Дівоче волосся та оленячі роги: декоративні види папоротей для кімнатних умов

Адіантум відомий ще під назвою "папороть дівоче волосся". Тонкі, блискучі черешки його справді схожі на волосся, а двічі- і тричіперисті, з клиноподібними сегментами листові пластинки нагадують жіночі локони. Листя адіантуму має водовідштовхувальну властивість (у перекладі з грецької "адіантум" - незмочувальний).

Багато легенд пов'язане з цією рослиною. Згідно з однією з них, прекрасна дівчина впала з скелі, і на місці її падіння виникло чисте джерело, а її волосся перетворилося на папороть. Згідно з іншою – назва рослини – адіантум венерин волосся – пов'язана з ім'ям богині кохання Венери.

В оранжерейній культурі в Європі адіантум з'явився наприкінці минулого століття.

Однак ще в античні часи його використовували як декоративну, а дещо пізніше – і як лікарську рослину (як кровозупинний та протизастудний засіб, а також для миття волосся).

Великої популярності набув у нас платицеріум оленячий ріг. Це епіфітна тропічна рослина з двома типами листя – стерильним та спороносним. Перше – тісно притискається до стовбура чи гілок дерева (при культивуванні – до горщика), утворюючи "нішу", в якій накопичується перегній. Спороносне листя – прямостояче або поникле, з химерно вирізаною, дуже декоративною листовою пластинкою, що нагадує оленячі роги. Воно густо опушене короткими м'якими білуватими волосками. Нижня його поверхня (у верхній третині листа) практично повністю покрита спорангіями, які, розвиваючись, змінюють білий колір на цегляно-червоний.

Недосвідчені квітникарі часто помилково вважають спорангії проявом грибного захворювання і намагаються їх видалити механічним шляхом, що призводить до втрати декоративності листя, а часто і до його загибелі.

Не рекомендується також видаляти старе стерильне листя, оскільки рослини використовують його для живлення. 

Найкращий спосіб поливу платіцеріумів – занурення ємності з рослиною у воду. 

Дуже декоративні папороті роду аспленіум. У кімнатних умовах найчастіше вирощують аспленіум живородний.

Його називають ще материнською папороттю через здатність формувати на листі дочірні рослини. Розвиваються вони з так званих виводкових бруньок, що утворюються на верхній поверхні листа і нагадують спочатку великі зелені "бородавки". Після сформування добре розвиненого коріння дочірні рослини можна відокремлювати від материнської і вирощувати самостійно.

Досить відомий гніздовий аспленіум, або "пташине гніздо". Його цілісні шкірясті листові пластинки (довжина до 1 м) утворюють розетку-кошик, в якому накопичується перегній і куди впроваджується коріння.

Ця рослина може досягати значних розмірів, тому вона скоріше підійде для зимових садів чи великих приміщень.

Аспленіуми добре переносять нестачу світла і можуть рости при штучному освітленні.

Здавна у Європі популярні нефролепіси, чи меч-папороті. У природних умовах вони зовсім не виносять затінення, віддають перевагу відкритим місцям. У квітникарській літературі сорти нефролепісів з багаторазово розсіченими тонкими пониклими листовими пластинками називають "бостонськими", або "мереживними" папоротями.

На сьогоднішній день виведено безліч химерних форм та сортів, які легко переносять сухість повітря та затінення. 

Відмінна риса цих папоротей – наявність підземних і надземних пагонів – столонів. Нехай вас не бентежать світло-зелені, опушені "корені", що звисають з горщика, які з часом стають коричневими. З їх допомогою відбувається додаткове дихання та вегетативне розмноження нефролепісів.

Блехнум від інших папоротей відрізняє майже вертикальне здерев’яніле кореневище, яке утворює надземний стволик, покритий коричневими волосками і лусочками. Блискуче, шкірясте, перисто-лопатеве листя формує розетку, через що блехнуми часто плутають із саговниками і навіть пальмами. У більшості видів молоде листя – блідо-рожеве, що надає рослинам особливої оригінальності та декоративності.

• При щорічному пересадженні блехнуми досягають значних розмірів (висота до 1,5 м).
• Якщо рослину пересаджувати раз на 2-4 роки, вона довше зберігає невелику компактну форму.

Блехнуми бажано утримувати у добре освітлених приміщеннях. 

Різні види папороті можна вирощувати і як поодинокі рослини, і в композиціях. Мереживне листя адіантумів і нефролеписів, блискуче, шкірясте – аспленіумів, вишукане – платіцеріумів – чудове тло для екзотичних бромелій та орхідей.

Людмила Буюн, Людмила Ковальська 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com