Пані зі стародавнього роду: особливості вирощування та вживання ріпи

Ботанічний опис

Ріпа (Brassica rара L.) – дворічна рослина родини капустяних, перехресно запилювана. У перший рік життя формує розетку листя та коренеплід. У сортів європейської групи листя ліровидно-розсічене, опушене, у сортів японської – ціле  або слабо розсічене, слабо зморшкувате, без опушення. 

Серед сортів японської групи, поряд із коренеплодними (кокабу або кабу), є і салатні ріпи (комацуна), які не утворюють коренеплоди. У їжу вживають їх ніжне, солодке, позбавлене специфічного присмаку листя.

У сортів європейської групи коренеплоди м'ясисті, пласкі, округлі або пласко-округлі, масою 200-400 г. М'якоть жовта або біла, соковита, ніжна, має солодкуватий смак з характерним "редьковим" запахом. Поверхня коренеплоду гладенька, жовтого, кремового, зеленого, рожево-фіолетового або фіолетового кольору. У японських сортів м'якоть та поверхня коренеплоду білі.

На другому році життя у ріпи розвиваються квітконосні пагони, що досягають 50-150 см заввишки. Цвітіння настає через 20-25 днів після висадки маточних рослин у ґрунт, а дозрівання насіння – через 45-50 днів. Плід – стручок, насіння округле, коричневе, дрібне, зберігає схожість 3-4 роки.

Біологічні особливості 

Вегетаційний період у ріпи складає 45-85 днів. Культура холодостійка, насіння проростає при температурі 2-3 °С, сходи витримують заморозки -2...-3 °С, дорослі рослини -3...-5 °С. Оптимальна температура для росту та розвитку 15-18 °С. 

Рослини світлолюбні, невибагливі, ростуть майже на всіх ґрунтах, але найкращий урожай дають на родючих, супіщаних та легкосуглинистих. Оптимальними для європейських сортів вважаються ґрунти з рН 6,8, японська ріпа добре росте і на кислих ґрунтах при рН 5,0-5,5.

Ріпа вимоглива до ґрунтової вологи протягом усього періоду вегетації. На сухих ґрунтах найчастіше формуються грубі та гіркі коренеплоди.

Агротехніка та розмноження 

Ріпа розмножується насінням.

• Для грядки вибирають добре освітлене місце, де 2-3 роки не вносився гній. Ґрунт на грядці глибоко перекопують із осені. Навесні, до посіву, його 1-2 рази розпушують.
• Сіють ріпу в два терміни: для літнього вживання в І-ІІ декадах квітня, для зимового –в ІІ-ІІІ декадах серпня (залежно від зони вирощування).
• Насіння перед посівом прогрівають, занурюючи на 30 хв у гарячу воду (50-52 °С), потім просушують до сипучості. Оскільки насіння ріпи дрібне, перед посівом його змішують з піском (1:10).
• Сіють у вологий ґрунт рядовим способом, у рядках суцільно, відстань між рядами 25-30 см.
• Глибина загортання насіння 0,5-0,7 см, норма висіву – 0,5 г на 1м².
• Листові сорти можна сіяти гніздовим способом – по 2-3 насінини в гніздо, відстань між гніздами – 10-15 см. 
• Сходи з'являються через 4-6 днів.

Проріджують сіянці у два прийоми: перший раз – у фазі 1-го справжнього листка, залишаючи рослини на відстані 4-6 см, другий раз – у фазі початку формування коренеплоду, збільшуючи відстань між рослинами до 8-10 см. При гніздовому посіві проріджують, залишаючи по одній рослині у гнізді.

Догляд полягає у підтримуванні ґрунту в чистому, пухкому та вологому стані. Полив починають з фази 2-го цього листа і проводять при необхідності. При весняному терміні посіву поливають 2-3 рази, при літньому - 3-5 разів. Після кожного поливу обов'язково розпушують ґрунт, одночасно видаляючи бур'яни.

