Основні методи народної селекції: як зберегти сортову чистоту цибулі-шалоту

Цибуля-шалот, або цибуля ашкелонська (Allium ascalonicum) – дуже цінна і широко поширена овочева рослина. Її цибулини і ніжне зелене листя вживають у їжу цілий рік. З великою користю можна використовувати навіть її лушпиння, наприклад, готувати з неї цілющий омолоджуючий чай.

У Голландії та деяких інших країнах шалот вирощують у промислових масштабах на великих площах, у наших супермаркетах він має велику популярність.

Але незважаючи на широкий імпорт, споконвіку цибулю-шалот, або кущівку вирощують на українських городах. І наше завдання – зберегти сортову чистоту цього виду цибулі.

Сортова різноманітність 

Сортовий асортимент цибулі-шалоту дуже багатий. Зокрема, популярністю користуються такі промислові сорти, як Джигіт, Гранат та харківська Кущівка. Серед вітчизняних сортів цибулі-шалоту можна відзначити Сюрприз, Забава, Ліра, Ольвія та Гранат, які були виведені в Інституті овочівництва та баштанництва НААН України.

Сюрприз – скоростиглий (вегетаційний період 68-70 днів) гострий сорт. Маса цибулини в середньому 26 г, сухі та соковиті луски білого кольору. Урожайність цибулин становить 135-175 ц/га, зеленого пера – до 30 т/га. Сорт призначений для вигонки на зелене перо, відрізняється його дружнім відростанням.

Ліра – ще один універсальний, гострий та скоростиглий сорт (вегетаційний період 72-74 дні). Цибулина еліптичної форми, масою 40-50 г. Урожайність цибулин становить 15,0-16,4 т/га, зеленого пера – 28 т/га. Для цього сорту характерне дружне відростання зеленого листя.

Забава – скоростиглий (вегетаційний період 70-73 дні) гострий сорт. Маса цибулини – 23-26 р. Урожайність цибулин становить 16-18 т/га, зеленого пера – 23,5-25,0 т/га. Сорт універсального призначення.

Ольвія – скоростиглий сорт (вегетаційний період 78 днів). Цибулина еліптичної форми, масою 21 г. Маса всієї рослини з цибулиною – 67 г. Сухі луски коричневі з рожевим відтінком. Урожайність цибулин – 12,5 т/га, зеленого пера – 21,2 т/га. 

Гранат – ранньостиглий сорт (вегетаційний період 80-90 днів). Цибулини масою 20-40 г. Сорт відрізняється високою стійкістю до пожовтіння листя та тривалим періодом використання зеленого пера.

Крім того, наші городники мають величезну кількість цікавих форм цибулі-шалоту, які називають «місцевими сортами». І хоча такі сорти не мають назв, вони свої, перевірені роками і улюблені.

Ці сорти відрізняються за величиною гнізд, масою, забарвленням сухих лусок, смаковими характеристиками, а також за здатністю до тривалого зберігання, стійкості до хвороб та інших характеристик. Завдяки здатності утворювати кілька (іноді навіть більше двадцяти!) цибулин у гнізді, шалот традиційно називають кущівкою або сімейною цибулею.

Для одних городників важливий урожай цибулин, для інших — зелене листя, з якого виходять гарні пучки зелені.

Перевага такої зелені в тому, що наприклад, на відміну від ріпчастої цибулі, зелень шалоту не така гостра, але містить більше вітамінів та ніжніша на смак.

Народна селекція 

На жаль, багато сортів цибулі-шалоту вироджуються через різні хвороби (гнилі шийки та денця цибулини, нематода, віруси) та їх переносників – трипсів та кліщів.

Це одна з найбільших проблем для городників. Адже як завжди буває? Цибуля певного сорту з року в рік давала чудовий урожай, а потім раптом геть-чисто відмовилася рости. Звичайно, виникає питання, як повернути цибулі колишню силу, поліпшити або хоча б зберегти її сортові якості.

Як не дивно, селекція цибулі-шалоту нескладна, освоїти її може кожен. Вона заснована на біологічних особливостях цієї рослини.

Як і цибуля ріпчаста, при підзимових термінах посадки шалот зрідка дає навесні стрілку, квітки і дрібне насіння, ще дрібніше, ніж у його побратима. Цвіте шалот раніше за ріпчасту цибулю, що захищає рослини від перезапилення.

Але насіннєвий спосіб розмноження для створення сортів дуже складний і використовується тільки в наукових установах та селекційних компаніях. Він дозволяє отримувати навіть гетерозисні гібриди (виведені в результаті схрещування двох сортів), наприклад, Камелот і Бонніла.

Принцип відбору 

Якщо замислитися, то кожен городник по суті мимоволі веде власну селекцію цибулі-шалоту. 

У шалоту з кожної висадженої цибулини виростає кілька нових, об'єднаних у гніздо. Клон – це потомство від однієї відібраної маточної цибулини. Тобто якщо посадити всі цибулини шалоту з одного гнізда, отримаємо стільки клонів, скільки їх було в батьківському гнізді.

• Якщо добре придивитися до цибулин одного гнізда, можна помітити, що вони різні за розміром і формою, інтенсивністю забарвлення, ступенем дозрівання.

Це пояснюється різною швидкістю їх біологічного розвитку. У 95% випадках мінливість цибулин зумовлена зовнішніми умовами росту та не успадковується.

Однак серед зібраного врожаю цибулин зустрічатимуться і мутації, які успадковуються та є основою нового сорту: головне побачити відхилення, відібрати потрібні цибулини, розмножити їх – і новий сорт готовий. Потім залишається лише підтримувати його та не давати вироджуватися.

