Пушне золото Південної Америки: продовжуємо вивчати біологічні особливості та фізіологію нутрій

Травна система нутрій починається з ротової порожнини. Потрапляючи всередину через стравохід, оброблена слиною, що містить фермент птіалін, подрібнена їжа просувається в об'ємний шлунок, потім процес травлення відбувається в дуже довгому тонкому кишечнику – 453 см (74,5% загальної довжини кишечника).

Сліпа та товста кишки у нутрії дуже розвинені, що обумовлено необхідністю перетравлювати грубі, малопоживні корми: довжина сліпої кишки – 60 см (10%), товстої – 83 см (14%). У сліпій кишці їжа остаточно перетравлюється та засвоюється. 

Необхідно відзначити, що в самому кінці кишечника біля анусу постійно знаходиться рідина, яка, мабуть, сприяє виділенню калу під час дефекацій. Під прямою кишкою проходить велика анальна залоза, що виділяє маслянистий секрет безпосередньо в анус. Печінка у нутрії порівняно велика – складається з п'яти часток, до неї прилягає невеликий жовчний міхур.

Температура тіла у нутрії, як і в інших теплокровних тварин, – показник її здоров'я. І для дорослих особин, і для молодих нутренят нормальною вважається 37,5-38,0 °С.

У нутрії добре розвинені нюх, слух та дотик. Завдяки органам чуття тварини розпізнають один одного, знаходять корм, відрізняють своїх дитинчат від чужих, реагують на небезпеку. Зір розвинений слабше, хоча нутрія добре бачить людину чи тварину на відстані 15-20 м (можливо, також грає роль і нюх). Під водою нутрія орієнтується гірше, ніж ондатра чи бобер, проте, пірнувши в ополонку за кормом на відстань кількох метрів, легко знаходить вихід із неї.

Характерно, що органи почуттів у звірка розташовані приблизно в одній площині: у нутрії, що пливе, очі, вуха, ніс знаходяться над водою, тоді як все тіло приховано під водою. 

Волосяний покрив нутрії не промокає і утримує тепло, як і у багатьох видів ссавців, які ведуть напівводний спосіб життя (бобр, ондатра, вихухоль, видра та ін.). Хутро у нутрії дуже густе, блискуче, щільно прилягає до шкіри. Примітно, що як тільки нутрія виходить з води, одразу ретельно і довго розчісує його лапами.

Розподіл волосся на тілі нерівномірний: на лапах його зовсім немає, на хвості стирчить рідке, коротке жорстке волосся, голова, вушні раковини, шия – опушені.

Тому під час сильних морозів лапи та хвіст можуть обморожені.

На черевці найбільш густий пух, остове волосся рідке і низьке. На боках густота хутра поступово знижується, проте збільшується кількість і довжина остевого волосся. На спині мало пуху, зате переважає напрямне та остеве волосся.

Пух у нутрії звивистий по всій довжині (звивистість створює нерухомість повітряного прошарку), зазвичай каштанового або буро-сірого, попелясто-сірого кольору, іноді з блакитно-сірим відтінком. На черевці він може досягати 1,5-2,0 см, а на спині, де він значно рідший і нерівномірніший, особливо у нутрій, яких утримують на волі, – 2,0-2,5 см.

Нерівномірний розподіл волосся на тілі нутрії пояснюється необхідністю її пристосування до умов проживання – тривалого перебування у воді. Тому зрозуміло, що найцінніша у тваринки шкурка з черевця.

• За забарвленням хутряного покриву нутрій поділяють на стандартні та нестандартні.
• У стандартних волосся темно-коричневе або буро-коричневе, сірувато-коричневе, на спині – з чорним відблиском, інтенсивність якого залежить від забарвлення кінців напрямного та остевого волосся; на боках, шиї та щоках воно світліше; черевце солом'яне або попелясто-сіре; на носі та передній частині губ волосся коротке, майже біле. 

У процесі багаторічних досліджень ми приділяли особливу увагу вивченню волосяного покриву у нутрій різного віку і статі, яких утримують і розводять в різних екологічних умовах (у клітках, напіввільне утримання та на волі), за різних способів та раціонів годівлі, у різні сезони року. 

