Хай струмує лілій аромат: захист культури від хвороб

Серед хвороб лілій поширені грибні, бактеріальні та вірусні інфекції, які вражають цибулини та самі рослини протягом усієї вегетації. З грибних хвороб відчутну шкоду ліліям завдають: сіра гниль, фузаріоз, антракноз цибулин, різоктоніоз, пеніцильоз, сіра плямистість листя, або церкоспороз. 

Сіра гниль (ботритіс) – одне з найшкідливіших захворювань лілій. Особливо сильно поширюється і проявляється у роки з помірною температурою та великою кількістю опадів. Уражаються всі надземні частини рослин: листя, стебла, бутони та квіти, насіннєві коробочки, а також цибулини. На цибулинах виникають різної величини плями. Спочатку вони темно-бурі, потім у центрі бліднуть. На листі плями стають прозорими з темним водянистим краєм, збільшуються в розмірах, зливаються та охоплюють всю поверхню листа, викликаючи його відмирання.

При ураженні стебла вся вищерозташована частина рослини буріє і засихає. Уражені бутони не розкриваються, інфекція з насіннєвих коробочок проникає в насіння і знижує його схожість або викликає гниття коріння сходів.

При перезволоженні уражені тканини розм'якшуються і покриваються рясним оливково-бурим спороношенням гриба. Найшвидше поширюється гриб під час вегетації при температурі 16-21 °C. 

Розвитку захворювання сприяє надмірна вологість при помірно теплій температурі повітря, а також тривале вирощування лілії на одному місці. В результаті інфекція накопичується та підвищується агресивність збудника.

За таких умов захворювання у короткий термін може спричинити загибель великої кількості рослин. Зимують міцелій та склероції у ґрунті на рослинних залишках у прикореневій розетці листя.

Уражаються такі види: лілія біла (L. сandidum), л. Гумбольдта (L. Humboldtii), л. халцедонська (L. Chalcedonicum), л. королівська (L. Regale), л. довгоквіткова (L. Longiflorum).

Фузаріоз поширений повсюдно у всіх зонах України. Виявляється у першій половині вегетації лілії, до цвітіння або відразу після цвітіння і характеризується пожовтінням верхівок листя, загниванням основи стебла, виляганням квітконосів та засиханням усієї рослини. Спочатку загнивають коріння та донце цибулини. Міцелій проникає центральними судинами цибулини до основи стебел і локалізується у вигляді кремової маси. Спороношення гриба має вигляд дрібних кремових спородохіїв, що складаються з конідій.

Розвитку захворювання сприяють висока температура та підвищена вологість ґрунту, а також важкі кислі ґрунти, у яких гриб розвивається інтенсивніше.Джерелом інфекції можуть бути хворі цибулини. У ґрунті зимують хламідоспори, які зберігають життєздатність досить тривалий час.

Уражаються переважно лілії біла та королівська.

Сіра плямистість листя, або церкоспороз, широко поширений у країнах Західної Європи, Україні (в Прикарпатті та Правобережному Поліссі). Уражаються листя, бутони та квіти. На них з'являються округлі або видовжені жовто-сірі плями з темно-коричневою вузькою облямівкою, які з часом знебарвлюються. Поступово плями збільшуються у розмірах, іноді зливаються та охоплюють більшу частину листа. Уражені бутони не розцвітають. Наприкінці вегетації на плямах з обох боків утворюється сірувато-білий наліт спороношення гриба (при низькій вологості повітря не спостерігається). Гриб зимує на рослинних залишках і листі прикореневої розетки, які є джерелом інфекції.

Захворювання небезпечне для лілії білої, кучерявої, королівської та прекрасної.

Антракноз цибулин. На уражених цибулинах часто утворюються вдавлені чорно-коричневі плями з нечіткими краями. Якщо вчасно не вжити заходів, цибулина засохне та загине.

Плямистість листя, пов'язану з діяльністю мікроскопічного гриба, добре видно на листі. Якщо вчасно не вжити заходів, хвороба може вражати стебла та цибулини. Як і при інших грибних захворюваннях, на листі, а на пізніших стадіях хвороби і на цибулинах з'являються іржаво-коричневі плями, навколо яких з часом утворюється нерівна облямівка чорного кольору, ніби пляма "вигоряє". 

Ризоктоніоз спочатку вражає верхню частину цибулини, на ній виникає суха гнилизна, в результаті цибулина дає слабкі деформовані проростки або не проростає зовсім. Якщо не вживати жодних заходів, рослина до цвітіння не доживає. 

