти відповідне місце в садах, алеях, лісосмугах. Гарна вона і під вікном на присадибній ділянці.

Світлана Клименко

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, wikipedia.org