Волосся підшерстя покручено по всій довжині, на кожній волосинці 6-12 звивин, менше на волоссі спини – 5-7. Остове волосся на спині також неодномірне, воно утворює плавні переходи, створюючи певну ярусність.

У нутрії дуже помітна різниця за кількістю та товщиною волосся на черевці та спині. Цю особливість волосяного покриву слід враховувати при розкрої шкіри.

Зональна будова волосяного покриву – між пухом знаходиться повітря, а покривне довге волосся суцільно покриває пух – не дає можливості проникати воді до тіла нутрії. Тому тварина може годинами перебувати у холодній воді і не замерзати.

• Інтенсивність забарвлення волосяного покриву нутрії змінюється в залежності від кліматичних умов навколишнього середовища, кількості та якості води, що надається їй (утримання в клітках чи на волі), вологості або сухості повітря в приміщенні, де її утримують, інтенсивності освітлення, сезону року, а також від складу кормів.

Линяння у нутрій, як і у всіх напівводних ссавців, відбувається непомітно впродовж року. Починається воно в умовах України у нутрій, яких утримують цілий рік у клітках, як правило, наприкінці березня, з настанням теплих днів, а за вільного утримання – у квітні і триває до жовтня - початку листопада.

Найбільш інтенсивне випадання волосся відбувається влітку, хутро нутрії стає рідким і коротким, зменшується і товщина мездри (шкіри), тому забивати тварин на шкірку в цей період недоцільно.

• З жовтня-листопада починається відростання всіх груп волосся, а в січні-лютому хутро нутрії повністю дозріває, стає пишним і красивим.
• У цей період при зняття шкірки мездра на ній буде світла, в основному біла, рідше – блакитнувата.
• Якщо на мездрі біля коріння волосся помітні темні плями, то шкірка ще не визріла.

Дитинчата нутрії народжуються цілком сформованими – повністю вкриті первинним волоссям, з зубами, що прорізаються. Зміна первинного волосяного покриву починається на 15-20-й день після народження і закінчується приблизно в 4-місячному віці незалежно від пори року. Линяння продовжується і після 5-місячного віку, коли вже вторинне волосся змінюється на волосся дорослої нутрії.

Остаточно форма та забарвлення волосяного покриву формуються до 7,0-7,5 місяців. Далі процес зміни волосся відбувається так само, як і у дорослих особин.

Під час досліджень були зареєстровані випадки народження нутренят з безостим хутром (рекси), яке залишається таким самим і у дорослих особин.

Це відмінний матеріал для селекціонерів, оскільки ознака безостості передається потомству. 

Як показали досліди, проведені на експериментальній нутрієвій фермі Інституту зоології АН УРСР (дендропарк "Олександрія", м. Біла Церква), перебування нутрій цілий рік на волі або постійне штучне забезпечення їх чистою водою і збалансованим раціоном позитивно впливають на процес линяння та якість хутра, яка була набагато кращою, ніж у нутрій контрольної групи, які перебували у клітках і не отримували у необхідній кількості воду для купання.

Будова, забарвлення та густота волосяного покриву у самців і самок нутрії майже однакові, у самців густота волосся приблизно на 5% більше, ніж у самок, дещо товща і мездра, тому товарні шкірки самців міцніші.

Щоправда, під час пошиття хутряних виробів ці нюанси рідко враховують. На початку ХХ ст. дуже популярним було "мавпяче хутро" (при обробці шкірки нутрії вищипували остове волосся, а пух, що залишився, підстригали, іноді фарбували). В даний час хутряні вироби (манто, шуби, шапки та ін.) шиють із натуральних, невищипаних шкурок. Ці вироби, крім краси, мають високу міцність (53 бали), не бояться дощу, снігу.

Оскільки нутрія – напівводна тварина, що походить із субтропічних районів Південної Америки, вважаємо, що процес акліматизації її як виду в умовах різко континентального клімату України відбувається закономірно. Вона влаштувалася і успішно розмножується у нас на болотах, невеликих річках, у затоках, ставках та озерах, переживаючи наші морози, періодичні підйоми та спади води. 

Леонід Колесов

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com