"Царська птиця" на обійсті: цесарки у аматорському птахівництві

Цей рябенький, трохи менше курки, птах з'явився в наших птахівницьких господарствах порівняно недавно. А між тим в Європу цесарки потрапили ще за давніх часів із Нумідії – держави, яка існувала колись у Північній Африці. Щоправда, через деякий час вони у Європі загинули і лише через 16 століть їх знову завезли португальці з Гвінеї. 

Цесарок почали розводити у більшості країн Європи. Описані знаменитим натуралістом Карлом Ліннеєм, в 1766 р. вони отримали видову назву Нуміда мелеагріс.

Домашні цесарки походять від звичайної, або сірої дикої цесарки, яка нині зустрічається в лісах і саванах Західної Африки, Австралії, на островах Зеленого мису, на Мадагаскарі. 

Спосіб життя цесарок маловивчений. Відомо, що вони тримаються невеликими стадами по 80-100 голів, селяться в густих хащах з невисоких чагарників, а в період гніздування розбиваються на пари і будують гнізда на землі або в кущах.

Самка зносить за племінний сезон 10-15 яєць і насиджує їх 27-28 діб. 

Цесарки харчуються комахами, бруньками та насінням рослин, ягодами. Із задоволенням поїдають черв'яків, пасуться на відкритій місцевості. Дикі цесарки мають характерне сіро-крапчасте забарвлення оперення: на темно-сірому фоні виділяються розташовані в правильному порядку невеликі блискучі білі плями – перлини, або "перль". Тому цесарок називають перловими курами. 

На території нашої країни цесарок з давніх-давен розводили в Причорномор'ї. Спочатку їх тримали лише деякі аматори як декоративних птахів, а з 1945 р. – стали вирощувати в птахівницьких господарствах. 

У процесі одомашнення цесарки майже не змінилися, зберігши багато звичок диких птахів. Вони, як і раніше,  відмовляються нестись в індивідуальних гніздах, дуже полохливі та непосидючі; агресивні при вилові. Цесарята більше ніж молодняк інших видів птахів, бояться сторонніх шумів, різких окриків, необережних рухів. Однак, звикнувши до людини, підходять до неї без остраху.

Характерна особливість цесарок – відносно легка адаптація до коливань температури. Вони безболісно переносять і сильну спеку, і лютий мороз. У країнах з м'яким кліматом цих птахів цілий рік утримують у будівлях легкого типу з вигулами та пасовищами. Цесарки частково зберегли здатність літати. Вже у місячному віці пташенята легко злітають і можуть подолати "без посадки" кілька десятків метрів. 

У процесі одомашнення цесарки збільшилися в розмірах (1,5-1,8 кг), різко підвищили плодючість (70-120 яєць на рік), перетворилися з моногамних на полігамних, значною мірою втратили інстинкт насиджування.

Продуктивність у цих птахів менше, ніж у курей, але м'ясо та яйця винятково високої якості.

М'ясо відрізняється високим вмістом протеїну (19-23%) та зниженим – жиру (4,9-7,3%). Співвідношення незамінних амінокислот у білку є особливо сприятливим для людини. На смак м'ясо цесарок не поступається м'ясу борової дичини (рябчик, фазан, куріпка). У ньому на 5-7% більше сухих речовин, ніж у м'ясі курей.

Забійний вихід становить 82-85%. У тушках цесарок в середньому 53% м'язової тканини та 7,5-8,0% шкіри з підшкірним жиром.

Незважаючи на добре розвинені грудні м'язи, через синяву товарний вигляд у тушок непривабливий. Шкіра у цесарок досить тонка, злегка пігментована, крізь неї просвічують темнозабарвлені м'язи, що містять значну кількість міоглобіну. При варінні тушки відразу світлішають, а м'язи грудей стають білими. 

Яйця цесарок – грушоподібної форми, з розширеним тупим і більш  загостреним, ніж у курей, протилежним кінцем. Завдяки цьому вони досить міцні.

Колір шкаралупи – від бежевого до блідо-коричневого та блакитно-сірого. Сама шкаралупа вкрита невеликими цятками та точками. Вона товща за курячу в 1,5-2 рази, значно більше насичена органічними речовинами, має в 1,5 рази менше пор. Підшкаралупні оболонки дуже міцні та щільні. Така будова зменшує проникнення в яйце мікроорганізмів, грибів, а також випаровування з неї вологи.

Незважаючи на відносно низьку масу (43-48г), цесарині яйця багатші за курячі за вмістом сухих речовин, ліпідів, вітаміну А і каротиноїдів. Білок яєць має високолужну реакцію – рН 9,01-9,20 (рН курячих – 7,81-8,20). Тому вони зберігають свіжість та харчову цінність півроку та більше (при температурі 10-15 °С).

Жовток яєць інтенсивно-жовтогарячий, що свідчить про наявність у ньому великої кількості каротину. Він багатший на марганець і цинк, ніж жовток курячих яєць.

Завдяки міцності шкаралупи цесарині яйця при транспортуванні практично не б'ються і їх можна переміщувати будь-яким транспортом на великі відстані. 

Природа обдарувала цесарок цінною властивістю: вони не уражаються лейкозом, хворобою Марека та іншими захворюваннями, характерними для свійської птиці. 

Важливо й те, що цесарки поїдають комах, у тому числі й колорадського жука. У літературі є дані, що цесарки успішно борються із шкідниками плодових садів та ягідників.  

При спільному утриманні з іншими птахами вони тримаються незалежно, швидко "утихомирюючи" забіяк. Ці особливості роблять цесарок привабливими для птахівників. Розводити їх у присадибному господарстві не лише цікаво, а й вигідно. 

Серед існуючих 23 різновидів цесарок найбільшого поширення набули сіро-крапчасті, блакитні, кремові, фіолетові та білогруді. В результаті тривалої роботи вчених та фахівців було створено три породи цесарок: загорська білогруда, сибірська біла та волзька біла. Птахівники-аматори продовжують розводити звичайних сіро-крапчастих цесарок. 

Яйця для інкубації, молодняк у добовому віці або дорослих птахів доцільно купувати у спеціалізованих птахівницьких господарствах або у цесарководів, які гарантують походження куплених птахів, їхнє здоров'я та продуктивність. 

Вирощувати цесарок може кожен власник присадибного господарства, якщо утримуватиме та годуватиме їх відповідно до вимог, про які ми розповімо у наступному матеріалі.

Ольга Циганюк 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com