Врожай без втрат: заходи боротьби зі шкідниками груші

Шкідники

Грушева плодожерка. Монофаг пошкоджує лише плоди груші. Передні крила у імаго темно-сірі з поперечними хвилястими смугами, дзеркальце буро-сіре із сріблясто-бурою облямівкою. Задні крила темні, буро-сірі. Гусениці в останній фазі розвитку білі, з коричневою головою, 16-20 мм завдовжки. У кліматичних умовах нашої країни шкідник розвивається одному поколінні. Зимуюча стадія – гусениці, які розміщуються в коконах у поверхневому (до 5 см) шарі ґрунту та під рослинними рештками. Навесні реактивація гусениць, що перезимували, починається при середньодобовій температурі 15 °С. Літ метеликів починається через 35-40 днів після закінчення цвітіння осінніх сортів груші. Загальна тривалість льоту – півтора місяці. Метелики літають у сутінках, після заходу сонця і до настання повної темряви. Самки відкладають яйця лише на плоди. Розвиток ембріона триває 6-10 днів. Гусениця після відродження прогризає знизу оболонку яйця, вбирається в плід і проходить до насіннєвої камери, де живиться насінням. Період харчування становить 20-32 дні, після чого гусениця виходить із плода, проробляючи прямий хід назовні (вихід гусениць – з кінця липня до середини серпня). Пошкоджені плоди після виходу гусениці залишаються на дереві. 

Грушева мідяниця, або листоблошка. Монофаг харчується на груші. Довжина тіла дорослої комахи 2,5-3 мм, забарвлення чорно-коричневе (зимова форма) або помаранчево-червоне (літня форма). Яйце довгасто-овальне, звужується до переднього краю, з короткою стеблинкою біля основи. Свіжовідкладене яйце білувате, потім стає помаранчевим. Німфа 1-го віку помаранчева з бурими плямами на спині, а останнього – зеленувато-коричнева. Зимуюча стадія – дорослі комахи, які розміщуються в щілинах кори плодових дерев, під опалим листям у садозахисних смугах. Потребуючи додаткового харчування, імаго дуже рано (при денній температурі –2…–3 °С) з'являються в кроні і наколюють пагони – у північних районах це відбувається в середині березня, на півдні – наприкінці лютого. Самки, що перезимували, живуть 30-45 днів і за цей час відкладають від 400 до 900 яєць. Яйця вони розміщують у вигляді ланцюжка, відкладаючи їх біля основи бруньок та у звивинах кори плодушок, після розпускання бруньок – на квітконіжки, нижню та верхню поверхню листя. Німфи, що відродилися, проникають у бруньки і поселяються на молодих листочках. При високій щільності популяції німфи посилено живляться, виділяючи велику кількість липких цукристих екскрементів – медяної роси (від чого походить назва шкідника). Вони стають субстратом для поселення сажистих грибів, що покривають листя, плоди та пагони рослини суцільним чорним нальотом. Пошкоджені плоди втрачають споживчу та товарну цінність, деформуються, набувають дерев'янистої консистенції. Німфи старшого віку переселяються на молоді пагони, черешки листя, квітконіжки або на плоди поблизу чашечки. У розвитку німфа проходить п'ять стадій розвитку. За вегетацію грушева мідяниця на півдні дає п'ять, а на півночі чотири генерації.

Грушева плодова галиця. У фенофазу «відокремлення бутонів» із ґрунту виходять дорослі особини, що зовні нагадують комариків. Самки відкладають яйця у бутон. Після відродження личинки проникають у зав'язь та харчуються її вмістом. Візуально легко відрізнити здорові плоди від ушкоджених. Плоди з личинками розвиваються швидко і виглядають більшими. Заселені шкідником зав'язі засихають, зморщуються, розтріскуються та опадають. Галиця може зашкодити від 50 до 90% плодів. Генерація – однорічна.

Попелиці. Основні види попелиць, що паразитують на груші, – бура грушево-зонтична (дводомний вид, мігрує на пастернак і борщівник), зелена грушево-золотиста (дводомний вид, мігрує на гладиш, блакитник, кінський фенхель), грушево-злакова (дводомний вид, господарі – різні види злаків: пирій, вівсюг, тонконіг).

