Не лише мед: віск як натуральний продукт бджолярства

Головне призначення воску – отримання вощини 

Вощина необхідна для відбудови стільників та подальшого заповнення їх медом. Чим більше стільникових рамок відбудовано на пасіці, тим вища медопродуктивність бджіл.

Багато стільників будують сильні сім'ї, які мають резерв молодих бджіл. Бджолина сім'я, що вийшла з зимівлі, ніби надолужуючи втрачене, намагається виростити якнайбільше нових поколінь і будує стільники тільки з бджолиними осередками. Почавши підготовку до роїння, бджоли відрощують ширші осередки для трутневого розплоду.

У травні рамки з вощиною ставлять у середину гнізда навпроти льотка. Там багато молодих бджіл і під час медозбору ті швидко її відбудовують.

З початком медозбору бджіл звільняють від будівельних робіт, даючи можливість зосередитися на головному – доставці та переробці нектару.

Гніздо з часом старіє 

Щойно відбудовані стільники білі як цукор. Потім вони темніють, стають коричневими. Такий відтінок виникає завдяки тонкому шару прополісу, яким бджоли полірують стінки осередків. Після виходу 3-4 поколінь стільники стають темними, а після 12 поколінь – темно-коричневими. Їх вибраковують та перетоплюють на віск. 

Чи можна відремонтувати стільники?

Так, це можливо. Гострим ножем вирізають із рамок ділянки з трутневими осередками або із запліснявілою пергою. Замість них акуратно вставляють шматки гарних стільників або вощини. Бджоли зліплять їх із стільником.

Він стає повноцінним і може прослужити ще кілька років.

Щоб отримати віск хорошої якості, потрібно дотримуватися певних правил на всіх етапах його отримання.

Воскову сировину спочатку сортують 

• Світлі та чисті стільникові рамки, звільнені від меду (так звана суш) перетоплюють окремо.
• Темну суш із залишками меду та пилку попередньо замочують у теплій воді на дві доби. Це сприяє видаленню розчинних у воді домішок та очищає сировину.
• Усі ємності, що використовуються для одержання воску, повинні бути дерев'яними, з нержавіючої сталі чи харчового алюмінію.

... а потім нагрівають 

• Відсортовану воскову сировину розварюють тільки в м'якій (дощовій або річковій) воді.
• Підігрівають віск до 120 °С впродовж 30 хвилин.

За такої температури гинуть збудники захворювань бджіл, тобто йде стерилізація воску. Висока температура знижує в'язкість рідини та підвищує твердість отриманого продукту. 

Головне – очистити віск від домішок

Це неважко зробити, дотримуючись режиму охолодження. Чим довше остигає суміш, тим якісніше віск. 

• Посуд для остигання беруть глибокий, невеликого діаметру, але високий, до верху розширений.
• Його встановлюють у найтеплішому місці, наливають на дно гарячу воду, закривають кришкою і добре утеплюють зверху та з боків.
• Після остигання нижній сірий шар домішок зчищають, віск розправляють і тримають у гарячому стані доти, поки припиниться піноутворення.
• Потім гарячий віск залишають тривалий час для відстоювання.
• З однієї рамки можна отримати 120 г чудового воску. 

Наступний етап – відбілювання 

• Найчастіше його проводять сірчаною кислотою. До воску, що знаходиться у відстійнику, порціями додають концентровану кислоту.
• На 120 г воску (залежно від рівня забруднення воскової емульсії) витрачається від 50 до 300 мл кислоти. 
• Температура воску повинна бути не нижче 70 °С.
• Вливши всю кислоту і ретельно перемішавши, бак з воском закривають, утеплюють і залишають на тривале охолодження (не менше 5 годин).

Віск – дорогий натуральний продукт 

Його використовують у 50 галузях народного господарства: медицині, фармакології, літакобудуванні, при виготовленні оптичних приладів, лінз, у харчовій промисловості.

Великий попит на віск дав привід несумлінним виробникам фальсифікувати цей цінний продукт, додаючи низькосортний церезин, парафін, різні смоли синтетичного походження. 

Як розпізнати підробку? 

Підмішування до натурального воску парафіну надає злитку муарового відтінку. Якщо в ньому 25% і більше парафіну, на розколі утворюються не властиві воску світлі лусочки. Якщо у складі воску 30% парафіну, при зрізанні ніж ковзає, кульки стають жирними, гладкими, блискучими, пластичність злитка губиться, поверхня стає матовою. 

Домішка церезину призводить до появи на злитку воску жирних плям і розводів. Віск стає липким; з'являється запах та присмак гасу; стружка ламка, а зріз блискучий і гладенький. 

Віск із домішкою смол – каніфолі та живиці – при жуванні прилипає до зубів і викликає специфічні смакові відчуття. Якщо домішка смоли дуже велика, злиток стає липким. Від домішки живиці при розтиранні між пальцями та при нагріванні з'являється запах скипидару. 

Від домішки стеарину віск стає крихким та ламким, не розминається між пальцями; краї злитків не просвічують; при жуванні відчувається присмак стеаринової свічки. Віск, що містить сало (і таке буває), при згорянні видає неприємний їдкий запах. 

Микола Скрипник 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com