Проблема вибору: переваги кореневласних та щеплених саджанців бузку

У спеціалізованих магазинах та розплідниках зазвичай пропонують кореневласні та щеплені рослини різних сортів бузку звичайного. Кожному, природно, хочеться придбати найкрасивіший, невибагливий і довговічний бузок.

Багато садівників-аматорів знають, що бузок кореневласний відрізняється від щепленого способом розмноження. Про інші дуже важливі відмінності знають далеко не всі, і при виборі рослин, як правило, керуються виключно своєю інтуїцією.

Що потрібно знати, щоб зробити правильний вибір?

• У кореневласного бузку надземна та підземна частини генетично ідентичні, адже вирощений він шляхом окорінення живців (малюнок 1), зазвичай зелених. Отже, у таких рослин своє власне коріння, звідси й відповідна назва.
• Щеплений бузок отримують приживленням живця (прищепи) до дичка (підщепи). В результаті з'являється саджанець того чи іншого сорту бузку, у якого коренева система від однієї, а крона – від іншої рослини (малюнок 2). Такий саджанець генетично неоднорідний, що створює низку проблем при його вирощуванні на присадибній ділянці. 

Бузок звичайний і всі його сорти утворюють кореневу поросль.

У кореневласного бузку вся поросль генетично точно така ж, як і материнська рослина.

Щоб кущ звичайного бузку весь час зберігав високу декоративність, поросль систематично акуратно відкопують, намагаючись не пошкодити коріння материнської рослини, розташоване в основному в самому верхньому (2-30 см) шарі ґрунту, і пересаджують у школку для дорощування. 

Щеплена рослина утворює множинну кореневу поросль (у 4-10 разів більше, ніж у кореневласної), але, на жаль, вся вона дика. Використовувати її нема рації, тому доводиться викидати.

Якщо ж кореневласний бузок випадково зламати, він досить швидко відновить свою надземну частину за рахунок сплячих бруньок нижньої частини зламаного стовбура або порослі. 

Щеплений саджанець у цьому випадку не відновлюється, рослину зазвичай видаляють, а на її місці висаджують нову. 

Бувають випадки, коли у садівників хороший сорт бузку з часом "перетворюється" на дичок. Насправді ж ніякого переродження немає і бути не може. Просто садівник забув або, швидше за все, не знав, що росте у нього саме прищеплений бузок. Поросль не видаляв, а якщо і видаляв, то нерегулярно і неуважно.

В результаті дика поросль, володіючи дуже високим порівняно з сортом (підщепою) ступенем росту, перетворилася на потужні гілки з добре розвиненою кроною і повністю заглушила гілки сортової рослини. З цієї причини останні поступово гинуть, або садівник їх сам видаляє, як сильно слаблені в рості і розвитку.

Відновити таку рослину складно, її потрібно викорчувати, а на його місці посадити нову, бажано кореневласну. 

Кореневласний бузок – довгоживуча рослина, оскільки її старий стовбур (або кілька стовбурів) у будь-який момент може замінити молоду поросль.

Щеплені ж рослини, на жаль, порівняно недовговічні. Основна причина цього – наявність на їх стовбурі (штамбі) проблемної зони (місце щеплення). 

Справа в тому, що навіть при добре виконаному окуліруванні або копуліровці тканини підщепи не можуть ідеально зростатися з тканиною прищепи. У цих місцях утворюються нарости косих шарів тканини, а з віком – повітряні камери, тріщини та напливи. Через тріщини деревину проникають патогенні гриби, викликаючи її гниття. Все це значно ускладнює та послаблює рух води та розчинених у ній речовин як від кореневої системи до крони, так і у зворотному напрямку.

Згодом це призводить до інтенсивного згасання росту і, як наслідок, передчасного старіння рослини та зниження декоративності. Крона куща переповнюється безліччю дрібних гілок, на яких якщо і утворюються суцвіття, то дрібні та невиразні. Такі рослини також доводиться видаляти. 

Іноді у цих рослин гілки самі гинуть (обламуються) оскільки деревина в місці щеплення настільки ушкоджується грибами, що стає трухлявою. Найчастіше гілки обламуються під час дощу або снігопаду, коли крона рослини дуже тяжка. 

У кореневласного бузку немає проблемної зони, тому пагони та гілки у нього міцніші, суцвіття та квітки – більші, а їх аромат сильніший. Такі рослини стійкіші до несприятливих чинників довкілля.

Сприяє цьому безперешкодний обмін поживними речовинами між підземною та надземною частинами рослин, завдяки чому вони встигають вчасно та в потрібному обсязі запастися тими речовинами, що зумовлюють їх стійкість. 

Слід зазначити, що щеплені саджанці бузку звичайного ростуть у перші роки життя досить швидко, тому що їх підщепа (дичок) має потужну кореневу систему (див. малюнок 1), яка і форсує ріст.  Завдяки цьому часто єдиний пагін щепленої рослини вже в перший рік росту досягає стандартних за висотою розмірів (100-120 см).

Кореневласні саджанці починають свій ріст з 8-10-сантиметрових ледь окорінених живців (див. малюнок 2), тому в перші 2-3 роки ростуть дуже повільно. Стандартних розмірів вони досягають у розпліднику лише у 4-5-річному віці. Зате у саджанців об'ємна, добре сформована крона, і вони рано зацвітають (з 2-річного віку), що вигідно відрізняє їх від щепленого бузку. 

Отже, кореневласні саджанці сортів бузку звичайного практично за всіма параметрами перевершують щеплені рослини. 

Єдиний недолік – собівартість кореневласних рослин завжди вища, ніж щеплених. Більшість садівників, однак, розуміють, що чим дорожча рослина, тим дбайливіше до неї ставлення і краще догляд, що зрештою допомагає підтримувати її у найвищій декоративній формі. 

Василь Горб 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com