Кліщі. Дуже маленькі організми. Деякі види темного забарвлення (червоний плодовий кліщ, глодовий) можна помітити на листі неозброєним оком, кліщів світлого забарвлення (звичайний павутинний кліщ) виявити важче. Протягом вегетаційного періоду кліщі харчуються соком рослин, висмоктуючи його з листя. Пошкоджене листя через проколи стає брудно- або жовто-білим, не розвивається. Рослини, заражені кліщами, пригнічені, дають короткий приріст та низький урожай. Зимуюча стадія – яйце, самки відкладають їх у основи плодушок, кільчаток, розгалуження гілок і на штамби.

Грушу заселяють такі види павутинних кліщів: червоний павутинний, звичайний павутинний, бурий плодовий, глодовий. 

Особливу небезпеку для молодих дерев становить грушевий галовий кліщ, що має дві пари ніг. Заселяє не тільки грушу, але й зустрічається також на яблуні, горобині, айві, кизильнику. На пошкодженому листі утворюються гали до 3 мм у діаметрі, спочатку світло-зелені, пізніше темно-коричневі з вхідним отвором, розташованим в основному з нижньої сторони листа. Тіло кліща червоподібне, видовжене. Зимують дорослі самки, розміщуючись у бруньках, під першою та другою лусочками, групами по 100-200 екземплярів. Навесні наприкінці березня – на початку квітня при температурі повітря 10 °С кліщі, не виходячи з бруньок, активізуються – висмоктують сік і відкладають яйця. Тому при розпусканні бруньок молоді листочки вже покриті галами. Впродовж вегетаційного періоду кліщ розвивається у трьох поколіннях. Період шкідливості починається з весни та триває до другої декади червня. Самки третього покоління через кілька днів після виходу з яєць залишають гали та мігрують у бруньки на зимівлю. 

Цикади. Іноді на пагонах діаметром 4-6 мм або штамбах молодих дерев помітні невеликі тріщини. Їх буває так багато, що вся поверхня кори здається подряпаною. Такі пошкодження роблять самки деяких видів підзагону цикадових при відкладанні яєць. Серед цикад, що травмують кору, поширені горбатка-буйвол та зелена цикадка. Самки гострим яйцекладом розрізають кору і відкладають усередину яйця двома короткими кривими рядами (горбатка-буйвол) або в один ряд (зелена цикадка). Для продовження роду самки відкладають яйця тільки у живі рослини, у яких вони зимують. На рік дають по одній генерації. Ці шкідники розвиваються, харчуються та розмножуються не тільки на груші, але й на інших плодових та лісових рослинах. Вони завдають значної шкоди молодим деревам – через ранки в корі тканини рослин проникають патогенні мікроорганізми, що руйнують деревину.

Грушева листова галиця. Монофаг, ушкоджує молоде листя груші, воно скручується в тугі валики по обидва боки середньої жилки. Усередині валиків розміщені личинки білого та червоного кольору. Скручені валики спочатку червоніють, потім чорніють. Вид особливо шкідливий у молодих садах та розплідниках. При високій щільності популяції шкідник масово заселяє листя приросту, яке згодом засихає і опадає, через засихання верхівок пригнічується ріст пагонів. Доросла комаха 1,3-1,8 мм завдовжки, ноги довгі, крила прозорі, з жилкуванням. Яйце довгасте, сигароподібне, свіжовідкладене – прозоро-рожеве, перед виходом личинки – матове. Зимуюча стадія – личинки, які розміщуються у ґрунті на глибині 2-10 см під пологом дерева. Виліт імаго, що перезимували, відбувається у фенофазу «розпускання бруньок». Самка відкладає яйця між волосками, вздовж центральної жилки листочка, що ще не розгорнувся, розміщуючи їх групами по 5-10 штук. Личинки, що відродилися, харчуються соками рослини, викликаючи деформацію листя. Після завершення розвитку вони падають на землю і заляльковуються. У рік шкідник дає 4-6 генерацій. 

