Сезонна аристократка: спаржа в органічній культурі

Рослина без прописки

Спаржа – рід рослин родини Спаржеві, розсіяних по всьому світу, переважно в сухому кліматі. На території України спаржа росте в дикому вигляді – на луках, у заплавах річок.

Ця рослина приваблює своїм незвичайним виглядом і забарвленням. Стебла спаржі, схожі на гілочки хвойних дерев, із дрібними червоними ягодами, зібрані в букети, стануть окрасою будь-якого інтер’єру.

Старожили розповідали, що колись в Україні спаржу вирощували на величезних площах і регулярно постачали до царського столу. Цікавість до цієї культури проявляли і прості селяни, намагаючись у перші весняні місяці урізноманітнити свій доволі бідний раціон, що складався в основному з картоплі й капусти. Але згодом рослина була забута, як на мене – абсолютно незаслужено.

Утім наше бажання вирощувати спаржу на своїй присадибній ділянці продиктовано не лише прагненням відродити давні традиції. Справа в тому, що господарство родини Білоус вже не один рік функціонує за принципами перманентної культури, в основі якої лежать методи екологічно безпечного господарювання та захист біологічного розмаїття.

Ми прагнемо працювати в гармонії з природними процесами, не шкодити довкіллю та звести до мінімуму фізичні навантаження. А багаторічні рослини (спаржа, лаванда тощо) якнайкраще для цього підходять.

Тонкощі агротехніки

Спаржа – холодостійка світлолюбна рослина, що потребує родючих, добре оброблених ґрунтів. У залежності від умов культивування вона може рости на одному місці до 20 років.

Спаржу краще вирощувати розсадним способом.

• Насіння перед сівбою висипають у марлеву торбинку і замочують у теплій воді протягом кількох діб, щоденно міняючи воду. Після цього насіння просушують до сипучості.
• Висівають насіння рядовим способом на глибину 2-5 см. Відстань між рядами – 30-40 см, між насінинами – 4-5 см.
• Коли сіянці досягнуть 8-10 см у висоту, їх проріджують, залишаючи між ними відстань 10-12 см.

Доглядають за розсадою спаржі так, як і за розсадою інших культур: своєчасно поливають, розпушують ґрунт, видаляють бур’яни. Грядки під спаржу краще розміщувати в захищеному від вітру, добре освітленому місці.

Спаржа росте на ґрунтах усіх типів, за винятком кислих і заболочених.

З осені ділянку очищають від бур’янів, рівномірно розсипають по поверхні грунту органічні добрива (напівперепрілий гній, перегній, компост (15–20 кг/м²) і перекопують на штик лопати.

• На постійне місце розсаду висаджують рядами, за схемою 60х60 або 70х40 см.
• Якщо площа дозволяє, відстань між рослинами можна збільшити до 80-90 см. Що більша площа, то довше рослини можуть рости на одному місці.

Щоб рослини не вимерзли взимку, восени їх підгортають, зробивши гребені висотою 20 см.

Особливість вирощування спаржі полягає в тому, що після сівби два роки спаржу не зрізають, дають їй змогу сформувати повноцінні кущі.

Перший урожай спаржі збирають, коли пагони досягають 12-15 см у висоту і 0,5-1,0 см у діаметрі.

Спаржевий сезон не довгий – близько місяця. Збирають пагони з настанням стабільного тепла – приблизно з травня по червень. Після цього рослини залишають у спокої, щоб вони набралися сил і заклали бруньки на наступний рік.

Є у спаржі й шкідники – наприклад, спаржевий жук, який обгризає молоді пагони. Щоб захистити від нього рослини, у великих господарствах зазвичай плантації обробляють хімпрепаратами. Ми робимо ставку на вирощування екологічно безпечних продуктів, тож «хімію» не використовуємо. 

Площа ділянки (10 соток) дозволяє нам доглядати за рослинами в ручному режимі: коли зрізаємо спаржу (а робимо це щодня), шкідників збираємо вручну.

Спаржа відома в багатьох різновидах, серед яких основними вважаються біла та зелена спаржа. У своєму господарстві ми вирощуємо сорти спаржі зеленої. У неї товсті, не грубі і не довгі (15-16 см) пагони. Урожай збирали вже двічі й дуже задоволені цією культурою. Тож у майбутньому плануємо збільшити площу під посіви спаржі. 

Будемо з вітамінами

В їжу вживають молоді ніжні пагони, що за смаком нагадують зелений горошок. Спаржу споживають навіть у сирому вигляді. З неї готують салати, її додають до перших страв, консервують і заморожують.

Як готувати спаржу?

Куплену чи зрізану спаржу необхідно промити в холодній воді й зачистити стебла (приблизно 5 см) овочечисткою. Роблять це для того, щоб зняти шкірку, яка може бути трохи волокнистою. Спаржу опускають в окріп буквально на хвилину, не більше, потім відкидають на друшляк.

Із такої спаржі можна приготувати салат, наприклад, із зеленню чи авокадо.

А можна розтопити на сковороді шматочок вершкового масла, викласти рівномірно бланшовану спаржу, додати трохи соєвого соусу, 1 ст. ложку сметани, тушкувати протягом 1-2 хв, посипати вичавленим часником і подавати до столу. Така страва дуже смакує всім гостям, які часто навідуються до нашого господарства. 

Спаржу можна додавати в овочеві коктейлі і смузі, збивши у блендері, якщо хочете отримати максимум вітамінів.

Спаржа – не тільки смачний, але й корисний дієтичний продукт. Її по праву називають джерелом довголіття. У спаржі міститься велика кількість вітамінів (А, С, В₁, В₂, РР), сполуки калію, кальцію, магнію, заліза, фосфору, а також клітковина.

Лікувальні властивості спаржі зумовлені вмістом у ній великої кількості аспарагіну, який сприяє поліпшенню роботи шлунку, серця, розширенню периферійних судин і зниженню артеріального тиску.

Крім того, спаржа багата на фолієву кислоту, яка знижує ризик розвитку депресії і зміцнює нервову систему.

Енергетична цінність спаржі значно вища за інші овочі – 342,5 кДж (88 ккал) у 100 г.

Спаржу споживаємо всією сім’єю, а також реалізуємо на замовлення. Наша мета – зробити так, щоб на українських столах цей корисний продукт з’являвся якомога частіше. Тим паче що вирощувати спаржу справді вигідно. Один раз посіяли – і впродовж багатьох років щовесни матимете досхочу соковитих вітамінних пагонів. 

Іванна Білоус 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора