Хай росте золоцвіт: особливості вегетативного розмноження хризантем

Хризантема (Chrysanthemum) – золотоцвіт – рослина із родини складноцвітих (Compositae), морозостійка, невибаглива, різної висоти (від 60 см до 1,5 м).

Батьківщиною хризантеми вважають Китай, звідки вона була завезена до Японії і там настільки акліматизувалась, що стала тубількою. Однак існує й інша думка: спочатку вона з'явилася в Японії, а вже звідти потрапила до Китаю.

Перша згадка про хризантему зустрічається у творах китайського філософа Конфуція (551-479 рр. до н. е.). На той час у культурі зустрічалися лише дикі форми з дрібними квітками жовтого кольору.

Згодом древні китайські оригінатори з диких форм вивели гарні великі густомахрові сорти з різною формою квітки та забарвленням суцвіть.

У китайців хризантема настільки улюблена та популярна, що її ім'ям позначається дев'ятий місяць китайського року та дев'ятий день цього ж місяця. За народним повір'ям, зірвана в цей день квітка набуває магічної сили (її переробляють разом із сосновою смолою і отримують таємничий засіб, що запобігає старості).

У Японії, яку по праву вважають другим центром походження культурних видів, хризантема стала національною квіткою. Особливою урочистістю та красою в Японії відрізняється осіннє свято хризантем, яке відзначається у жовтні.

Зображення цієї квітки вважалося священним, і на підставі державного закону (символом влади в Японії хризантема є ще з ХІІ ст.) право носити тканину з її зображенням належало лише членам імператорської родини. Порушення цього закону раніше каралося стратою. 

У Європі хризантема вперше з'явилася в Англії 1676 р., а 1789 р. французький капітан П'єр Бланшар привіз хризантему до себе на батьківщину.

В Україні, починаючи з 1946 р., у Національному ботанічному саду НАН України ім. М. М. Гришка проводяться селекційні роботи з виведення нових сортів хризантем.

Ось уже багато років ми вирощуємо садові хризантеми. Займаючись хризантемами з кінця 70-х років минулого сторіччя, випробували понад 100 сортів. Враховуючи досвід, хочемо дати кілька порад щодо придбання та вирощування цих квітів. 

Посадковий матеріал потрібно купувати (по можливості) у спеціалізованих господарствах. Тут можна придбати оздоровлені живці або маточники (зимуюча частина куща з пагонами відновлення, які утворюються в нижній частині стебла), і, що найголовніше, вибрати потрібний сорт. Непоганий садивний матеріал є і у квітникарів-аматорів. На ринку маточники хризантеми потрібно купувати лише з квітами або домовлятися із продавцем про придбання їх на дому.

• Після придбання одного або кількох маточників, ми висаджуємо їх у будь-яку ємність (стара каструля, відро тощо) з отвором для видалення надлишку води при поливі (дренаж).
• Верхівки пагонів відновлення обрізаємо до рівня ґрунту.
• Зрізи припудрюємо золою, а ще краще полити маточники 0,2%-ним розчином фундазолу (витрата – 0,5-1 л на 1 кущ).
• Для загоєння ран, отриманих при викопуванні рослини та обрізанні пагонів відновлення, ємність із маточниками витримуємо 10-12 днів у теплому приміщенні.
• Все коріння, що виступає за грудку землі, обрізаємо.

У теплі починається процес утворення молодих всмоктувальних корінців та рубцювання ран після обрізки. Полив у цей час потрібен помірний.

Через 10-12 днів заносимо ємності з маточниками у приміщення з температурою +2..-4 °С (можна у льох).  Найоптимальніший варіант – освітлене приміщення з низькою позитивною температурою. Зволожуємо рослини невеликою кількістю снігу. Тала вода повільно і рівномірно просочує землю, практично не витісняючи повітря, і стимулює ріст.

Якщо посадкового матеріалу багато, доцільно вирити траншею (глибина 60-80 см), на дно щільно укласти маточники та засипати порожнечі свіжою землею, взятою з городу. Якщо температура плюсова, вкриваємо верх траншеї плівкою, руберойдом, листами шиферу, щоб атмосферні опади не потрапляли усередину.

З настанням перших морозів трохи підморожуємо рослини на холоді до утворення на поверхні легкої скоринки.

Промерзання маточників на глибину 2-3 см допомагає вирішити весняні проблеми – не буде гнилей коренів та конденсату у траншеї.

Через день після цього рослини засипаємо хвоєю (шар 30-60 см) та вкриваємо траншею, як описано вище. Якщо підґрунтові води залягають близько, використовуємо інший спосіб зберігання, головне – не допустити перезволоження.

У нас були випадки, коли маточники деяких сортів (Гацелле, Евелін Буш) зимували в теплиці без опалення.

