Щоб помідор почервонів: агроприйоми для регулювання росту рослин та дозрівання врожаю

У дикому вигляді помідор росте на Галапагоських островах, Перу, Еквадорі, на півночі Чилі. Стародавні ацтеки «одомашнили» цю рослину за сотні років до відкриття Колумбом.

Коли і хто привіз овоч на європейський континент, невідомо, але перше європейське ім'я Pomi d'oro дали йому італійці, що означає – золоте яблуко. Романтичніші французи називали його «любовним яблуком» – Pomme d'amoure, а у себе на батьківщині він відомий як «томатль». Словом, помідор – чудовий продукт для літніх салатів та заготовок на зиму.

Однак уродженець тропічної Мексики іноді буває доволі примхливим і в наших умовах не завжди встигає дозрівати до початку осінніх заморозків.

Як же змусити норовливий теплолюбний овоч почервоніти?

Рослинний організм не менш складний, ніж наш людський. Явища, що відбуваються в ньому, утворюють хитромудрий візерунок – вони переплітаються, перетинаються і дуже важко, торкнувшись однієї нитки розвитку, не змінити весь життєвий цикл організму.

Тому до регулювання росту та розвитку рослини потрібно підходити в обережністю, керуючись насамперед потребами самого рослинного організму.

Починати треба з насіння. Найбільш урожайні та скоростиглі рослини виходять з добре виконаного насіння, з високою питомою вагою.

• Перед посівом насіння занурюють в 1%-ний розчин кухонної солі (10 г солі на 1 л води), а потім промивають чистою водою. Висівають тільки насіння, що осіло на дно.
• Протруювання насіння у розчині перманганату калію (1 г на 100 мл води) впродовж 10 хв захищає рослини від ураження багатьма хворобами.
• А передпосівна обробка насіння розчинами мікроелементів прискорює дозрівання плодів. Для цього насіння намочують у розчинах, що містять 0,1-0,3 г/л борної кислоти, 0,01-0,45 г/л мідного купоросу, 0,3-0,5 г/л метиленового синього, 17 г/ л бурштинової кислоти.

Хороші результати дає поєднання обробки мікроелементами із гартуванням: набрякле вологе насіння витримує 10 днів при змінних температурах. Вдень насіння тримають у приміщенні при кімнатній температурі, а на ніч переносять на лід або закопують у сніг. Загартовувати його можна й швидше: намочити і витримати при температурі 22-25 °С до повного набухання, а потім дві доби – в холодильнику при мінус 1-3 °C.

З недавнього часу для підвищення енергії проростання насіння та прискорення періоду дозрівання плодів рекомендують застосовувати препарати емістим С та Івін.

• Емістім С – екстракт ростових речовин у 60%-ному етанолі. Застосовують його двічі: замочують насіння на 6 годин у розчині (0,5 мл препарату на 1 л води) та обприскують рослини у фазі бутонізації (0,25 мл препарату на 15 л води – на 1 сотку).
• Одну ампулу препарату івін розводять у 20 мл води і в цьому розчині замочують 10 г насіння на 24 години. Після обробки насіння одразу висівають у ґрунт. Препарати малотоксичні для теплокровних тварин та рекомендовані для роздрібної торгівлі.

Щоб прискорити дозрівання плодів помідора, потрібно виростити здорову, загартовану, добре облистяну розсаду.

Тому так важливо суворо дотримуватись певного температурного, водно-повітряного, світлового та живильного режиму вирощування розсади.

Найбільш міцна розсада, що дає ранній урожай, виходить, якщо після посіву і до появи сходів підтримують температуру в межах 20-22 °С. З появою масових сходів її знижують до 8-10 ° С на 3-5 днів. 

При температурі зовнішнього повітря вище 10 °С сходи вдень відкривають. Особливо небажано, щоб висока температура трималася в розсаднику (чи то парнику або плівковій теплиці) вночі, це призводить до витягування розсади. Потім температуру підвищують до 10-16 °С і тримають на такому рівні, допоки сіянці не будуть готові до пікірування. 

Пікують помідори у фазі появи першого справжнього листка. Після пікірування температуру знову підвищують до 22-25 °С на 3-4 дні, потім знижують до 16-18 °С.

За десять днів до висаджування рослини відкривають, залишаючи відкритими і на ніч (якщо не передбачаються заморозки). Загартовування проводять поступово, спочатку відкривають укриття в найтепліший час доби на 3-4 години, а потім поступово період гарту збільшують – з ранку і до вечора.

Поливають розсаду в парниках не часто (2-4 рази), але рясно. Краще це робити вранці, щоб до ночі укриття провітрилися, і повітря в них було менш вологим. При частих поливах рослини зазвичай переростають.

Через 10-12 днів після пікірування, коли молоді рослини рушать у ріст, починають підживлювати розсаду.

• При вирощуванні непікованої розсади перше підживлення проводять у фазі двох справжніх листків. Наступне підживлення – через 8-10 днів.
• Підживлюють розсаду не більше 2-3 разів.
• Перше підживлення краще робити зброженим курячим послідом (1:15) або коров'яком (1:8), наступні – мінеральними добривами (40 г суперфосфату та 20 г хлористого калію на 10 л води).
• Під час останнього підживлення, яке проводять за 5-6 днів до висадки розсади у відкритий ґрунт, дозу хлористого калію підвищують до 50 г і додають розчин молібденово-кислого амонію (2-3 г на 10 л води), яким поливають рослини прямо по листю.
• Підживлення молібденом сприяє прискореному розвитку рослин, утворенню потужного стебла, гарній облистяності, прискоренню утворення бутонів та плодів.

Для профілактики хвороб розсаду обприскують 1%-ним розчином бордоської рідини або 0,1%-ним розчином мідного купоросу. Перед висаджуванням у відкритий ґрунт вибраковують пошкоджені та слабкі рослини.

Помідори добре відгукуються на інтенсивність освітлення. При слабкому освітленні розвиток рослин сповільнюється, перше суцвіття розвивається із запізненням і з'являється лише над 11-13 листком. При гарному освітленні – над 7-9-м листком і на 25-30 днів раніше. У ранньовесняний період, коли довжина дня вбирається у 12-13 годин, у стаціонарних теплицях практикують досвічування електричними лампами.

У тимчасових плівкових укриттях влаштувати додаткове освітлення складно, тому необхідно дотримуватися густоти стояння рослин. Оптимальна площа живлення для помідорних кущів – 7х7 см. Щоб розсада не витягувалася, рекомендують видаляти два нижні листи. При цьому на деякий час ріст її у висоту уповільнюється і, відповідно, збільшується маса кореневої системи.

Помідори сильно гілляться, з кожної бруньки, розташованої в пазусі листа на головному стеблі, виростає бічний пагін – пасинок. Чим більше пагонів на рослині, тим повільніше утворюються та дозрівають плоди.

Тому для прискорення дозрівання плодів застосовують пасинкування – видалення бічних пагонів. Рослину формують в один, два або три стебла. Пасинки довжиною 2-3 см потрібно видаляти систематично, зрізуючи їх секатором або ножем і залишаючи пеньок довжиною 1 см, щоб не з'являвся новий пагін.

Прискорює дозрівання плодів і прищипування верхівок у пагонів. Це обмежує ріст рослини, а значить, прискорює формування та дозрівання плодів, що зав'язалися.

Прищипують верхівку над другою, третьою або четвертою китицею. Цей прийом залежить від погодних умов: чим вони гірші, тим раніше його потрібно провести. Одночасно з прищипуванням видаляють усі квіткові китиці, які не встигнуть сформуватися. Прищипувати високорослі сорти необхідно не пізніше 1 серпня, низькорослі – 15-20 серпня.

Плоди, що сформувалися, швидше дозрівають, якщо вони освітлюються сонцем. Для цього під китиці підставляють дерев'яні рогатки, видаляють сухе і пожовкле листя.

Дозрівання іноді затримується через надлишок азотного добрива. Тоді рослини жирують. Щоб прискорити дозрівання плодів, необхідно обмежити надходження вологи та поживних речовин.

• З цією метою в стеблах роблять наскрізний поздовжній розріз довжиною 5-6 см на висоті 15 см від ґрунту.
• У розріз вставляють паличку завтовшки 0,5 см, шириною 2 см і повертають так, щоб стінки розрізу розсунулися.
• Обмежити живлення можна і підсмикуванням коренів: рослину охоплюють обома руками і злегка підтягують нагору.

Ці прийоми бажано проводити в період, коли на рослині вже сформувалася достатня кількість плодів, оскільки передчасне обмеження живлення призводить до утворення дрібних плодів, що не закінчили ріст. 

Важливо пам'ятати, що знімати помідори восени з куща необхідно, поки нічна температура не опустилася нижче за 8 °С. Плоди, що перенесли нижчу температуру, при дозарюванні швидко загнивають. Зняття бурих або навіть молочної стиглості плодів прискорює дозрівання решти.

Дозарювання знятих плодів проводять у приміщенні, що добре провітрюється, при температурі 20-25 °C (температура не повинна опускатися нижче 10 °С). Плоди сортують за ступенем стиглості, розміром і укладають у ящики, на стелажі, у два шари плодоніжками вгору. 

• Плоди можна зберігати до двох місяців, якщо укласти їх у ящики з гратчастими кришками.
• На дно ящиків насипають дрібну стружку (шар 1,5 см).
• Проміжки між плодами засипають стружкою і зберігають при температурі 10-12 °C.
• У ящики з помідорами, що дозарюються, обов'язково кладуть кілька стиглих плодів, вони сприяють дозарюванню зелених.

Що ж змушує «зелених упертюх» червоніти?

Післяжнивне дозарювання плодів відоме з глибокої давнини. У Японії, наприклад, хурму для дозарювання укладали у бочки з-під рисової горілки та деякий час витримували. Відкриттю «фактора дозрівання» послужив той факт, що при освітленні вулиць газовими ліхтарями листя, на яке падало світло, передчасно жовтіло та опадало. Вивчивши інгредієнти світильного газу, вчені дійшли висновку: прискорення дозрівання та старіння рослинного організму обумовлено дією етилену (саме цей газ виділяють стиглі помідори). Проникаючи у зелені плоди, він прискорює їх дозрівання.

Але застосування етилену для прискорення дозрівання плодів на рослинах малоефективне, оскільки він швидко випаровується. Тому в середині 50-х років XX ст. були розроблені речовини, які, потрапляючи в рослину, розкладаються та виділяють етилен.

Одна з них – 2-хлоретилфосфонова кислота (торгові назви – етрел, етефон, СЕРА, амхем 66-329, компазан). Це біла кристалічна речовина, що добре розчиняється у воді. Випускається у вигляді 50%-ного водного розчину. Норма витрати – 40 г на 1 сотку. Потрапляючи в рослину через листя, препарат активно переміщається до коріння. У рослині він розкладається, виділяючи етилен та фосфорну кислоту. Швидкість розкладання залежить від температури довкілля.

Відомі також похідні від 2-хлоретилфосфонової кислоти: гідрел і декстрел, які мають ті ж властивості.

Гідрел – біла кристалічна речовина, що випускається у вигляді 50%-ного або 40%-ного водного розчину. Норма витрати препарату для прискорення дозрівання помідорів – 8-20 г на 1 сотку. Речовина малотоксична для теплокровних та риб, нетоксична для бджіл. Зберігається у скляній або поліетиленовій тарі.

Декстрел – тверда кристалічна речовина блідо-жовтого кольору, негігроскопічна, невибухонебезпечна. Може зберігатись у темному місці до 3 років. Робочий розчин препарату зберігає стабільність до 2 діб. Декстрел відноситься до групи малотоксичних препаратів. Застосовують його (одноразове обприскування рослин) у фазі побуріння чи почервоніння 10-30% плодів. Термін очікування – 10 днів. Норма витрати препарату – 15-20 г на 1 сотку, робочої рідини – 40-60 л. 

Виробничі випробування декстрелу, проведені на помідорах наприкінці минулого століття в Україні, Молдові, Узбекистані показали, що застосування препарату прискорює дозрівання плодів на 10 днів. Збільшення врожаю становило до 30%.

На жаль (а може, і на щастя), немає універсальної таблетки, «згодувавши» яку рослині, можна було б забути про багато проблем, пов'язаних із вирощуванням культури. Але є терпіння та завзятість – помноживши їх на знання, ми отримаємо бажаний результат.

Оксана Павлось

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com