Наприклад, багато садоводів-початківців висаджують сорти великоплідної малини, а через рік-два спостерігають їх виродження і мутацію. Що робити, щоб ягоди не дрібніли, а врожай був високим?
Відповідь проста – використовувати агротехнічні прийоми, які забезпечують збереження сорту та його врожайність.
Вирощувати ягоди великоплідної малини можна чотирма основними способами:
- розміщувати кущі в ряду;
- гніздовим способом;
- розміщувати пагони стрічкою шириною 30-40 см;
- не підв'язуючи пагонів.
Розміщення кущів у ряду на шпалері полягає в тому, що при висадженні саджанців дотримується точна відстань між рядами та рослинами в ряду. Уздовж кожного ряду встановлюють стовпи, відстань між ними залежить від того, який матеріал натягатиметься на шпалеру. Найкраще підійде металевий дріт – якщо його добре натягнути, він не прогинатиметься.
Щороку однорічні пагони заміщення (вони ростуть від основи куща) потрібно рівномірно розподіляти по дроту.
Пагони, що відплодоносили, одразу ж, не чекаючи осені, потрібно вирізати на рівні землі. Вони вже не приносять користі кущу, а лише витрачають воду та поживні речовини, загущують рослину, перешкоджаючи проникненню сонячних променів та провітрюванню. В результаті знижується кількість квіткових бруньок, що закладаються, особливо в нижній частині куща.
Коренева поросль дуже знижує врожайність ягід, тому її необхідно своєчасно позбавлятися, підрізаючи секатором, гострою лопатою або іншим подібним інструментом на глибину 5 см.
При такій системі формування з кожного куща можна отримати найвищий урожай, оскільки всі пагони добре освітлюються сонцем і провітрюються , а ризик зараження рослин малини та розвитку хвороб зводиться до мінімуму.
При вирощуванні гніздовим способом можна висаджувати кущі малини на найменших ділянках землі і підв'язувати пагони до кілків (не потрібно використовувати дріт). Відстань між кущами має дорівнювати 1-1,5 м, залежно від висоти пагонів. Догляд за рослинами такий самий, як і при вирощуванні за стрічковою системою.
Щоправда, цей спосіб має мінус – якщо в період дозрівання ягід йдуть дощі, деякі ягоди в середині куща можуть загинути.
Вирощування малини без підв'язки до опор – малоефективний спосіб. За цієї системи врожайність малини будь-якого сорту набагато нижча, ніж при вирощуванні того ж сорту на шпалері. При такому розташуванні кущів пагони під вагою врожаю схиляються до землі, утворюючи сильне загущення та затінення посадки. У затіненні на значній частині пагона майже не закладаються плодові бруньки. Наступного року цвітіння буде дуже слабким, а врожай, відповідно, низьким. До того ж псується більша частина ягід, що торкаються землі, а їх якість сильно погіршується.
- При вирощуванні великоплідної малини на шпалері врожай з однієї сотки – понад 200 кг ягід, при підв'язці до кілків – близько 60 кг, з кущів без підв'язки – нижче, ніж на шпалері, в 6-8 разів.
Розміщення пагонів стрічкою шириною 30-40 см створюється за рахунок маточних кущів. Висаджуються рослини, потім їх кореневими відприсками заповнюється вся плодоносна смуга. Регулюючи висоту, розгалуження та кількість пагонів на цій смузі, їх залишають стільки, щоб отримувати максимальний урожай. Ягоди при цьому повинні, буквально «купатися» у сонячних променях, тоді вони будуть найвищої якості.
Кожен крупноплідний сорт суттєво відрізняється – як від звичайних сортів, так і від інших крупноплідних – за формою розгалуження, кількістю та довжиною плодових гілок, тому до вирощування ягід кожного сорту потрібно підходити індивідуально.
Для маневреності шпалеру краще встановлювати в два ряди і робити перетяжки, щоб пагони малини не звалювалися.
Обрізку верхівок у пагонів, що плодоносять, виконують по-різному (залежно від сорту). Обрізати потрібно до добре розвиненого пагона та добре розвиненої бруньки. Є сорти з тонкою, довгою, звивистою верхівкою, яку іноді доводиться обрізати більш ніж на 50 см. А у сортів з добре розвиненим пагоном бруньки доходять майже до самої верхівки, через що її лише прищипують. Якщо обрізати дуже багато, то з видаленням пагона втратиться частина врожаю. Якщо обрізати замало – вродять дрібні ягоди. Тому довжина пагона, залишеного на плодоношення, у кожного сорту індивідуальна.
А ось кореневу поросль потрібно видаляти у всіх сортів без винятку, залишаючи лише ті рослини, які були посаджені. Через велике загущення посадок малини ягоди дуже дрібнішають. Коренева поросль забирає 50% і більше поживних речовин.
Якщо залишати тільки 7 пагонів заміщення на кущ, ягоди майже не дрібнішають від перших до останніх зборів.
Сорти малини не вироджуються повністю, але їх кореневі бруньки можуть мутувати, найчастіше в гірший бік. Такі саджанці треба видаляти. Видозмінені пагони можна виявити вже в період цвітіння малини. Якщо чашолистки не подовжені, значить відбулися зміни. Ця ознака не відноситься до ремонтантних сортів.
У період дозрівання ягід чашолистки досягають майже половини п'ятисантиметрової ягоди. Це говорить про те, що великоплідна малина несе в собі ген L1 (Lagre – великий), який відповідає за великоплідність і продуктивність сорту.
Недолік сортів із цим геном – їхня генетична нестабільність, через що у вегетативному потомстві з'являються рослини, які не несуть цього гена, – з дрібними ягодами. Саме з цієї причини саджанці малини великоплідних сортів не слід купувати на ринках. Краще звернутися до спеціалізованого розплідника.
Михайло Макаренко
© Журнал "Городник"
ФОТО: pixabay.com