Краса з тропіків: особливості вирощування садових гібіскусів

Гібіскус (Hibiscus rose sinensis) – рослина з родини калачикових, або мальвових (Malvaceae).

Квіткарі-аматори вирощують садові гібіскуси з простими, махровими та напівмахровими великими квітками. У мене ростуть гібіскуси гібридні із простими великими (діаметр 20-25 см) квітками. 

Я займаюся вирощуванням гібіскусів вже два десятиліття і, що цікаво, за цей довгий час не спостерігала рослин ніяких захворювань. 

• Висаджувати гібіскус потрібно на сонячній або добре захищеній від вітру ділянці.
• Ґрунт повинен бути водопроникним, багатим гумусом.
• Під посадку готують суміш листової, дернової, перегнійної землі та піску, взятих у рівних кількостях. 
• Землю під кущами я мульчую торфом чи перегноєм. 

На зиму кущі зрізаю, подібно до півонії, залишаючи зрізані квітконоси висотою 25-30 см. Коріння добре вкриваю – насипаю горбок землі з 4-5 відер. Якщо рослина стара, додаю ще 1-2 відра. Потім вкриваю листям, а зверху – невеликими гілками, що залишилися після обрізки дерев і кущів. Взимку сніг накриє горбок та рослинам буде тепло.

Навесні, орієнтуючись на погоду, розкриваю кущі гібіскуса, зрізаю засохлі квітконоси до живої деревини.

Ці рослини прокидаються пізно – залежно від клімату, на початку чи наприкінці травня. 

Незважаючи на це, гібіскус швидко росте і зацвітає вже в серпні. Цвітіння продовжується до початку жовтня.

Кущі буквально усипані великими гарними квітками. Оригінальності простим квіткам гібіскусу надають тичинкові нитки, що зростаються в трубку, яка виступає за межі квітки.

Гібіскуси на ділянці висаджують поодиноко або невеликими групами. Особливо ефектно вони виглядають на зеленій галявині.

Завдяки пізньому цвітінню (серпень-жовтень) ці рослини відносять до найбільш цінних деревних порід, квітучих влітку і восени.

Хоча у гібіскусів щільні квітконоси, я їх підв'язую. У негоду сильний вітер чи гроза можуть поламати квітконоси або порушити компактність куща.

Трохи відступивши від кореня, забиваю три металеві стрижні арматури так, щоб над рівнем ґрунту залишалося 150-160 см. По мірі росту квітконосів підв'язую їх тасьмою під листям, щоб її не було видно, і так роблю 2-3 рази. Тесьму сильно не натягую, на неї вільно спираються квітконоси, і кущ виглядає красиво та компактно.

Щоб гібіскус рясно цвів, всі слабкі квітконоси вирізаю. Перші п'ять років залишаю на кущі всі квітконоси.

Для розмноження беру зелені сильні живці з маточника. Землю для їх посадки готую заздалегідь. Вона повинна бути пухкою та водопроникною.

• Квітконоси зрізаю гострим секатором навскіс і готую живці до посадки.
• Листя обрізаю, залишаючи лише перед однією верхівковою брунькою та верхівкою.
• Висаджуючи живці, дві бруньки заглиблюю в землю, а одну чи дві з верхівкою залишаю над поверхнею землі. 
• Перед посадкою живці до верхівок опускаю на 24 години у відро з водою і додаю будь-який стимулятор росту за інструкцією.

Потім увечері висаджую їх у вологу землю і одразу ж притіняю. Для цього забиваю металеві стрижні арматури, залишаючи над рівнем ґрунту 50-60 см їхньої довжини. На них натягую та закріплюю світлу тканину з бавовни. З боків вона повинна звисати на 20-25 см. Після цього живці рясно поливаю. Земля під ними постійно має бути вологою.

Періодично знімаю укриття та рихлю ґрунт. 

Через два місяці починаю знімати укриття увечері, а вранці гібіскуси знову накриваю. Через місяць після того, як рослини підуть у зріст, знімаю укриття на деякий час вдень. Краще це робити в похмуру погоду чи ввечері.

Потрібно стежити, щоб молоді рослини не згоріли на сонці, тому в сонячний день їх слід розкривати не пізніше 11 години дня.

Коли живці повністю укореняться і підуть у зріст, укриття знімаю зовсім. Гібіскус росте дуже швидко, і деякі з живців можуть зацвісти вже у вересні. Це залежить від сили черешка та догляду за рослинами.

Приживання зазвичай становить 50-60% і більше. 

Валентина Кошова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com