Осінні солодощі саду: культивування холодостійких видів хурми в Україні

В кліматичних умовах України можна вирощувати східну хурму, гібридну хурму (наприклад, сорт Росіянка, отриманий від схрещування хурми віргінської та східної та їх потомства) та хурму віргінську.

Райони потенційного культивування найбільш зимостійких сортів східної хурми обмежені теплими ділянками причорноморського та придунайського регіону.

За належної агротехніки найбільш зимостійкі форми та сорти віргінської хурми можна без істотних пошкоджень вирощувати там, де абсолютні температурні мінімуми становлять -30...-35 °С, тобто майже на всій території України, за винятком холодних східних та північних областей.

Райони потенційного культивування гібридної хурми залежать від зимостійкості кожного конкретного сорту. Крупноплідні сорти Гора Говерла та Гора Роман-Кош витримують зниження температури до -24...-25 °С, тому їх доцільно вирощувати у теплих причорноморських районах, у, південних областях та придунайському регіоні, де вони плодоноситимуть щорічно, майже не страждаючи від морозів. Сорт Нікітський Бордовий здатний витримувати короткочасні зниження температури до - 24...-26 °С. Його можна успішно вирощувати в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Закарпатській областях. 

Найбільш зимостійку Росіянку, яка добре переносить пониження температури до -27 °С, можна вирощувати в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та найбільш теплих районах Запорізької, Чернівецької та Закарпатської області. 

Виникає питання, як ці сорти поведуться у північних регіонах, у холоднішому кліматі? Значною мірою стан рослин залежить від агротехніки, але все одно частота та ступінь зимових ушкоджень будуть високими, особливо у холодні зими, після недостатньо теплого літа. У холодні роки рослини взагалі можуть загинути.

Кліматичні умови в Україні відрізняються від умов у місцях природного проживання хурми – як східної, так і віргінської. В ідеалі цій культурі потрібні кислий ґрунт, тепло та висока вологість (1000-1500 мм опадів на рік).

Щоб збільшити шанси рослин на виживання в нашому кліматі, необхідно дотримуватись кількох правил.

Єдиною підщепою для всіх видів і сортів хурми в Україні може бути тільки віргінська хурма, причому бажано використовувати найзимостійкіші її форми з коротким вегетаційним періодом. Вона підвищує не тільки зимостійкість прищепи, але й загальну стійкість рослини до весняних холодів, затримуючи початок вегетації.

• При цьому щеплення краще робити не біля кореневої шийки, а в стовбур на висоті 0,7-1 м, а ще краще – у скелетні гілки.

Зимостійкість рослини безпосередньо залежить від частки зимостійкої підщепи в загальному обсязі дерева – чим вона більша, тим зимостійкіша прищепа. Дерева хурми гібридної та більшість сортів східної хурми, щеплені на ній, високоврожайні, задовільної сили росту і досить довговічні.

Дерева хурми необхідно розміщувати у максимально захищених від вітру місцях, з гарним освітленням та зрошенням.

Всі види хурми світлолюбні, як і наші традиційні плодові культури, але до того ж вологолюбні. Хурма віргінська у себе на батьківщині росте на зволожених та перезволожених ґрунтах, тому в наших умовах добре переносить високий рівень ґрунтових вод, може рости навіть у плавнях.

За наявності вологи в ґрунті та зволоженому повітрі хурма добре переносить літню спеку, але посуха, ґрунтова та повітряна, знижує зимостійкість рослин, їх врожайність та якість плодів. 

Тому за вологістю ґрунту треба стежити насамперед.

Оскільки всі види хурми сформувалися на кислих ґрунтах із низьким вмістом шкідливих солей, вони менш стійкі до засолення, ніж наші традиційні культури. На них раніше, навіть за низького рівня шкідливих солей у ґрунті, з'являються ознаки пригнічення – ослаблений ріст, здрібнення листя, хлороз тощо, тому слід максимально використовувати агротехнічні та меліоративні прийоми, щоб уникнути негативного впливу на рослини невідповідного складу ґрунту.

Хурма добре росте на різних за механічним складом ґрунтах, якщо в них вносяться добрива. 