Принцип відбору клонів дуже простий.

• Урожай кожного гнізда розкладають окремо до ряду. 
• Після збирання переглядають усі розкладені гнізда та проводять два цикли відбору клонів у два етапи. 
• Спочатку проводять негативний відбір: видаляють малопродуктивні, потворні та хворі гнізда.
• Потім приступають до позитивного відбору: вибирають найкращі гнізда і беруть із них по одній середній маточній цибулині для майбутнього потомства.

Ріст та розвиток цибулі-шалоту багато в чому залежать від маси цибулини (буває від 5 до 30 г і більше). Для розмноження намагайтеся відбирати з усіх гнізд цибулини одного розміру (або дрібні або великі).

У разі виняткової якості гнізда, всі цибулини залишають для створення нових клонів.

• Для масового розмноження з одного гнізда можна відбирати кілька цибулин.
• Найбільш доцільно цибулини середнього розміру використовувати для розмноження, а великі вживати в їжу. 
• Дрібні цибулини придатні для посадки взимку на вигонку або навесні для отримання зеленого ніжного листя.

Відібрані цибулини зберігають до весни в ящиках у сухому приміщенні, що не промерзає. Шалот ніжніший, ніж ріпчаста цибуля, і деякі цибулини загнивають при зберіганні. Особливо страждають солодкі сорти та сорти з білими сухими лусками у цибулин. Це зумовлено тим, що вегетативне розмноження сприяє щорічному накопиченню інфекції біля шийки та денця цибулини. Тому напровесні відібрані цибулини кілька разів перебирають і при першій нагоді висаджують у ґрунт.

Весняних похолодань цибуля-шалот не боїться.

Агротехніка

Як і інші види цибулі, шалот потребує родючого, досить зволоженого, нейтрального ґрунту (pH 6,5). Не переносить кислі, важкі, сирі ґрунти з високим заляганням ґрунтових вод. На бідних ґрунтах треба вносити гній, що перепрів, або компост з осені, перед оранкою (перекопуванням) з розрахунку 3-4 кг/м². Виділена під шалот ділянка повинна бути добре провітрюваною і освітленою. Затінення негативно позначається на розвитку пера та цибулин.

• При вегетативному способі розмноження як посадковий матеріал використовують дрібні (діаметром 2-4 см) цибулини шалоту. Висаджують їх рано навесні (березень-квітень) за схемою 20-25х10-12 см. Цибулини легко вдавлюють у ґрунт на глибину 5-6 см так, щоб верхівка ледь проглядалася на поверхні ґрунту. 

• Для отримання пера ранньою весною як посадковий матеріал найкраще використовувати цибулини великого розміру. Їх висаджують з осені (у жовтні) з таким розрахунком, щоб до морозів цибулини встигли вкоренитися. Укорінені цибулини добре перезимовують навіть у північних районах, якщо перед настанням морозів утеплити грядку.

При насіннєвому способі розмноження шалоту посів та догляд за рослинами такий самий, як і при вирощуванні цибулі з насіння. Полягає він у своєчасному видаленні бур'янів, розпушуванні ґрунту та поливі.

У разі потреби проводять полив одразу після сходів із подальшим розпушуванням. У спекотні та сухі роки за період вегетації рослини поливають 3-4 рази. Після поливу обов'язково проводять розпушування, цибуля не любить ґрунту, покритого кіркою.

Забирають шалот при поляганні 50-70% листя, в сонячну суху погоду. Викопані цибулини з листям добре просушують на сонці впродовж 10-12 днів, розклавши їх в один шар. На зберігання закладають добре визрілі, сухі цибулини, у яких обрізають сухе листя, залишаючи тонку шийку – 3-5 см.

Зберігають у сухих приміщеннях за температури 0-3 ° С у невеликих ящиках або картонних коробках, не поділяючи гнізда на окремі цибулини.

Сирі приміщення непридатні для зберігання, оскільки в них цибулини уражаються шийковою гниллю – небезпечним захворюванням цибулі. Хвороба починає розвиватися ще в період дозрівання цибулі у відкритому ґрунті.

При зберіганні в сухих приміщеннях уражені цибулини зморщуються і висихають, не даючи поширитися хворобі, а в приміщеннях з високою вологістю повітря вони стають м'якими, водянистими, і міцелій сірої гнилі, який знаходиться між соковитими лусками, поширюється на цибулини, що прилягають одна до одної. Листя сіра гниль вражає рідко. 

Проти сірої гнилі слід застосовувати агротехнічні прийоми, що сприяють своєчасному визріванню цибулин.

• Так, шалот потрібно висаджувати на колишньому місці не раніше ніж через 3-4 роки, ранню висадку цибулин слід проводити на помірно вологих ділянках, що добре провітрюються, при підживленні необхідно уникати великих доз азотних добрив, які розтягують період дозрівання цибулі, поливи припиняти за 3- 4 тижні до початку збирання. 

Підбиваючи підсумки, ще раз наголошу, що шалот – дуже цінна овочева рослина, придатна для домашнього насінництва. Для сортів цього виду цибулі характерне вегетативне розмноження, завдяки чому городники можуть самостійно вести його селекцію шляхом клонового відбору.

Цибуля-шалот, якому дбайливі руки допомогли проявити свої найкращі якості, завжди радуватиме вас високою врожайністю цибулин та зеленого листя.

Зеновій Сич

© Журнал "Городник" 

ФОТО: автора