З бабусиного саду: особливості вирощування антиринуму, або садових ротиків

11 вересня 2024

6309

З бабусиного саду: особливості вирощування антиринуму, або садових ротиків

Згідно з легендами, богиня Флора створила цю квітку для Геракла, на честь першого подвигу – перемоги над страшним немейським левом. Але в ботанічній назві «антиринум» немає відлуння цього славного минулого, бо в перекладі з грецької це означає лише «схожий на ніс». Міфологія залишилася в неофіційних іменах: левовий зів або ротики – у нас, вовча паща (gueule de loup) – у французів, дракон, що кусає (snapdragon), – у англійців.

Про вирощування, догляд, декоративне застосування та популярні сорти антиринуму читайте у нашому матеріалі.

Історія походження антиринуму

У Німеччині ротики вважали найкращим засобом проти чаклунства, і мішечок із засушеним цвітом носили на шиї як амулети. На Сході пили відвар при підозрі отруєння, хоч і сам антиринум – рослина отруйна. А ще на Сході відвар левового зіва, змішаний з олією лілії, вважається чудодійним косметичним засобом. Ним змащують обличчя, щоб “кожному подобатись”.

Батьківщина антиринуму – Середземномор'я. Належить він до родини подорожникових, його рід налічує близько 50 видів багаторічних та дворічних рослин. Однак культивується лише один вид – великий антиринум (Antirinum majus L.).

Як садова рослина згадується він з 1567 року, а сьогоднішньою різноманітністю сортів (їх понад 800) світ завдячує німцям, які у XIX ст. розпочали велику селекційну роботу з антиринумом.

Сорти за висотою та розміром квітки поділяють на:

великоквіткові високі (до 100 см),
великоквіткові напіввисокі (50-70 см),
низькі (40-50 см),
низькі компактні (20-30 см),
дрібноквіткові карликові (15-20 см).

Характерні особливості рослини

Кущ трав'янистий, найчастіше пірамідальної форми. Стебла прямі, гіллясті, заввишки від 15 см до 1 м. Молоді пагони іноді мають пурпуровий наліт. Листя – від ланцетного до подовжено-овального. Коріння стрижневе, розгалужене, глибоко проникає в ґрунт.

Квітки – віночок двогубий зі зрощеними пелюстками. Сидять квітки на коротких квітконіжках, зібрані в кистевидні білі, жовті, червоні або дво-триколірні суцвіття. Плід – багатонасінна коробочка. Насіння дрібне, зберігає схожість 3-4 роки.

Левовий зів дає багатий самосів. Запилюють його джмелі, тільки вони можуть вільно проникати в глиб оцвітини. Майже у всіх сортів левового зіва квітки випромінюють солодкий аромат.

Цвітуть ротики з червня до морозів. Кожна квітка зберігає декоративність до 12 днів, вся рослина цвіте без перерви майже три місяці.

Особливості розмноження та агротехніка

Ця багаторічна рослина культивується як літник, іноді дворічник. Любить відкриті сонячні місця, захищені від вітру. До умов вирощування антиринум невимогливий, але краще вдається на легких родючих, добре дренованих, суглинистих ґрунтах. Холодостійкий.

Наша порада:

Левовий зів чуйний на поливи, проте перезволожувати ґрунт не можна – від надмірної вологості рослина може загинути. А ось короткочасну посуху переносить порівняно легко.

Догляд за рослинами звичайний. Підживлення мінеральними добривами проводять 2-3 рази до цвітіння. Щоб продовжити цвітіння, регулярно видаляють відцвілі суцвіття. Цей прийом стимулює розгалуження кущів. Також посилює цвітіння мульчування ґрунту між рослинами.

Восени, коли середньодобова температура повітря знижується до 11-16 тепла, настає новий пік масового цвітіння.

Як вирощувати левовий зів?

Вирощують його найчастіше розсадою, хоча можна сіяти і безпосередньо в ґрунт навесні або під зиму, проте в цьому випадку цвітіння починається пізно. Насіння закладають неглибоко, проростає воно повільно, сходи з'являються через 12-14 днів. Ростуть також повільно. Зацвітає антиринум через 60-80 днів після появи сходів.

На розсаду насіння висівають у середині березня, для раннього цвітіння – на початку березня.

Високі та середні сорти вимагають дворазового пікірування. У перший тиждень після пікірування рослини дуже чутливі до надлишку вологи в ґрунті (уражаються чорною ніжкою), тому їх краще не поливати, а обприскувати з пульверизатора.

Перше підживлення повним мінеральним добривом (5-8 г нітрофоски на 10 л води) проводять через 7-10 днів після пікірування, друге – через 10-12 днів.

Для кращого розгалуження кущів ротики прищипують після утворення 5-6 справжніх листків над 3-4-м листом. Зрізані верхівки можна одразу заживцювати.

У сад загартовані кущики розсади висаджують у II-III декаді травня на відстані 15-50 см одне від одного (залежно від висоти сорту).

Живцями антиринум розмножують рідко, в основному махрові сорти, хоча живці легко вкорінюються в піску.

Декоративне застосування антиринуму

Левовий зів вносить у квітник легку нотку ностальгії «бабусиного саду». Але водночас він дуже стильний.

Хрестоматійне місце левового зіва – у міксбордерах, рабатках, на клумбах.

В останні роки створені гетерозисні гібриди, які особливо декоративні для обсаджування клумб.

А які ефектні різнокольорові рабатки та «подушки» з підібраних по висоті низьких та карликових сортів різного забарвлення! Менш відомий прийом – зробити з ротиків галявинку перед кущами або групою дерев.

Наша порада:

Кращі партнери антиринуму – однорічні рослини. Напіввисокі сорти добре поєднуються з агератумом, алісумом, гвоздикою Геддевіга, астрою. Високі – з космеєю, шавлією, хризантемами.