Лимонний колір здоров'я: захист цитрусових від мальсеко

Характерна ознака хвороби – опадання листя при легкому постукуванні по скелетній гілці або стовбурі.

Для точної діагностики хвороби проводять поперечні косі зрізи гілок і пагонів – у хворих дерев забарвлення деревини червонувато-жовте або помаранчеве. Проте це притаманне лише для невсохлих дерев. На засохлих гілках помаранчеві плями на зрізах деревини зникають. 

Ураження плодів відзначається у місцях прикріплення їх до плодоніжки. За зовнішніми ознаками воно нагадує гниль  плодоніжки. При тяжкій формі хвороби спочатку всихають гілки, потім стовбур, внаслідок чого дерево гине. Після обрізки уражених дерев на живих частинах гілок і штамбу зі сплячих бруньок виростає дрібна поросль, але вона через деякий час також засихає. Хворі саджанці лимона починають усихати з верхівки, пігментація деревини у них охоплює іноді кореневу систему. 

Останніми роками мальсеко відзначено і на інших цитрусових культурах.

• Ознаки хвороби на апельсинах ті ж, що й на лимонах, але опадіння листя на них відбувається після появи на пагонах хлоротичних смуг.
• На плодоносних деревах мандаринів хвороба проявляється без зовнішніх симптомів. Листя опадає, коли пагони починають усихати з верхівки. На зрізі гілки характерна для мальсеко пігментація деревини слабша, ніж на лимоні, а в серцевині вона іноді стає темно-коричневою.

Збудник мальсекко – гриб Deuterophoma tracheiphila Pet. У процесі життєдіяльності він утворює червоний пігмент, який забарвлює деревину. Гриб може проникнути у всі частини рослини, навіть у коріння та плоди, включаючи насіння. Оптимальна температура розвитку грибниці 24-25 °С, мінімальна 2-3 °С. Патоген проникає в рослину через різні механічні пошкодження на гілках і коренях, продихи листя і шар клітин, що відокремлюють плодоніжку від плода.

Сприятливі умови для зараження – підвищена відносна вологість повітря (69-95%) та температура в межах 14-25 °С. Тривалість інкубаційного періоду – 20-58 діб, залежно від зовнішніх умов та сортового складу культури.

Розвиток мальсеко залежить від форми штамбу рослин. Так, несформовані, "буйні" рослини, що ростуть без обрізки,  більше схильні до зараження, ніж рослини зі штамбом сферичної форми.

Процес захворювання цитрусових на мальсеко складається з двох фаз. Перша фаза виникає в результаті комплексної взаємодії різних факторів, а саме: видових та сортових, що визначають динаміку розвитку потенційно вразливих клітин та тканин; зовнішніх, під впливом яких зростають та розвиваються лимони.

До найважливіших факторів другої групи можна віднести: різко підвищену вологість ґрунту; підвищену кислотність ґрунту; несприятливе співвідношення елементів мінерального живлення, особливо у разі дефіциту фосфору; ненормально швидкий ріст елементів крони, що супроводжується утворенням жирових пагонів; відсутність або неправильне формування крони; низьку температуру у зимовий період. 

Дерева лимона гинуть не через механічну закупорку провідної системи грибницею, а через отруєння тканин токсичними речовинами гриба.

При підвищеній температурі грибниця у уражених тканинах розчиняє клітини з допомогою ферменту лізину. Цей процес супроводжується утворенням токсинів та відмиранням уражених частин рослини. За низької температури (близько 7 °С) грибниця у тканинах продовжує розростатися, але токсин при цьому не виробляється, деревина не забарвлюється, зовнішні ознаки хвороби не виявляються. Завдяки цьому хвороба повільно розвивається за низької температури (в зимові місяці) і дуже швидко – за підвищеної. 

Зазвичай патоген проникає в судинну систему рослини в період активної вегетації, коли пучки, що його проводять, багаті органічними сполуками. Грибниця, шо розвивається в них, і токсини, які утворюються при цьому, поширюються зверху вниз, причому характерне забарвлення деревини значно відстає від розвитку грибниці.

Джерела інфекції – уражене опале листя, уламки гілок, загиблі рослини, а також заражені саджанці, живці та насіння.

У уражених частинах рослин збудник зберігає життєздатність приблизно 270 днів.

Для контролю живців лимонної рослини застосовується 1%-ний водний розчин їдкого калію або натрію, за допомогою якого можна виявити типову для мальсеко пігментацію на зрізах гілок.

Для ранньої діагностики мальсеко на гілки, в яких передбачається наявність прихованої форми ураження, після видалення кори або на поперечні зрізи потрібно нанести кілька крапель 10%-ного розчину аміаку. Інфіковані частини рослини за кілька секунд пофарбуються в червонувато-жовтогарячий колір. 

Серед сортів лимона підвищеною стійкістю проти мальсеко відрізняються Майєр, Діаскурія, Манчело, Молла Махмед, Скандурра, Інтердонато, Феммінелло, Монакелла, Лунаріо, Кватрако, Санта Треза, Італійська, Континела та ін. 

Захисні заходи. Дуже важливо дотримуватися карантинного контролю саджанців та живців лимона та апельсина, що надходять з інших районів та країн. При огляді посадкового матеріалу проводять ретельну перевірку на наявність типового для хвороби мальсеко червонувато-жовтогарячого забарвлення деревини. 

Щеплені підщепи підрізають на вічко, уникаючи відкритих ран. Зрізи регулярно змащують садовим варом або фарбою, приготовленою на олії. Рекомендується вносити у ґрунт мікроелементи (мідь, кобальт, магній), що сприяють підвищенню стійкості лимона до хвороби.

Обприскування саджанців, молодих і повновікових (старше 15 років) рослин лимона цими препаратами потрібно проводити в наступні терміни:

• перше – до початку вегетації (3%-ною бордоською рідиною, до повного змочування крони);
• друге – через 15-20 днів після закінчення цвітіння і після зав'язування плодів (1%-ною бордоською рідиною); 
• третє – в кінці другої вегетації, перед початком забарвлення плодів (1%-ною бордоською рідиною); 
• четверте – після збирання врожаю (3%-ною бордоською рідиною).  

Юрій Калюжний

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com