Ті, що ростуть серед каміння: декоративні види седумів у квітнику

Рід седум (Sedum L.) відноситься до родини товстянкових (Crassulaceae) і налічує понад 500 видів. Поширені вони у помірних та гірських районах Північної півкулі. Багато видів зустрічаються у східних областях Азії, у Гімалаях, Мексиці. За однією з версій, назва роду походить від слова "sedeo" – "сидіти", оскільки більшість видів – ґрунтопокривні.

Седуми – сукулентні однорічні або багаторічні рослини (висота 3 -5 см) з м'ясистим, товстим листям, різної форми та забарвлення.

Стебла тонкі, сланкі, укорінюються по всій довжині. Є невелика кількість видів з вертикальними стеблами, що відмирають на зиму, і потужними кореневищами. Квітки дрібні, зірчасті, білі, рожеві, червоні, помаранчеві та жовті, зібрані в щиткоподібні або волотисті суцвіття. Плід – багатонасінний, насіння дуже дрібне (в 1 г 8 000-10 000 шт.), схожість зберігає 1-2 роки. Плоди деяких видів досить декоративні.

Седуми прості в культурі, добре ростуть на різних ґрунтах, рідко пошкоджуються шкідниками та хворобами, віддають перевагу сонячним ділянкам, але можуть рости і при незначному затіненні. Їх легко розмножити розподілом куртин, живцюванням та насінням. Добре переносять пересадку.

У культурі відомо близько 150 видів седумів, багато з яких не морозостійкі і вирощуються тільки в оранжереях або кімнатних умовах. Сучасний ринок рослин в Україні пропонує кілька десятків невибагливих видів. 

Седум їдкий (sedum acre), його батьківщина – Європа, Кавказ, Азія та Північна Африка. На території України росте повсюдно, на піщаних та вапняних ґрунтах, сухих кам'янистих укосах, залізничних насипах.

Багаторічна рослина з численними сланкими пагонами, які укорінюються. Листя довгасте, дрібне (довжина 3-5 мм), темно-зелене, м'ясисте, зимує. Квітки (діаметр 1,0 см) золотисто-жовті, зібрані в розкидисте напівпарасолькове суцвіття. Цвіте у травні - червні, утворюючи суцільний яскраво-жовтий килим, через що його називають "золотий мох". Є садові форми із золотистим листям (f. aureum) і карликова, з дуже дрібним листям. Розмножують живцями.

Використовують для оформлення альпійських гірок, кам'янистих садів, підпірних стінок, а також висаджують між плитами на садових доріжках та майданчиках. Седум їдкий широко використовують і в народній медицині.

Однак слід пам'ятати, що свіжий сік рослини може спричинити запалення шкіри і навіть пухирі. 

Седум білий (sedum album) – у природі росте на Кавказі, у Західній Європі, Північній Африці.

Низька ґрунтопокривна рослина (висота 15-20 см) зі сланкими пагонами, густо вкритими дрібним, довгастим листям (довжина до 10 мм). Частина листя зимує, нове з'являється у травні. Квітки дрібні, білі або рожеві, зібрані в щиткоподібні або волотисті суцвіття. Рослина ефектно виглядає під час цвітіння, коли вся куртина покривається біло-рожевою піною квіток. Цвіте у червні-липні впродовж 30-40 днів. Розмножують насінням та живцями. Віддає перевагу сухим, сонячним ділянкам.

Є багато садових форм і сортів седума білого, що відрізняються забарвленням листя та квіток. Використовують для оформлення кам'янистих садів, підпірних стін, висаджують на передньому плані у квітниках. 

Седум лідійський (sedum lydium) – росте в горах Малої Азії.

Пагони гіллясті, густооблистяні. Листя сизе, дрібне, сосочкоподібне, подовжене, притиснуте до стебла, зимуюче. Квітки дрібні, білі, зібрані в щиткоподібне суцвіття, квітконоси заввишки 5-10 см. Цвітіння недружне. Цвіте у червні-липні. Утворює щільні сизо-зелені куртини. Віддає перевагу сонячним ділянкам з вологим ґрунтом. Виносить напівтінь. Розмножують цей вид поділом та живцями.

Використовують як фонову рослину для оформлення килимових квітників, при облаштуванні "сухого струмка" для імітації водного потоку. У цих випадках квітконоси видаляють на початку цвітіння.

Седум відігнутий (sedum reflexum) походить із Західної Європи, зустрічається на Кавказі.

Утворює пухкі, сизо-зелені куртини з густооблистяних сланких пагонів. Листя (довжина до 2 см) лінійно-шилоподібне, гостре, зимуюче. Щиткоподібні суцвіття з дрібних, жовтих квіток піднімаються над землею на 15-20 см. Цвіте у червні – червні впродовж 20-30 днів. Для збереження декоративності квітконоси після цвітіння потрібно видаляти. Віддає перевагу сонячному розташуванню, але витримує невелике затінення. Розмножують його поділом, відприсками, живцями, насінням. Сіянці зацвітають на другий рік.

