Особливий інгредієнт: вирощування та вживання цибулі запашної

Ботанічний опис

Цибуля запашна (Allium odorum L.) – багаторічна рослина родини лілейних (цибулевих).

На одному місці росте 5-6 років. Листя пласке, лінійне, нешироке, з приємним цибульно-часниковим ароматом. Залежно від умов вирощування вони досягають 25-50 см у довжину. Справжньої цибулини не утворює. Несправжня цибулина виражена слабо (діаметр 0,7-1,2 см), має циліндричну форму, плавно переходить у несправжнє стебло.

Рослина сильно гілкується, до четвертого року життя може сформувати 115-130 і більше гілок, у кожній по 2-7 листків. 

Цвіте на другий рік  життя. Суцвіття – проста парасолька з рихлою напівсферичною будовою. Квітки білі, з ледь помітною фіолетовою смужкою та приємним ароматом. Насіння зберігає схожість 2-3 роки. 

Біологічні особливості

• Рослини запашної цибулі дуже холодостійкі. Вони добре перезимовують навіть за -35...-40 °С.
• Вимогливі до родючості та зволоженості ґрунту.
• Кислі ґрунти (рН < 5,0) непридатні для вирощування.
• Цибуля запашна розвиває потужну кореневу систему, що проникає в ґрунт на 60-80 см.
• Однак основна маса коренів знаходиться в поверхневому (15-30 см) шарі, тому він завжди повинен бути пухким.
• На бідних ґрунтах рекомендується вносити органічні добрива: перегній або компост (4-5 кг/м²).

Агротехніка та розмноження

Цибулю запашну вирощують в одно-, дво- і багаторічній культурі (городники віддають перевагу багаторічному способу  вирощування).

Вона розмножується насінням і вегетативно – поділом куща. 

Залежно від кліматичної зони посів насіння в ґрунт проводять з III декади березня по I декаду травня. Сіяти можна протягом усього літа, але обов'язково у вологий ґрунт.

• При вирощуванні цибулі окремими куртинами або вздовж паркану між лунками залишають відстань 30 см.
• На грядках вирощують за схемою 25-40х25-30 см.
• У рядках сіють суцільно з наступним проріджуванням. 

Насіння проростає вже при температурі 1-2 °С, період від посіву до сходів при цьому триває до місяця. При 14-15 °С сходи з'являються протягом двох тижнів, а при 20-22 °С – через 6-8 днів. 

Вони легко переносять похолодання та зниження температури до 3-4 °С. Спочатку проростки розвиваються повільно – перший справжній лист утворюється через 2-3 тижні після появи сходів.

У перший рік життя у рослини формується 1-2 пагони з 3-5 листям. Збирати зелень у перший рік не рекомендується.

На другому році життя у кожної рослини формується по 10-12, а до четвертого – по 125-130 пагонів. Кожен пагін,  починаючи з другого року життя, розвиває квіткову стрілку, що несе суцвіття, на якому дозріває насіння. Квіткові стрілки формуються у рослин 4-5-го року життя.

Цибуля запашна добре переносить пересадку, через 5-7 днів приживається і починає формувати нове листя. Пересаджувати її найкраще ранньою весною (у квітні) або восени (наприкінці серпня).

Старі 4-5-річні кущі використовують для вегетативного розмноження як посадковий матеріал при створенні нових грядок. 

Їх викопують і ділять на частини – посадкові одиниці, у кожній з яких має бути 3-4 гілки. Листя обережно обрізають на 1/3, коріння вкорочують до 5-7 см, занурюють його у бовтанку і садять у лунки, поглиблюючи до основи першого листка. Після посадки рослини поливають, а коли вода вбереться у ґрунт, мульчують перегноєм, торфом або сухою землею.

Посівом насіння або поділом куща можна обробляти цибулю запашну і в однорічній культурі.

Догляд за рослинами запашної цибулі при будь-якому способі розмноження полягає у своєчасному видаленні бур'янів та розпушуванні ґрунту. На бідних ґрунтах рекомендується проводити підживлення пташиним послідом (1:20), витрачаючи до 5 л розчину на 1 м². Підживлення бажано проводити після зрізання зелені.

Цибуля запашна, на відміну від ріпчастої, практично не уражається хворобами, зокрема, несправжньою борошнистою росою.

Прибирання листя і пагонів проводять вибірково, по мірі їх наростання і за потребою, коли вони досягають 20-35 см завдовжки. Прибирання продовжують до настання заморозків.

Хімічний склад та лікувальні властивості

Листя цибулі запашної багаті каротином (до 6 мг%). Вони також містять багато (80-140 мг%) аскорбінової кислоти, до 8% цукрів, 3,5-4% протеїну. Завдяки низькому (1,3-1,5%) вмісту клітковини листя не грубіє протягом усього періоду вегетації. 

Цибулю запашну широко використовують у китайській народній медицині. Відвар або настоянку листя вживають при нетриманні сечі, нирковій недостатності та слабкому сечовому міхурі, відвар насіння – при запаленні шлунка, що супроводжується блюванням. Листя використовують також для припарок на забиті місця. 

Використання в їжу 

У їжу використовують усі частини рослини: листя з несправжнім стеблом, квіткові стрілки у початковий період формування, квіткові бруньки та квітки.

Як слабогостру приправу її рекомендують для використання в їжу людям, яким протипоказано вживання цибулі.

На батьківщині запашної цибулі, у Китаї, нарізане листя, квіткові бруньки та квітки додають у салати, м'які сири, печеню. При тривалій термічній обробці запах зникає, тому китайці використовують бланшироване листя цибулі як гарнір до рису і свинини. Усі органи рослини придатні для ароматизації супів, омлетів.

Для зимового споживання цибулю запашну можна заморожувати, а також використовувати при приготуванні домашніх овочевих консервів: вона надає їм пікантного слабочасникового аромату і слабогострого смаку.

Додавання зеленого листя, отриманого в результаті вигонки в кімнатній культурі, у салати не тільки покращує смак і ароматизує страви, але і надає їм привабливого вигляду. 

© Журнал "Огородник"

ФОТО: Огородник