І солоний, і солодкий: особливості агротехніки фізалісу, його харчові види і сорти

Але за своїми якісними (хімічний склад, смакові властивості) або господарськими характеристиками (висока врожайність, стійкість до шкідників і хвороб, ранньостиглість, лежкість тощо) малопоширені культури не поступаються нашим традиційним овочам. Цінні вони тим, що сприяють раціональному харчуванню та збереженню здоров'я, поставляючи організму незамінні амінокислоти, вітаміни, біологічно активні речовини.

Одна з таких малопоширених рослин – фізаліс. 

Апетитні ліхтарики 

Близький родич помідорів – фізаліс, відноситься до родини  пасльонових. Рід Physalis налічує 110-120 видів, більшість з них бур'яни, деякі використовуються з лікувальною метою.

• Серед фізалісів найбільш поширені фізаліс звичайний (Physalis alkekengi), який відомий своїми червоними ліхтариками і використовується як декоративна рослина, а також харчові види: фізаліс клейкоплідний, або мексиканський (Physalis хосагра), фізаліс опушений, або суничний перуанський (Physalis peruviana).

Фізаліс, який використовується в їжу, в умовах України – однорічна рослина. У нас у країні у виробничих умовах його не вирощують, він зустрічається лише у колекціях ботанічних садів, на дослідних станціях, а також на ділянках городників-аматорів.

Вивчення формового розмаїття фізалісу мексиканського було розпочато 1963 р. у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НААН України. Методом багаторазового відбору з популяції, отриманої при вільному перезапиленні кількох форм, було виведено сорт фізалісу клейкоплідного Ліхтарик, який рекомендований як салатно-консервний.

Щоб виростити фізаліс, не потрібні особливі умови, великі знання чи складні агротехнічні прийоми.

Це досить невибаглива рослина: вона не дуже вимоглива до освітлення, чудово мириться з напівтінню, росте на будь-яких ґрунтах, окрім засолених, заболочених та сильнокислих. Високі врожаї дає на важких родючих ґрунтах і добре удобрених супіщаних (органічні добрива бажано вносити під попередні культури).

В умовах України цей вид фізалісу можна вирощувати у безрозсадний спосіб.

• Навесні (у травні) насіння висівають у відкритий ґрунт рядами з міжряддями 30-35 см, а в ряді – не дуже густо.
• Сходи з'являються за тиждень-два.
• Після появи 2-4 справжніх листків посіви проріджують, залишаючи рослини на відстані 20-25 см одна від одної.
• Видалені рослини можна використовувати як посадковий матеріал, розсадити їх на підготовленій грядці. При поливі вони добре приживаються.

Догляд за рослинами фізалісу – своєчасні прополювання, розпушування міжрядь, а за необхідності і полив.

Період цвітіння (червень-вересень) та плодоношення (серпень-вересень) у фізалісу розтягнуті через характерний розвиток рослини: коли в нижніх ярусах плоди дозрівають і опадають, на верхівках тільки починається цвітіння. 

Плоди фізалісу – ягоди, укладені в суху обгортку, утворену чашечкою, що розрослася. Середня маса плода понад 30 г. Плоди формуються у місцях розгалуження стебла. Основна група пагонів, які стабільно дають урожай кондиційних плодів – дві пагони першого порядку та чотири пагони другого порядку. Урожайність складає 2-4 кг/м².

Період вегетації (від сходів до збирання) – близько 100 днів. Плоди формуються до перших осінніх заморозків. Ознака їх дозрівання – зміна забарвлення та осипання.

Збирають урожай у сонячну погоду. У вересні верхівки прищипують, щоб зменшити вегетативний ріст і прискорити дозрівання плодів, що вже зав'язалися. Якщо настають ранні заморозки, але ще не всі плоди встигли дозріти, рослину витягають із ґрунту з коренем і підвішують у сухому приміщенні, що не промерзає, для дозарювання та продовження періоду використання плодів. Недозрілі, але нормально розвинені плоди без ушкоджень зберігаються майже всю зиму, а повністю дозрілі – 1-2 місяці. 

Сорт Ліхтарик можна вирощувати і розсадним способом. Технологія така сама, як і при вирощуванні помідорів. Урожай отримують на тиждень раніше, ніж при безрозсадному способі, і врожайність завжди буває вищою за рахунок більш тривалого збирання плодів.

Біохімічний склад плодів мексиканського фізалісу дуже сприятливий для організму людини. Сюди входять такі основні компоненти: білок (12% на суху речовину), цукор (30%), клітковина (близько 10%), жир (до 3%), аскорбінова кислота (138 мг%). 

Плоди вкриті липким нальотом (звідси і походить друга назва "фізаліс клейкоплідний"), тому перед вживанням їх кілька хвилин бланшують у окропі. Використовують для приготування салатів, супів, ікри, киселів, для засолювання та маринування, додають до борщу замість помідорів, з них роблять мармелад, пастилу, родзинки, варення, джем, пюре, повидло, желейні цукерки, цукати, начинку для пиріжків, наливки, лікери. 

Щоб отримати насіння, збирають дозрілі великі неушкоджені плоди і виділяють насіння так само, як у помідорів: розрізають навпіл плоди, заливають водою і залишають до розм'якшення. Потім акуратно, не ушкоджуючи оболонку насіння, протирають через сито, промивають, підсушують. Маса 1000 насінин складає близько 1 г. Якщо плодів мало, насіння дістають ложечкою, промивають і підсушують, розсипавши на папері в затіненому місці.