Седум хибний (sedum spurium) – найпоширеніший вид у декоративному садівництві. Батьківщина – Кавказ та Мала Азія. Кореневище довге, повзуче, стебла піднімаються, облистяні, утворюють щільну подушку (висота 15-20 см). Листя зимує, темно-зелене, обернено серцеподібне, сидяче, по краю зубчасте. Квітки рожеві чи пурпурові. Цвіте рясно у липні – серпні. Розмножують поділом, живцями, відприсками. 

Є багато садових форм і сортів з різним забарвленням листя і квіток, у тому числі і ряболиста форма.

Седум Еверса (sedum ewergii) – один із найбільш декоративних видів. У природі росте у високогірних районах Алтаю та Середньої Азії, Гімалаях.

Численні розагулежені стебла, піднімаючись над землею, утворюють дернину (висота 15-20 см). Листя м'ясисте, сизо-зелене, широкояйцевидне, цілокрає. Квітки дрібні, світло-пурпурові, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвіте у серпні - вересні впродовж 40-45 днів. Листя на зиму відмирає, а зимують здерев’янілі пагони. Навесні молоде листя відростає пізно, це дає можливість підсаджувати до цього виду ранньоквітучі, цибулинні рослини (крокус, сцилла, мускарі), що встигають відцвісти до повного відростання листя. Розмножують поділом, живцями, насінням. Дає самосів.

Всі описані седуми – ґрунтопокривні рослини, що зберігають взимку пагони та листя. Однак є види, у яких надземна частина на зиму відмирає. Це високорослі прямостійні рослини. Використовують їх не тільки для оформлення кам'янистих садів та альпінаріїв, але й висаджують у квітниках, а також у міксбордерах у поєднанні із багаторічниками.

Седум видний (sedum spectabile) походить з Китаю, Кореї, Японії.

Багаторічна рослина (висота до 60 см) з бульбоподібним потовщеним корінням і прямостійними стеблами, що відмирають на зиму. Листя сидяче, світло-зелене, з сизим нальотом, овальне, зубчасте по краю. Квітки рожево-бузкові, зібрані у великі напівпарасолькові суцвіття (діаметр до 15 см). Цвіте у вересні - жовтні впродовж 30-40 днів. Є багато декоративних форм і сортів, найпоширеніші з яких Кармен (квітки рожево-червоні), Діамант (квітки карміново-рожеві), Септемберглют (квітки бордово-червоні), 'Варієгатум' (жовто-строкате листя). Поширені також низькоросл ісадові форми (висота 15-20 см). Седум видний віддає перевагу багатим на перегній ґрунтам і добре освітленим ділянкам. Розмножують поділом кореневища, весняними живцями, насінням.

Використовують його в одиночних та групових посадках, для оформлення кам'янистих садів, міксбордерів та квітників. 

Крім описаних видів, є ще чимало седумів, які можна використовувати для оформлення кам'янистих садів:

• седум камчатський (з червоними декоративними плодами);
• седум тонкий (низькорослий, витончений вид, утворює невеликі дернинки заввишки 3-5 см);
• седум пагононосний (найбільш тіньовитривалий вид, що зберігає декоративність цілий рік);
• седум лопатчатолистий, або "кам'яна троянда" (з оригінальними розетками з товстого сріблястого листя, схожими на трояндочки);
• седум гібридний (утворює потужну дернину), його використовують для закріплення укосів.

При такому розмаїтті неважко вибрати види, які підходять для конкретних умов. Седуми надають композиціям оригінальності, виглядають природно та красиво впродовж усього сезону.

Седум живучий (sedum aizoon) – поширений на Далекому Сході. Висота рослини 30-40 см. Стебла червоні, тонкі густооблистяні, прямостоячі, відмирають у серпні. Листя світло-зелене, малосоковите, вузьке, зубчасте. Квітки золотаво-жовті, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвіте у травні - червні. Розмножують восени поділом кореневища або напровесні насінням. Часто дає самосів. На одному місці може рости багато років, не втрачаючи декоративності. 

Квітки седума живучого можна використовувати на зріз (зберігаються понад 10 днів). Іноді седум живучий плутають із родіолою рожевою.

Родіола рожева (Rhodiola rosea), або "золотий корінь", відноситься до самостійного роду родіол. В Україні зустрічається у Карпатах. 

Трав'янистий, кореневищний багаторічник (висота 25-40 см). Кореневище золотисте або сірувато-коричневе, розгалужене, покрите лускоподібним листям, на зламі рожево-буре з характерним ароматом троянди. Листя сидяче, еліптичне, цілокрає або з кількома зубцями на верхівці. Квітки одностатеві, зазвичай чотиривимірні, зібрані в щиткоподібні суцвіття (діаметр 3-5 см), пелюстки жовті або зелені.

Вирощують зазвичай як лікарську рослину, але вона досить декоративна і може бути використана в оформленні альпінарію або кам'янистого саду. Висаджувати рожеву радіолу слід на задньому плані, оскільки надземна частина на початку серпня відмирає. 

Олег Соколов

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com, pexels.com