Бажано в теплиці встановити генератор вуглекислоти (ємність на 100-200 л до половини заповнена курячим послідом або коров'яком і залита водою).

Ділянку під посадки готуємо восени. Досить часто хризантему доводиться вирощувати в монокультурі – теплицю не перенесеш, а щорічна заміна ґрунту обтяжлива. Забираємо всі рослинні залишки, вносимо перегній (3-4 відра на 1 м³), суперфосфат (80-100 г), калімагнезію (40-60 г) та перекопуємо.

Якщо немає можливості зробити це восени, готуємо ділянку (вона має бути добре освітленою впродовж усього дня) навесні. Теплицю вкриваємо восени, якщо не виходить, можна вкрити провесною. 

Всі наші поради стосуються тепличного методу вирощування, але любителі хризантем, які мають по 10-20 кущів, можуть для цього використовувати будь-які світлі приміщення, розмістивши в них рослини в контейнерах.

За першої ж можливості (зазвичай на початку березня) переносимо маточники у світле прохолодне приміщення (веранда, теплиця). Протягом місяця коренева поросль відростає настільки, що незабаром можна приступити до живцювання.

Цей процес ми поділяємо на два етапи.

Перший етап – поділ маточників. Розмиваємо водою грудку землі і відокремлюємо пагони відновлення (черешки) від торішнього стебла. Решту частини викидаємо. Живці висаджуємо в ґрунт опалювальної теплиці рядами (через 20-30 см по 4-5 штук в ряду). Перед живцюванням маточники обробляємо 0,02%-ним розчином фундазолу.

Приблизно до кінця квітня - початку травня укорінені живці досягають у висоту 25-30 см. У цей період поливаємо їх теплою водою, а через 10 днів після посадки підживлюємо сечовиною (5 г на 10 л води).

На другому етапі, коли рослини досягнуть у висоту 20-25 см, зрізаємо (ламаємо) верхівки пагонів (5-7 см, що коротше, тим менше вони в'януть), збираємо їх у пучки, загортаємо в папір, злегка обприскуємо водою і залишаємо на 4-5 годин. 

• Підготовлений до живцювання ящик наповнюємо ґрунтом (шар 5-7 см), поверх якого насипаємо (шар 2-3 см) промитий білий річковий пісок (жовтий пісок для укорінення непридатний). Добре укорінюються верхівки в перліті. Річковий пісок має бути вологим, але не сирим.
• Потім у ньому робимо (можна кульковою ручкою) заглиблення, в які дуже густо вставляємо  живці-верхівки (практично так само, як пікіруємо розсаду) і поливаємо водою. Доторкаючись один до одного, вони добре утримують вологу, менше в'януть. 
• Ящик прикриваємо папером, який періодично зволожуємо (вдень 5-6 разів, уночі один раз). Не хвилюйтеся, якщо за день-два живці прив'януть – це природно.
• У ящики садимо по 150-300 живців.
• Якщо живці сильно в'януть, потрібно зменшувати інтервал між зволоженнями паперу, а живці поливати під корінь. 

Залежно від погоди (оптимальна температура для вкорінення 16 °С) живці укорінюються за 5-15 днів.

Однак у травні у теплиці дуже спекотно, а провітрювання не рятують. Коли тепло і похмуро, живці укорінюються швидше. 

Через 10-15 днів на живцях першого етапу (або маточних живцях) починають рости бічні пагони. Коли вони досягнуть 7-10 см, їх можна зрізати (обламати) та використовувати для подальшого вкорінення. Стимулятори росту ми не застосовуємо. Якщо живці зав'яли до критичного стану, виймаємо їх із ящика, на ніч замочуємо у воді, а вранці пікіруємо на старе місце. При цьому стежимо за станом укорінення: витягаємо 1-2 черешка, щоб переконатися, чи йде рубцювання, чи утворюється каллюс (наплив на нижньому зрізі черешка). Якщо ці процеси відбуваються без збою, через 2-3 дні з'являються корінці.

Чекати повного вкорінення живців не обов'язково. Якщо на каллюсі видно зачатки корінців, висаджуємо живці у ґрунт.  Коренева система так менше травмується, живці одразу починають рости, а також зводиться до мінімуму ймовірність проникнення інфекції.

Щоб не допустити здерев'яніння маточних живців, обприскуємо їх водою і проводимо 1-2 позакореневі підживлення 0,1%-ним розчином сечовини. Слабкі заморозки живці переносять досить добре.

