Огорожа з різних матеріалів: ставимо дерев’яний та металевий штакетник

Дерев'яний штакетник

Припустимо, вам потрібно скромне, не надто дороге та пафосне загородження навколо дачі. Паркан із дерев'яного штакетника – оптимальне рішення.

Зрозуміло, що він не з категорії "довгограючих" конструкцій. Дереву властиво чуйно реагувати на перепади температури (усихати-розбухати), що загрожує тріщинами. Зате можна сміливо експериментувати з формою та кольором.

Штакетник буває різний. Класичний дизайн – найпростіший і найменш витратний. Для стовпів беруть профільні труби (60 х 80 мм), бетонують їх у землю, а між ними встановлюють прогони, до яких кріплять забірні дошки.

Для забору типу "Драбинка" (або "Ялинка") використовують такі ж стовпи, установка також ідентична. А ось дошки (25 х 100 мм) кріплять до перемичок горизонтально під кутом і з нахлестом, щоб на полотні паркану утворився ступінчастий малюнок. Такий паркан виходить глухим.

Дизайн "Крос" – це комбінація декоративного залізобетону з дерев'яним парканом. Стовпи закладають у заповнені бетоном ями в землі, обладнають їх пазами, в які спочатку встановлюють декоративні залізобетонні плити, а потім дерев'яні бруски. І стовпи, і полотно паркану покривають декоративними кришками, щоб волога на них не потрапляла. 

"Шахмати" – це коли дошки закріплюють вертикально і, відносно до прожилин, в шаховому порядку, починаючи з протилежних сторін, при цьому утворюється зазор у товщину прожилин. Створюється цікавий оптичний ефект: якщо дивитися на паркан перпендикулярно – він ніби глухий, з боку – полотно має просвіти.

Щоб побудувати паркан типу "Решітка", між стовпами встановлюють готові гратчасті секції, збиті з рейок. Їх можна розташувати як паралельно та перпендикулярно до стовпів, так і по діагоналі.

Ще один цікавий варіант – "Ранчо": 2-4 горизонтальні дошки, прибивають на важкі дерев'яні стовпи. Щоб такий паркан виглядав ефектно, рекомендується зробити відстань між парою планок, наприклад, 10 см і стільки ж між верхнім торцем стовпа і першою планкою, а відстань від землі до нижньої планки – більше.

І нарешті, класичний вертикальний штакетник – з рейками, розташованими вертикально. Стовпи роблять із профільних труб (50 х 50 мм) і повністю обшивають дерев'яними накладками.

Для любителів глухих і неприступних на вигляд парканів підійде "частокол", який є огорожею з оциліндрованих, загострених зверху колод діаметром 10-15 см. Висота такого паркану може бути до 2 м. Як опори використовують металеві труби, бетоновані в землю, стовпи з каменю або цегли, готові залізобетонні стовпи або дерев'яні колоди.

Для шанувальників етнодекору підійде "плетінка", він же "тин" – дуже витончена огорожа, виготовлена ​​з лози.

Тепер про складнощі. Дерево – досить примхливий матеріал, що вимагає особливого догляду.

Фарбування штакетника зі свіжоструганих дощок – аж ніяк не проста справа.

• Спочатку необхідно зачистити дерев'яну поверхню наждачним папером (із зернистістю 60-80), а всі сколи та тріщини – зашпаклювати шпаклівкою для дерева.
• Підготовлену поверхню можна пофарбувати олійною фарбою або покрити декоративним захисним лаком. 
• Бажано, щоб у склад фарби входили антибактеріальні добавки.
• Фарбу наносять пензликом або за допомогою пульверизатора.
• Оновлювати її доведеться часто – чи не щороку, а кожні 4-5 років – повністю видаляти старе покриття.

Металевий штакетник 

Бажаєте більшої міцності та довговічності? Подумайте про штакетник з оцинкованого металу з полімерним покриттям (його ще називають євроштакетником). Він, звичайно, дорожчий за дерев'яний, але термін служби, а також мінімальний догляд, цю ціну цілком виправдовують.

Такі штакетники можуть бути двох видів: декоративно-захисні та захисні. Різниця, насамперед, – у товщині сталі та методі виготовлення (холодний чи гарячий прокат).

У першому випадку використовується сталь товщиною 0,4-0,7 мм, а планки виробляються методом холодного прокату: оцинковані сталеві смуги профілюють на верстатах, що дозволяє створити індивідуальну конфігурацію профілю та задати параметри міцності. Профіль зазвичай має П-подібну, М-подібну або трапецієподібну форму.

Декоративність досягається не тільки за рахунок форми, а й за рахунок кольорових полімерних покриттів (поліестер, пластизол, пурал, порошкова фарба), які мають і антикорозійний ефект. Крім того, монтувати готові секції легко і швидко. 

Для захисних штакетників використовують планки завтовшки 0,8-2 мм, які профільуються методом гарячого прокату. У результаті виходить міцний W-подібний профіль, який важко зігнути чи зламати.

Щоб ще більше ускладнити завдання непроханим гостям, верхню частину планок роблять у формі піки, купола або гострого трилисника, плюс використовують антивандальні кріплення планок до каркасу. Демонтувати таку огорожу просто так не вдасться.

Колір захисному штакетнику надають за допомогою порошкової фарби, яка міцніша за полімерні покриття. Зверніть увагу на бічні краї виробу – вони можуть бути завальцьованими та незавальцованими. Перші – менш травматичний варіант, а ось другі загрожують порізами.

Завдяки простій конструкції паркан зі штакетника може виконати будь-хто. 

(Далі буде)

Наталія Травка

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com, pexels.com