Аромат свіжості: вирощування та використання цілющих видів м'яти

М'ята (Mentha) – рід багаторічних трав'янистих рослин із родини губоцвітих (Lamiaceae).

Існує близько 50 видів м'яти, які відрізняються зовнішнім виглядом та ароматом. В Україні налічується понад 10 видів м'яти. Найвідоміша — м'ята перцева (холодна), культура якої налічує понад 250 років. Її батьківщина – Англія.

Культивують м'яту в Україні з кінця ХІХ ст. (1893). Сьогодні основна зона вирощування – лісостепова частина України. М'ята представлена ​​великою різноманітністю форм та популяцій.

Розрізняють дві основні форми м'яти перцевої: чорну та білу.

Ботанічний опис

М'ята перцева (Mentha piperita L.) – багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих (Lamiaceae). Однорічні стебла прямостійні, розгалужені, висотою до 80 см, чотиригранні, густооблистяні, рідкоопушені, на зиму відмирають. Коренева система – вузлувате кореневища (підземний пагін), від якого відходять придаткові тонкі слабомичкуваті корені.

Листя просте, подовжено-яйцевидне, короткочерешкове, по краю гостропильчасте. На листі знизу і зверху багато залозок, в яких накопичується ефірна олія.

Квітки обох статей або жіночі, на коротких квітконіжках, дрібні, рожевого кольору, зібрані на кінцях стебел в колосоподібні суцвіття. Чашечка трубчаста, правильна, зубчата, рожева чи фіолетова. Плоди – однонасінні горіхи бурого кольору. Маса 1000 насінин – до 0,1 г. 

Біологічні особливості 

М'ята – рослина довгого дня. Вирощування її на ділянках з недостатньою освітленістю та вологістю призводить до різкого зниження врожаю, погіршення його якості. Водночас надмірно висока вологість сприяє виникненню грибкових захворювань.

М'ята перцева дуже вимоглива до механічного складу, структури та родючості ґрунту. Кращі ґрунти для неї – низинні, заплавні, родючі чорноземи.

Бруньки кореневищ практично не мають періоду спокою і починають проростати при температурі 2-3 °С, що є однією з причин загибелі кореневищ у зими з частими відлигами. Сходи м'яти переносять заморозки до -8 °С. Оптимальна температура для росту та розвитку 18-22 °С. 

Хімічний склад і лікувальні властивості 

Трава м'яти містить до 2,5% ефірної олії, основний компонент якого ментол, вітамін С, каротин, рутин, дубильні речовини, флавоноїди, гіркоти, смолисті речовини, органічні кислоти, мікроелементи. Відходи м'яти після відгону ефірної олії можна використовувати як органічне добриво або на корм худобі. 

М'ята має приємний смак і може використовуватися як прянощі, а також впливає на організм людини як лікувальний засіб.

Вона сприяє виділенню шлункового соку та жовчі, що допомагає при порушеннях травлення, служить хорошим вітрогінним, потогінним, протизапальним, протиблювотним, протикашльовим та дезінфікуючим засобом. М'ята сприятливо впливає на серцево-судинну систему, розширює судини головного мозку, сприяє зниженню кров'яного тиску, бадьорить, знімає втому, підвищує працездатність. Застосовується при астмі, неврозах, хворобах органів дихання.

У народній медицині листя м'яти вживають зовнішньо як антисептичний засіб при запальних процесах, опіках, нейродермітах, мікозах та екземах, хрипоті, зубному болю, нудоті, печії, як заспокійливий засіб при нервовому збудженні, при застудах та легеневих захворюваннях. 

Ефірна олія м'яти перцевої (oleum menthae piperitae) є обов'язковим компонентом зубних порошків, паст, багатьох лікарських препаратів.

Використання в їжу та у побуті 

Як прянощі використовують як свіже, так і сушене листя рослини.

М'яту застосовують як приправу до салатів, супів, овочів, фруктів та м'ясних страв; використовують для ароматизації соусів, підлив, напоїв, чайних сумішей, желе, кондитерських виробів, оцту, лікерів та жувальних гумок. Додають м'яту в пряники, печиво, булочки, киселі, компоти, морси, квас та ін.

Ефірна олія м'яти та її основний компонент ментол застосовують у парфумерії, у тютюновому та лікеро-горілчаному виробництві. М'ята знаходить застосування в косметичних засобах, кремах і лосьйонах. М'ятна олія – ​​репелент для комах. 

М'ята належить до пізньолітніх медоносів. Її нектар легко доступний для бджіл. 

Агротехніка 

Деякі види м'яти можна розмножувати насінням (насіннєве потомство дає дуже сильне розщеплення), але, в основному, її розмножують рано навесні або у жовтні вегетативним способом.

• Перед заготівлею кореневищ для посадки рослин видаляють отаву. Кореневища викопують, очищають від ґрунту, сухих корінців та надземних частин маточної рослини.
• Безпосередньо перед посадкою проводять глибоке (14-16 см) розпушування ґрунту.
• Потім нарізають борозни глибиною 12-15 см, на відстані 60-70 см одна від одної.
• Відрізки кореневищ, сланких пагонів, і вкорінені відростки довжиною 20-40 см укладають у борозну в два-чотири рядки на глибину 8-10 см, в добре насичений вологою ґрунт, з таким розрахунком щоб на поверхні залишалося 2-3 пари листя.
• Норма посадки кореневищ – 4 рослини на 1 м довжини.
• Між рослинами в рядку залишають відстань 15-20 см.

Після посадки м'яти ґрунт ущільнюють. Мінеральні добрива вносять під час посадки, потім протягом вегетаційного періоду після зрізання надземної маси двічі підживлюють. Добрива вносять із розрахунку 8-10 г аміачної селітри, 20-25 суперфосфату та 10-12 калійної солі на 1 м². Коли добре позначаються рядки сходів м'яти, проводять розпушування міжрядь.

Догляд за рослинами полягає у знищенні бур'янів у міжряддях та в рядках. Для підтримки оптимальної вологості ґрунту  протягом вегетаційного періоду проводять поливи, які припиняють за 15-20 днів до збирання.

М'яту вирощують на одному місці від 2 до 5 років.

Забирають рослини у фазу повного цвітіння – у цей термін досягається найвищий збір якісної м'ятної олії. Рослини зрізають, злегка підв'ялюють у саду, потім досушують у тіні. Врожайність сирої маси – 1,2-1,6 кг/м². Зберігають м'яту у паперових пакетах у сухому прохолодному місці.

Аромат м'яти стійкий та може зберігатися 2-3 роки. Але зазвичай свіжу траву м'яти заготовляють щороку. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com