• Днів за п'ять до їх висадки ґрунт на ділянці поливаємо, використовуючи вібраційний насос, розчином сечовини чи аміачної селітри (10 г на відро води, по 2-3 відра на 1 м²).
• Схеми посадки можуть бути різними (ми висаджуємо за схемою 30х30 см).
• У центрі грядки висаджуємо найбільш сильні живці, а по краях – слабші.
• Рослини формуємо в 4 стебла.
• Через 10 днів проводимо перше підживлення органічними добривами (100 г курячого посліду, 5 г сечовини на 100 л води). Рослини поливаємо під корінь.
• Вже через 2-3 тижні живці досягають у висоту 20-30 см.
• У спеку дуже ефективний полив дощуванням. 

Іноді у ранніх сортів з'являється так званий весняний бутон. Він не розвивається, а рослина починає бічне розгалуження. 

Щоб змусити рослину кущитися, бутон потрібно прищипувати (до початку червня у ранньоквітучих сортів і до 15 червня у пізноквітучих). Цим можна скористатися, зміщуючи терміни цвітіння у ранньо- та середньоквітучих сортів. Залежно від сорту рослини прищипують один чи кілька разів. Дрібнокольорові хризантеми можна прищипувати 3-4 рази.

Взагалі, чим більше прищипувати хризантеми, тим багатшим буде цвітіння.

Ми вирощуємо хризантеми з 4 стеблами, інші пагони (висота 5-10 см) вищипуємо або обламуємо. Видалення великих пасинків послаблює рослину, місця прищипування або обламування погано гояться, тому прищипувати потрібно вчасно. 

Намагаємося видалити верхній пасинок – він дуже близько розташований до віддаленої верхівки.

Подальший догляд за рослинами – полив, розпушування чи мульчування, дощування у спекотний час.

Підживлення краще проводити поетапно. На початку вирощування рослини підживлюємо азотними добривами 1 раз на тиждень (10 г сечовини на 10 л води), чергуючи з курячим послідом, який не зброджуємо (максимально 500-700 г на 10 л води).

Після затяжних дощів листя хризантеми може набути жовтого відтінку. У цьому випадку потрібно пропушити ґрунт і провести позакореневе підживлення сечовиною (0,2%).

До середини літа починають відростати бічні пагони другого порядку, на яких вищипуємо усі пасинки (дуже важлива процедура). Незабаром з'являється ґроно бутонів, з якого потрібно залишити один найкращий. Всі бутони навколо найбільшого (центрального) необхідно видалити якомога раніше. 

Дуже рекомендуємо залишати, особливо у ранніх сортів додатковий бутон (резервний). Якщо центральний розвивається нормально, то резервний видаляємо, або навпаки.

Щоб отримати гарні квіти, рослини мають набрати більшу вегетативну масу. Їх висота залежить від термінів прищипування (що пізніше воно проведене, тим рослина нижча).

Після початку бутонізації підживлюємо рослини суперфосфатом. Для цього кип'ятимо 2-2,5 кг суперфосфату в 2-3 л води, виливаємо в ємність на 100 цебер і за допомогою насоса поливаємо. У дві останні підживлення додаємо калімагнезію (20 г на 10 л води).

Кореневі підживлення чергуємо із позакореневими, для яких використовуємо фунгіцидні препарати (фундазол 0,2%) та 1-2 таблетки мікродобрив. Усі підживлення припиняємо з моменту забарвлення  бутонів.

Для підтримки рослин використовуємо сітку з осередками 15х15 см, натягнуту на легкий металевий каркас, закріплений на опорах, що розташовані вздовж гряд. Сітку ставимо, коли рослини досягають у висоту 25-30 см, і піднімаємо її по мірі росту рослин. 

Для вирощування хризантем в осінньо-зимовий період використовуємо розбірну теплицю (влітку рослини ростуть просто неба).

Профілактичні заходи проти інфекційних захворювань та шкідників проводимо кожні два тижні, починаючи із занесення маточників у теплицю та завершуючи початком забарвлення бутонів. Тут дуже важливою є правильна агротехніка.

• Не слід "перегодовувати" рослини азотними добривами.
• Регулярне провітрювання теплиць знижує ризик ураження квітів та листя борошнистою росою і сірою гниллю.  
• Необхідно уникати різких перепадів денної та нічної температур.
• Требаа регулярно видаляти засихаюче листя. 

Перед забарвленням бутонів рослини можна підживити настоєм деревного попелу (300 г попелу залити водою, кип'ятити 2 години. Процідити і довести об'єм води до 10 л). Такий розчин має лужне середовище, добре розтікається по листі, знищуючи гриби та бактерії. Регулярно проводьте подібну обробку рослин, забезпечуючи найдрібніший розпил.  

Хімічні препарати бажано застосовувати в останню чергу (зазвичай це фундазол). Можна застосовувати і бордоську суміш, хлорокис міді, оксихом, чергуючи системні та контактні препарати. 

Григорій і Тетяна Бахтіни 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com