Якщо на ділянці росте кілька сортів мексиканського фізалісу, чистосортне насіння того чи іншого сорту отримати не вдасться, оскільки рослини дуже добре перезапилюються між собою.

Насіння досить довго зберігає високу схожість – 4-5 років. Після закінчення цього терміну вона знижується, але насіння все одно здатне проростати. Тому, якщо ви випадково знайшли насіння 6-річної давності, не поспішайте його викидати – посійте густіше. 

З мексиканським фізалісом проводиться не тільки селекційна робота, ним цікавляться вчені-технологи. Так, на кафедрі технології та організації харчових виробництв Полтавського університету споживчої кооперації України було розроблено та запатентовано рецептуру кількох видів консервів з фізалісу з овочами, у тому числі рецепт фізалісово-морквяного салату, кілька видів ікри з фізалісу. 

Фізалісово-морквяний салат рекомендують як профілактичний засіб для людей, що працюють в умовах можливої інтоксикації важкими металами, оскільки в його плодах міститься значна кількість пектинових речовин. Користь такого салату безперечна, тому що плоди фізалісу містять багато аскорбінової кислоти (вітамін С), а морква, додана до салату, збагачує його ще й каротиноїдами. Наявність у плодах органічних кислот дозволяє пастеризувати консерви за температури нижче 100 °C, що сприяє максимальному збереженню вітамінів. 

У народній медицині плоди фізалісу використовують для лікування нирок, як протизапальний та болезаспокійливий засіб. У науковій медицині фізаліс не використовується, хоч і був об'єктом фармакологічного вивчення. Вчені рекомендують застосовувати плоди як сечогінний засіб, а настоянку чашечок на олії – як засіб, що активізує епітелізацію тканин. Есенцію зі свіжих плодів використовують у гомеопатії. 

З присмаком суниці та ананасу 

Фізаліс суничний відноситься до групи ягідних, його вирощують як десертну культуру. Він приваблює незвичайними смаковими властивостями плодів: солодкими із присмаком суниці та ананаса.

Виростити у себе на ділянці фізаліс суничний зовсім нескладно. Оскільки цей вид більш теплолюбний, ніж решта, найбільш прийнятний для умов України спосіб вирощування – розсадний. 

• Насіння висівають у березні в розсадні ящики (відстань між рядками 5-8 см).
• Сходи з'являються через 6-8 днів.
• Пікірують рослини при появі 2-4 справжніх листків у парники за схемою 5х5, в торфоперегнійні горщики або стаканчики.
• На постійне місце розсаду висаджують, коли мине загроза поворотних заморозків, у ті самі терміни, що й помідори, за схемою 25х25 см.
• Місце для висаджування обирають сонячне.
• Найкращими попередниками можуть бути бобові, капустяні, злакові, гарбузові.
• Не можна висаджувати фізаліс після помідорів, картоплі, перцю, баклажану.

Основний догляд – розпушування міжрядь, прополювання, поливи в посушливу погоду. 

Спочатку рослини розвиваються дуже повільно. Вони розростаються і інтенсивно кущаться лише ближче до осені. Рослини в цей час досягають 25-35 см у висоту, мають 6-8 розгалужень, біля основи яких утворюються невеликі квітки з жовтими віночками.

Цвітіння починається через 2 місяці після посадки розсади і дуже розтягнуте в часі: коли в нижніх ярусах вже дозрівають ягоди, в середніх – триває цвітіння, на верхівках тільки з'являються бутони.

Від посадки розсади до початку збору плодів проходить близько трьох місяців.

Ягода у фізалісу суничного невелика, масою 2-2,5 г, діаметром 1,5-2 см. Вона укладена в обгортку, яка спочатку має зелене забарвлення, а при дозріванні плодів жовтіє та висихає. Дозрілі ягоди, на відміну від мексиканського фізалісу, не розривають суху обгортку, вони набагато менше за неї і завжди знаходяться всередині – захищені від опадів, а отже, від розтріскування і загнивання.

Урожай становить близько 2 кг з 1 м². Дозрілі плоди опадають і їх збирають усю осінь, аж до заморозків.

У плодах міститься близько 10% (на суху речовину) білка, 6% клітковини, 35% цукру, 2% жиру, 173 мг% аскорбінової кислоти (вітамін С), пектини, органічні кислоти. 

З плодів готують солодкі страви: компоти, варення, желе, цукати, мармелад. Дуже ароматні ягоди і при сушінні. Смак та аромат, а головне – вітаміни, зберігаються в сушених плодах дуже довго.

У лікарських цілях фізаліс використовують як вітамінний, сечогінний, жовчогінний та кровоспинний засіб. 

Враховуючи те, що фізаліс росте і плодоносить до самих заморозків, не всі плоди встигають дозріти, але якщо їх не зібрати вчасно, вони підмерзнуть, оскільки навіть незначні осінні заморозки ушкоджують їх. Недозрілі плоди можна зірвати і покласти на підвіконня для дозарювання. Такі плоди можуть зберігатися кілька місяців, іноді до нового врожаю, випромінюючи тонкий суничний аромат. Інший спосіб продовження збирання врожаю – видалити рослину з коренем і підвісити у теплому сухому приміщенні. По мірі дозрівання плоди будуть опадати. 

Цей вид можна вирощувати і безрозсадним способом, проте плодоносити рослини почнуть на два тижні пізніше, що призведе до зменшення терміну збирання плодів. 

Ніна Смілянець  

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com