Для боротьби зі шкідниками застосовують комплекс захисних заходів, до яких входять агротехнічний, механічний, хімічний методи.  

Агротехнічний метод захисту 

Своєчасно та правильно проведені агротехнічні заходи знижують інфекційне тло, оскільки механічний та хімічний склад ґрунту, а також його стан безпосередньо впливають на цикл розмноження та розвитку шкідливих організмів.

Зяблева обробка ґрунту або просто його перекопування знижують чисельність шкідливих грибів, бактерій, вірусів, клопів, попелиць, личинок хрущів, гусениць плодожерок, листомінуючих молів та інших фітофагів. При цьому частина шкідників, що зимують у стадіях личинки та лялечки, переміщається глибше, що ускладнює вихід дорослих комах на поверхню.

Ефективність обробітку ґрунту залежить від терміну проведення агротехнічних операцій та погодних умов у певні періоди розвитку шкідників.

У сухе та спекотне літо значна частина популяції гусениць яблонної плодожерки заляльковується у ґрунті. Обробка міжрядь і приштамбових кіл у цей час дозволяє винищити більше гусениць, ніж у дощове літо, коли вони заляльковуються на деревах. 

Регулярна обробка ґрунту покращує його аерацію, водний та поживний режими, активізує корисну діяльність ентомофагів (природних ворогів шкідливих організмів) – жужелиць та вуховерток.

Підживлення мінеральними добривами (крім азотних) також підвищує стійкість рослин до ушкоджень, отриманих ними внаслідок життєдіяльності шкідників та збудників хвороб. Зокрема, мінеральні добрива посилюють осмотичний тиск клітинного соку, і комахи не можуть харчуватися на таких рослинах.

Багато шкідників (попелиці, кліщі, цикади) з початку свого розвитку або після зимівлі поселяються на бур'янистих рослинах, а згодом переходять на плодові насадження. Необхідно утримувати ґрунт у садах під чорною парою або культурним задернінням. У чистих садах, позбавлених бур'янів, виникає дефіцит їжі для сисних шкідників, завдяки чому знижується їх чисельність.

Для отримання стабільно високих урожаїв груші при закладці саду або заміні сорту надзвичайно важливо використовувати оздоровлений матеріал.

Механічний метод

• Фітосанітарний стан садової ділянки покращує зачистка штамбів і скелетних гілок від старої відмерлої кори, збирання та видалення з ділянки рослинних залишків (падалиця плодів, опале листя), інтенсивна омолоджуюча обрізка крони дерев (один раз на три роки).
• Щоб скоротити кількість хімічних обробок і зменшити витрати пестицидів, збирають і знищують зимуючі гнізда глоду, златогузки, яйцекладки шкідників; збирають та спалюють муміфіковані плоди; накладають ловчі пояси для збору та винищення гусениць грушевої, яблуневої плодожерок, клійкі пояси для знищення довгоносиків. 
• Для вилову метеликів листовійок встановлюють ємності з бродячою патокою (готують розчин патоки і води – одна частина патоки на три частини води, потім додають дріжджі — 2,5 г на 50 мл води). Відловлених метеликів збирають щодня. 

Хімічний метод

Проти шкідників застосовують інсектициди. 

Звичайно, необдумане або недбале використання хімічних препаратів небезпечне. Щоб забезпечити ефективність та безпеку сучасних захисних технологій у сільському господарстві, необхідно розуміти, як ті чи інші препарати впливають на шкідливі організми, знати їх оптимальні дози (у сільському господарстві – норми витрати на одиницю площі) та регламент застосування, враховувати можливі негативні та побічні дефекти. 

Хімічні обробки проводять, коли щільність популяції шкідника у період вегетації досягає економічного порога чисельності (ЕПЧ) — значення, у якому застосування захисних заходів окупається збереженим урожаєм.