Інфекція здатна зберігатися у ґрунті до 10 років, причому вона добре переносить низькі температури.

Гниль вражає цибулини лілій, викликаючи на них пліснявий наліт. Міцелій гриба розвивається прямо між лусочками. Проростки заражених цибулин деформуються і не дають сходів. Без проведення захисних заходів рослини гинуть.

Пеніцильоз розвивається в період зберігання на пошкоджених цибулинах та при недотриманні режиму вологості (більше 80%). На цибулинах з'являються помаранчево-бурі вдавлені плями, вкриті сизим нальотом. Пеніцильоз вражає всі частини лілій та провокує їх загнивання. Хворі рослини відстають у рості, утворюють слабкі квітконоси. 

Іржа передається через рослинні залишки, заражені спорами гриба. Перші ознаки захворювання – поява на листі та стеблах дрібних безбарвних плям, які згодом жовтіють. На поверхні плям з'являються подушечки рудих спор. В результаті стебла та листя лілій засихають. 

З бактеріальних хвороб небезпечна бактеріальна гниль лілій – одне з найпоширеніших захворювань усіх цибулинних. При бактеріальному ураженні різні частини цибулини розм'якшуються і гниють, мають неприємний запах. Якщо хвороба розвивається під час вегетації, основа стебла та листя нижнього ярусу буріють. 

Блакитна цвіль вражає цибулини під час зберігання. На них з'являються білі плями гіфів гриба із зеленуватим нальотом. При викопуванні цибулин можна побачити, що вони пожовтіли, коріння відмерло. 

З вірусних хвороб досить поширені віруси огіркової та тютюнової мозаїки, вірус строкатості тюльпанів. Це захворювання лілій, які переносять попелиці.

Віруси огіркової та тютюнової мозаїки виявляються у вигляді світлих штрихів та кільцевих плям на листі та квітках. Внаслідок ураження стебло лілії деформується, припиняє рости. 

Вірус строкатості тюльпанів найчастіше переноситься попелицями від тюльпанів. При ураженні вірусом порушується пігментація пелюсток, у результаті з'являються квітки зі штрихами, мазками, плямами іншого забарвлення. Хворі цибулини наступного покоління зменшуються у розмірах, рослини слабшають, сорт поступово вироджується.

Система захисних заходів проти хвороб лілії: 

1. Своєчасний збір та видалення рослинних залишків. Дотримання сівообігу: повторна посадка лілій на ділянку, де росли уражені іржею цибулинні, допустима не раніше ніж через 3 роки. 

2. Ретельне вибракування цибулин, уражених хворобами.

3. Дотримання оптимальних умов вирощування лілії: помірні, без перезволоження поливи, регулярні підживлення фосфорно-калійними добривами.

4. Просушування цибулин при температурі 30-35 °C протягом 3-4 тижнів.

5. Регулярні огляди рослин, видалення ураженого листя, обов'язкове знищення рослин, уражених вірусами.

6. Дезінфекція садового інвентарю перед будь-якими маніпуляціями з цибулинами та надземною частиною рослин.

7. Протруювання цибулин перед посадкою проти фузаріозу, сірої гнилі, церкоспорозу. 

Для знезараження цибулин від хвороб посадковий матеріал перед висадкою в ґрунт на 30 хв замочують в 0,2-0,4% розчині фунгіциду Максим 025 FS, т. к. с. (2-4 мл на 1 л води) . Норма витрати – 1 л робочого розчину на 1 кг посадкового матеріалу.

Перед закладкою на зберігання цибулини також витримують у розчині фунгіциду Максим 025 FS, т. к. с., а потім просушують.

8. Висаджування цибулини у ґрунти, легкі за механічним складом, з pH 5–6.

9. У період вегетації рослин для профілактики та захисту лілій від грибних та бактеріальних хвороб обприскування біологічними препаратами: 

• 10 мл триходерміну + 10 мл планризу на 10 л води;
• 20 мл тріходерміну + 10 мл фітоциду на 10 л води.

Провести 3 обробки з інтервалом 10-12 днів. 

10. Для контролю чисельності переносників вірусних хвороб (попелиць) своєчасне обприскування посадок біопрепаратом Актоверм 0,2 к. е. (8 мл на 1 л води) – при температурі вище 20 °С, 2 обробки з інтервалом 7-10 днів. 

Ганна Ткаленко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com