Потрібне живлення: вирощування овочів на органічних та штучних субстратах у захищеному ґрунті

Поживні субстрати при ґрунтовій культурі овочів 

Поживні субстрати в теплицях повинні бути високородючими з хорошою повітропроникністю, водоутримуючою та поглинальною здатністю, чисті від збудників хвороб та шкідників, токсичних речовин, з реакцією ґрунтового розчину (рН) для огірка, салату, редису, цибулі – 6-7, селери, цвітної капусти – 6,5-7, помідорів – 5,5-6,5. Кращі субстрати містять 20-30% і більше органічної речовини та 12-20% і більше гумусу.

• Оптимальна об'ємна маса субстрату для огірка – 0,5 г/см³, помідора – 0,8, салату та розсади для відкритого ґрунту – до 1 г/см³.

Для нормальної життєдіяльності рослин необхідно, щоб вміст повітря в субстраті був не нижче 10-12%, а загальна шпаруватість становила 60-70%. Товщина поживного субстрату при вирощуванні овочів у теплицях становить 30-35 см, розсади для відкритого ґрунту – 5-10 см. У ньому розміщується 85% кореневої системи.  

При вирощуванні розсади для відкритого ґрунту важливо, щоб механічний склад субстрату був легким: середнім між легким суглинком та супіском. Співвідношення фізичної глини та піску має бути 1:4. 

Власне ґрунти з добавкою органічних та мінеральних добрив широко використовуються в Україні для вирощування овочів у плівкових теплицях та розсади для відкритого ґрунту.

Восени під огірок вносять по 200 т/га гною (після 2-3-місячного біотермічного знезараження), під помідор по 100-150 т/га перегною. Дефіцитний перегній можна успішно замінити торфом, соломою, тирсою з розрахунку 25-30% обсягу орного шару. Для компенсації споживання азоту в результаті активізації мікробіологічної діяльності додатково вносять на 1 т соломи 10 кг азоту, на 1 т тирси – 3-5 кг азоту.

Органічні добрива під розсаду вносять у 5-10-сантиметровий шар, оскільки там розташовується переважна більшість коренів, під овочеві культури – в 30-35-сантиметровий шар.  Для підвищення родючості тепличних ґрунтів ширше слід використовувати сидерати.

Для вирощування розсади в ґрунт додають крупнозернистий пісок для того, щоб довести його механічний склад до легкосуглинистого та органічні розпушувачі з розрахунку 30 % об'єму 10-сантиметрового живильного шару: 27 кг перегною або 9 кг торфу, або 1,2 кг повітряно-сухої маси на 1 м². 

Ґрунтосуміші застосовуються в основному для виготовлення поживних горщиків, при вирощуванні безгорщикової розсади в парниках, овочевих культур в теплицях. 

• В Україні в зонах, де є торф, горщики виготовляються із трьох частин торфу та однієї частини перегною.

Для закритого ґрунту придатні лише види торфу зі ступенем розкладання не більше 40%, зольністю не вище 12%, вмістом валового заліза не більше 5-6%, без рухомих форм алюмінію, закисного заліза та марганцю. Вапно в попередньо зволожений до 70% найменшої вологомісткості торф додають із розрахунку, що 1 кг крейди або вапняного борошна підвищує рН кожного 1 м³ торфу на 0,5-1.

• За відсутності торфу горщики виготовляють із 5-8 частин перегною (5 частин для супіщаної землі, 8 – для суглинної) та однієї частини землі.

Ґрунтосуміші для парників складаються з 30% перегною та 70% дернової землі під розсаду овочевих культур масових термінів висадки, з 50% перегною та 50% землі – під розсаду ранніх термінів висадки. Для вирощування сіянців найчастіше використовується суміш із двох частин перегною, однієї частини землі та однієї частини піску. На ґрунтосумішах овочі в плівкових теплицях вирощують рідше, ніж на власне ґрунтах.

У насипних ґрунтах торф становить від 30 до 80%, гній (перегній) – від 10 до 30, земля – від 20 до 60%.

Замінники ґрунту органічного походження 

Найбільш високі вимоги висуваються до поживних субстратів у засклених тепличних комбінатах.

У якості субстратів в них використовуються верховий, перехідний торф, солома, тирса, кора.

Перевагою цих субстратів у порівнянні з традиційними тепличними (дернова земля або низинний торф) є відсутність мулистих частинок, що сприяють утворенню поверхневої кірки, яка погіршує повітряне живлення кореневої системи.

Недоліком їх є незначний вміст вихідних поживних елементів і навіть шкідливих речовин. Для покращення якостей таких субстратів вносять мінеральні добрива, вапнують торф, компостують кору тощо.

Культура овочів на верховому торфі 

Згідно дослідів, врожай огірка та помідора на верховому торфі на 16-25% вищий, ніж на субстраті, що складається з рівних частин землі, низинного торфу та гною.