Проти грушевої мідяниці дерева обприскують при ЕПЧ у 5 екземплярів німф (проміжна вікова стадія після личинки) на 100 листків або плодів у фенофазу «закінчення цвітіння». Для захисту використовують інсектициди, рекомендовані для роздрібного продажу населенню – конфідор максі, актара, децис профі. Перспективний препарат для обприскування дерев – інсектицид 30В, виготовлений на основі індустріальної олії. Після обприскування робочим розчином препарату 30В тіло комах покривається тонкою олійною плівкою, що порушує дихання через обмежений доступ кисню. У літній період норма витрати препарату 30В становить 0,4 л на 10 л води. У суху і спекотну погоду особини шкідника інтенсивно харчуються і рясно виділяють медяну росу, що ускладнює проникнення в них препарату.

Грушеву плодову галицю ефективно пригнічують інсектициди групи неонікотиноїдів – каліпсо, конфідор, конфідор максі, актара, дантоп, моспілан. Обробки проводять проти самок, що відкладають у бутони яйця, у період відокремлення бутонів груші, перед цвітінням. З дерев видаляють і знищують ушкоджену личинками зав'язь (її розміри збільшені порівняно зі здоровою). При виявленні в садах комах підзагону цикадові дерева обприскують тими самими препаратами, що й від грушевої плодової галиці. Обробки починають у фенофазу «білий бутон» та продовжують впродовж вегетації з інтервалами між обприскуваннями у 24-28 днів (період токсичної дії препаратів). 

Проти садових довгоносиків сад обробляють на початку розпускання бруньок одним із препаратів піретроїдної або неонікотиноїдної групи. У ранньовесняний період перед розпусканням бруньок проти зимуючих яєць попелиць застосовують препарат 30В (норма витрати 0,6 л на 10 л води). Весною, у період відродження личинок, дерева обприскують інсектицидами децис профі, карате зеон, фастак, нупрід. 

Влітку, коли попелиця харчується всередині згорнутого листя, застосовують препарати з групи неонікотиноїдів, що рекомендуються для захисту від грушевої плодової галиці. До розпускання бруньок ЕПЧ попелиці становить 30 яєць на 2 м одно-, двох- і трирічних гілок. Після цвітіння груші ЕПЧ становить 5 личинок та самок попелиці на 100 листків. 

Ранньовесняна обробка дерев проти грушевого галового кліща неефективна, оскільки він зимує у бруньках. Обробки проти цього виду кліщів проводять під час його короткочасного перебування на поверхні пагонів або листя. При виявленні на листі пошкоджень (галів) кліща обприскування проводять тричі. Перше – під час розпускання бруньок та оголення бутонів, коли кліщі розходяться на здорові органи. Друге – наприкінці цвітіння, при зміні кліщами галів. Третє – у липні-серпні, під час міграції кліщів у місця зимівлі. Чисельність шкідника успішно пригнічує фосфороорганічний препарат БІ-58 або селективні акарициди проти кліщів таурус, ніссоран, ортус. 

Для визначення кількості обробок проти плодожерок спостерігають за чисельністю метеликів, відловлених феромонними пастками в різні періоди вегетації (протягом трьох тижнів після цвітіння ЕПЧ становить 5 екземплярів на 1 пастку; після осипання фізіологічної падалиці і до серпня – 3 екземпляри на 1 пастку), і чисельністю зимових гусениць у ловчих поясах. У зоні розвитку одного покоління яблуневої плодожерки за  чисельності гусениць більше 1 екземпляра на 1 дерево (за результатами осіннього обліку) проводять 2-3 обробки, залежно від періоду токсичності інсектициду, що використовується. Проти плодожерок застосовують інсектициди піретроїдної та неонікотиноїдної групи, зазначені вище. Один із відносно нових препаратів – інсектицид кораген. 

Високоефективні проти цих шкідників селективні препарати групи інгібіторів синтезу хітину (ІСХ) – матч, люфокс і рімон. Оптимальний термін їх застосування – період масової відкладання яєць та початок відродження гусениць. Тривалість токсичної дії ІСХ становить 25-35 днів. Наступне обприскування проводять після закінчення токсичної дії препарату. Сорти груш раннього терміну дозрівання достатньо обробити один раз, середнього – два, пізнього – три. 

Ігор Шевчук 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com