Ожина "догори ногами": особливості саджанців з відкритою кореневою системою

Саджанці ожини з відкритою кореневою системою отримують двома способами:

• укоріненням верхівок  
• кореневими живцями.

До недавнього часу при розмноженні ожини в основному вкорінювали верхівки пагонів.

Справа в тому, що більшість сучасних сортів цієї культури порослі не дають. Це якість дуже «на руку» садоводам, які вирощують ягоди ожини, оскільки усуває від зайвої роботи по нормуванню порослевих пагонів. Однак у власників розплідників рослин через це виникають певні складнощі з отриманням посадкового матеріалу.

На щастя, розсудлива природа подбала про продовження роду у ожини – її пагони здатні вкорінюватися самі.

Як тільки пагін, що росте, утикається в яку-небудь перешкоду на своєму шляху, він згинається, опускається верхівкою вниз і починає заглиблюватися в ґрунт. Через 1-2 тижні на його кінчику утвориться потовщення з зачатками корінців. Ще через 2-4 тижні наростає досить потужна коренева система. Так відбувається в природних заростях ожини, наприклад, в лісах.

В культурних насадженнях цей процес контролюють садоводи.

• Починаючи з середини липня верхівки пагонів прикопують на глибину 10-20 см і регулярно поливають.
• Приблизно через 4-6 тижнів, в залежності від температури і вологості ґрунту, вкорінені верхівки готові до пересадки.
• У якісного, придатного до пересадки саджанця, повинна оформитися збільшена ростова брунька білого кольору, з якої потім розвинеться пагін заміщення – теж білого кольору, від 1 до 10 см в довжину.

Якщо перевозити багато вкорінених верхівок на далекі відстані, пагони можуть обламуватися, як посередині, так і ближче до коріння. Звичайно, після цього розвиток саджанця затримується на деякий час, необхідний для відновлення, але в підсумку він все одно приживається, оскільки ростова брунька дає новий пагін.

Саджанець, отриманий з вкоріненою верхівкою, виглядає незвично – ніби він догори ногами. Але це зовсім нормальний посадковий матеріал.

Головне – надалі не наробити помилок в агротехніці.

Основна з них – занадто глибока посадка, особливо восени.

Якщо шар ґрунту дуже щільний, ростова брунька не зможе пробитися крізь нього, відповідно, не дасть пагону заміщення і рослина загине.

При правильній посадці збільшену ростову бруньку засипають тонким шаром ґрунту, не більше 2-3 см. А щоб корінь при цьому розташовувався глибше, саджанці поміщають в лунки, які засипають землею вже після появи ростового пагона. Бажано також, щоб ростова брунька після посадки була спрямована вертикально. Пагін при цьому встановлюють в лунку під кутом.

Брунька, спрямована вгору, набагато раніше вийде з-під землі на поверхню і саджанець, який виросте з неї, буде випереджати в розвитку рослини, у яких бруньки після посадки «дивилися» убік.

Не у всіх сортів ожини верхівки добре вкорінюються.

Найкраще розмножувати таким способом росяніку, а також перехідні форми (Блек Бют, Карака Блек, Тріпл Краун, Лох Несс, Честер і так далі), але і серед них є сорти, які важко укоренити (наприклад, Натчез).

Прямостоячим сортам – куманиці – для утворення коренів необхідно набагато більше часу. Деякі сорти навіть при самому ретельному догляді вкорінюються дуже погано, у них практично неможливо отримати якісні саджанці (наприклад, Апачі, Навахо та інші). Тому власники розплідників рослин розмножують куманику кореневими живцями.

Як вже було зазначено, сучасні сорти ожини порослі не дають. Але якщо корінь ненавмисно переріжуть при прополюванні або його перегризе ґрунтовий шкідник, кожен відрізок дасть новий пагін.

Цю особливість використовують при розмноженні куманики.

• Коріння ожини, попередньо нарізане на черешки довжиною 7-10 см, висаджують в борозенки.
• Через деякий час з'являється поросль, за якою доглядають, як і за іншими рослинами – поливають, прополюють і так далі.
• Восени з порослі отримують підрощені саджанці з жорстким, як у малини, коренем.

Цей спосіб також годиться для розмноження росяніки і більшості перехідних форм. Потужність і висота отриманих саджанців залежить від сортових особливостей – з коренів сильнорослих сортів виросте більш міцний пагін, ніж зі слаборослих. Але в будь-якому випадку такі саджанці крупніше, ніж ті, що отримують укоріненням верхівок.

Неколючі клони колючих сортів (Бойсенберрі, Орегон торнлесс і інші.) розмножують тільки укоріненням верхівок, оскільки з їх корінців виростають рослини з шипами.

Олег Савейко

© Журнал "Огородник"

ФОТО: автора, pixabay.com