• Використовується торф зі ступенем розкладання не вище 10-20%, зольністю 3-5%.
• Верховий торф перед висадкою розсади ущільнюють в 13-15 рази.
• Доцільно в нього додати гній для того, щоб співвідношення торфу і гною складало 8-9:1-2.

В Україні є достатні запаси верхового торфу. Субстрати на основі верхового торфу можна використати понад 8-10 років, додаючи через кожні три роки торф для того, щоб шар субстрату досягав 30-40 см.

Потрібний рівень родючості торф'яного субстрату підтримують шляхом поливу рослин поживним розчином або поєднанням основного внесення добрив з періодичними підживленнями впродовж вегетації.

У верховий торф додають мікродобрива в рідкому вигляді з розрахунку (г/м²): заліза сірчанокислого 2, сірчанокислого магнію 1,5, цинку сірчанокислого 1, борної кислоти 0,5, сірчанокислої міді, сірчанокислого марганцю по 0,4 і по 0,5 молібдату амонію, сірчанокислого кольбату та йодистого калію. 

Культура овочів на соломі 

Широко використовується у тепличному овочівництві України, особливо там, де немає технічного обігріву. В основному використовується нетюкована солома від 50 до 200 т/та. Технологія вирощування овочевих культур у такому разі простіша, ніж під час використання тюків.

На солом'яному субстраті отримують вищі врожаї, ніж на ґрунті з технічним обігрівом.

Вища продуктивність рослин на солом'яному субстраті пояснюється підвищеними температурами ґрунту (25-27 °С проти 20-21 °С), збагаченням повітря СО2, а також, ймовірно, стимулюючою дією новоутворених при розкладанні соломи гумінових кислот, фізіологічно активних продуктів життєдіяльності мікроорганізмів. 

Гідропоніка, або культура рослин на інертних субстратах 

Переваги гідропоніки полягають у вищій культурі виробництва, можливості автоматичної подачі всіх елементів живлення, скороченні витрат праці на виробництво овочів.

Гідропонний метод вирощування потребує високої кваліфікації фахівців.

Помилки, допущені в концентрації розчину та у співвідношенні поживних речовин у ґрунті, позначаються на врожаї сильніше, ніж при ґрунтовій культурі, через те, що він не має буферності. 

Особливо перспективна гідропоніка там, де немає окультурених ґрунтів.

Існують такі основні види гідропонного методу: водна культура рослин, аеропоніка та агрегатопоніка.

З перерахованих видів найбільшого поширення досі отримала агрегатопоніка. Агрегатопоніка – це вирощування рослин на гранульованих твердих субстратах з невеликою вологоємністю та періодичним змочуванням субстрату та коріння рослин поживним розчином.

Велике значення має підбір повноцінних субстратів: вони повинні бути інертні, довговічні і мати гарні вступно-повітряні та теплові властивості.

Для цього використовуються такі субстрати: гравій, щебінь, керамзит, перліт, вермікуліт та інші матеріали.

Кращим субстратом визнано гравій з розміром частинок 3-5 мм, щебінь – 5-25 мм, що містять не більше 20% карбонатів. Об'ємна вага їх – 1,5-1,7 г/см³, водоутримуюча здатність – 9-10%.

При правильній експлуатації (періодичному промиванні, підкисленні середовища до рН 5,6 і дезінфекції 5%-ним розчином формаліну) термін використання субстрату практично не обмежений. Його насипають шаром 25 см у великі залізобетонні басейни.

Нині найпрогресивнішим є вирощування овочів не у суцільних піддонах, а в окремих малооб'ємних пристроях, що економічно вигідно. Ними можуть бути жолоби з внутрішнім пластмасовим облицюванням, поліетиленові контейнери з об'ємом субстрату 3-17 л на одну рослину. У контейнерах найчастіше розміщують від 1 до 4 рослин. Поживний розчин, на основі безбаластних комплексних, повністю розчинних добрив, подається крапельницями, способом підживлення з басейну, де встановлені ємності, або дощуванням.

У якості субстрату використовуються як інертні матеріали (вулканічний шлак, гравій, перліт, вермікуліт, мінеральна вата), так і ґрунтозамінники органічного походження (верховий торф, тирса, деревна кора, кокосові волокна).

Найбільшого поширення набула малооб'ємна гідропоніка на мінеральній ваті з краплинним поливом разом з мінеральними добривами. Її одержують плавленням різних мінеральних порід, переважно діабазу, при температурі понад 1600 °С. Це стерильний субстрат, який не містить поживних речовин, з рН близько 7, близький за водно-фізичними властивостями до верхового торфу. На відміну від торфу, він легше промивається.

Тепличні комбінати працюють при використанні малооб'ємної технології на мінеральній ваті, краплинного поливу із внесенням комплексного добрива та комп'ютерного управління системами забезпечення складових урожаю. Деякі індивідуальні господарства запровадили малооб'ємну гідропоніку не лише для вирощування овочів, а й для троянд.

Людмила Шульгіна

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com