На бідних ґрунтах рослини підживлюють 1-2 рази комплексним мінеральним добривом. З мікроелементів найбільш важливий бор, тому у фазу утворення коренеплоду рекомендується провести 1-2 позакореневі підживлення мікродобривами. Ріпа чуйна на підживлення золою, чутлива до вмісту у ґрунті сірки. За її відсутності листя жовтіє. 

Ріпу весняного терміну сівби прибирають вибірково, починаючи з коренеплодів, що досягли в діаметрі 3-5 см; ріпу літнього терміну сівби – в один прийом, не допускаючи підморожування коренеплодів.

У викопаних коренеплодів обрізають бадилля, укорочують на 1-2 см стрижневий корінь і залишають на грядці для просушування. Потім сортують, відбираючи для зберігання тільки здорові коренеплоди. 

 Їх укладають у ящики або поліетиленові пакети, попередньо припудривши крейдою. Зберігають у підвалі чи холодильнику, пошарово пересипавши піском так, щоб вони не стикалися один з одним. Температура зберігання 0-1 °С, відносна вологість повітря 85-90%. 

Хімічний склад та лікувальні властивості 

Коренеплоди ріпи містять близько 9% цукрів, що легко засвоюються, 2,9-3,1% білків, крохмаль. Вони багаті на фосфор, калій, магній і залізо. З мікроелементів у них виявлено мідь. У ріпі порівняно багато (87 мг%) вітаміну С, містяться також віта міни B₁ (0,8-1,2 мг%), В₆, РР, каротин, пантотенова кислота і янтарна кислота, що рідко зустрічається в інших овочах.

З давніх-давен були відомі сечогінні властивості варених пагонів ріпи. Діоскорид рекомендував настій вареної ріпи з цукром та олією при запаленні горла та для пом'якшення кашлю. Насіння давали дітям при захворюванні на вітряну віспу. 

У сучасній народній медицині також визнають антисептичні, протизапальні та заспокійливі властивості ріпи.

Її застосовують при бронхіті, астмі, остеохондрозі, для стимуляції серцево-судинної діяльності у вигляді настоїв, соків та відварів. Ріпа – дієтичний продукт для діабетиків, але протипоказана при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. 

Коренеплоди ріпи ніжні, солодкі, соковиті. Їх вживають у їжу цілий рік у сирому, вареному, смаженому, печеному та квашеному вигляді. 

У Японії, США, Канаді, Італії, Індії для приготування салатів і гарячих страв використовують свіже та заморожене листя ріпи. У Японії та Китаї ріпу заквашують разом із листям (як капусту), а також листя окремо або разом із водоростями. 

Зверніть увагу 

Колись ріпу вирощували не тільки для того, щоб з'їсти, а й полікуватися. Виявляється, вона може стати гарною підмогою у боротьбі з поганим самопочуттям. Завдяки наявності протизапальних речовин, терта ріпа прискорює загоєння ран та бореться із захворюваннями ясен.

Настій з листя ріпи за старих часів використовували для зміцнення зубів:

• Взяти 1 ст. ложку подрібненого бадилля, залити склянкою окропу, дати настоятися протягом півгодини і полоскати рот. 

При застуді, кашлі та болі в горлі допоможе такий засіб:

• 2 ст. ложки подрібненого коренеплоду відварити в склянці окропу протягом 15 хв і пити по 1/4 склянки 4 разин на день.
• Кашку з вареної ріпи прикладають до хворих місць при кашлі та подагрі. 

Сік із пареної ріпи вважається натуральним заспокійливим. Змішайте його з медом і пийте проти ночі. Міцний сон вам гарантовано. А свіжий сік допомагає позбутися захворювань суглобів. Його потрібно втирати у хворі місця, або, змочивши в ньому марлю, поміщати її на суглоб, зафіксувавши пов'язкою.

Але тим, хто задумав полікуватися за допомогою ріпи, потрібно врахувати, що цим овочем не варто захоплюватися людям з хворим шлунком і слабкими нирками. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com