Хурма високоврожайна і за правильної агротехніки перевершує наші традиційні культури за кількістю плодів на одній рослині. Тому з початком її плодоношення ґрунт необхідно удобрювати.

• Найкращі з органічних добрив – перегній та пташиний послід, які вносять з осені під обробіток ґрунту.
• З мінеральних добрив підходять кислі безбаласні, що знижують вміст шкідливих солей у ґрунті, а саме: сульфат амонію, амофос, сульфат калію та інші.
• Не можна зловживати азотом та його похідними, які затягують ріст, вегетацію і цим знижують зимостійкість рослин.
• Що стосується кількості добрив, то при оптимальному зволоженні та щорічній обрізці вони для регулярного плодоношення повинні забезпечувати в молодому віці приріст 0,5-0,7 м, у період плодоношення – 0,25-0,4 м. 

У зв'язку з тим, що хурма здебільшого дводомна, тобто має жіночі та чоловічі рослини (хоча зустрічаються і однодомні), для її нормального плодоношення в насадженнях повинні бути запилювачі (чоловічі рослини, що генерують пилок). Деякі сорти можуть плодоносити і без запилення (Росіянка), щоправда, запилені врожайніші, у них плоди більші, смачніші і краще зберігаються.

Одного запилювача достатньо для 6 жіночих рослин. Найкращі запилювачі – гібридні.

У дерев на підщепі віргінської хурми низька приживаність через особливості кореневої системи – вона стрижнева, зі скелетним корінням, яке погано покривається обростаючими корінцями.

Щоб стимулювати розвиток кореневої системи хурми, необхідно викопувати саджанці в період листопада і при повному визріванні однорічних пагонів вони повинні мати здорову та розвинену кореневу систему. З придбаних саджанців одразу ж обривають листя і добре пакують, щоб рослини (особливо коріння) не підсохли під час транспортування.

Перед посадкою коріння замочують, землю під висадженими рослинами не ущільнюють ногами, а заливають водою так, щоб вона всмоктала коріння та зволожила ґрунт за межами посадкової ями. При осінній посадці деревця підв'язують до кілочка, обмотують на зиму папером або тканиною, присипають землею у вигляді пагорба заввишки до 40 см.

Хурма – врожайна культура, вона рано, на 3-5-й рік життя, вступає в плодоношення, швидко нарощує врожай і перевантажується ним. Внаслідок цього зменшуються прирости, знижується зимостійкість, плоди дрібнішають.

Щоб уникнути цього, у період плодоношення річні прирости необхідно обрізати, утримуючи довжину 20-40 см.

Періодично рослини омолоджують і проріджують. Для хурми підходять будь-які формування крони, які використовують на плодових культурах, навіть пласкі (пальметта). 

Хурма дозріває до пізньої осені.

Плоди збирають якомога пізніше, коли вони приймуть характерні для даного сорту розміри та забарвлення. На півдні України це відбувається наприкінці жовтня, на початку листопада.

• Плоди зрізають секатором, а не обривають, щоб не завдавати ран. Крім того, у деяких сортів (Росіянка) при зриванні плодів багато з них залишається без чашечки і потім погано зберігається.
• Зберігають плоди при вологості повітря 80-90%, інакше вони в'януть, і за нульової температури.
• У зв'язку з тим, що плоди кожного окремого сорту розм'якшуються неодночасно, в тару їх укладають тонким шаром, щоб було зручно вибирати.
• Для прискорення розм'якшення плоди укладають у поліетиленові пакети разом з яблуками, зав'язують і тримають так, поки вони не стануть придатні до вживання. Етилен, який виділяється при цьому, стимулює процес дозрівання.
• Плоди віргінської хурми і деяких близьких гібридних форм довго не зберігаються, після розм'якшення починають загнивати.

Загалом ця культура росте на основних типах ґрунтів України – від каштанових південних до кислих буроземів Закарпаття, крім солончаків, бідних піщаних (якщо вони не покращені) та заболочених ділянок.

Вона дуже добре відновлює крону та плодоношення навіть після сильних зимових ушкоджень і вже на другий-третій рік дає повноцінні врожаї. Її плоди, вирощені за наших умов, будуть абсолютно чистими, тому що хурму не потрібно обробляти хімічними препаратами, захищаючи від шкідників. 

Василь Дерев'янко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com