Рослина, схильна до сюрпризів: особливості вирощування гібіскуса трав'янистого

При насіннєвому розмноженні гібіскуса деякі властивості сорту можуть не повторитися.

Вперше я зіткнулася з цим явищем багато років тому. Купувала назад насіння Королівських самоцвітів (Royal Gems). Відповідно до опису, квітка повинна була бути бузково-рожевою, з жилками. Але моя рослина зацвіла рожевими квітками, без найменшого натяку на бузкові барви і обіцяну флюоресцентність. А замість темно-фіолетового листя виросло зелене.

Я, природно, засмутилася, але ненадовго. Посіявши зібране насіння з квітучого рожевого куща, я отримала рослини і з бордовими, і з рожевими квітками.

І це не дивно, адже після проведеного штучного запилення побачила в квітці джмеля, що купався в пилку.

Пухнастий трудяга, мабуть, вирішив допомогти мені, і зібраний пилок з тичинок однієї квітки переносив на маточки іншої. 

Вражають своєю красою гібіскуси селекції Флемінг. Навіть не віриться, що в основу селекції були взяті видові гібіскуси, наприклад, польові рослини Північної Америки.

У «флемінговцев» сильна і розгалужена коренева система. Це треба враховувати вже при посіві насіння. У рік посіву рослини будуть комфортно почувати себе на відстані 60 см і більше. Вони можуть цвісти на численних розгалуженнях основного пагона, знизу доверху. Квітки залишаються великими до кінця цвітіння. 

У цих сортів величезні в формі диска квітки, пелюстки перекривають один одного на третину, а то й наполовину. Якщо на рослині одночасно утворюється багато насіннєвих головок, що дозрівають, квітки починають дрібніти.

Щоб вони залишалися великими, рослини потрібно підгодовувати і видаляти зайві насіннєві коробочки. 

Трав'янисті гібіскуси можуть виносити нетривалу посуху. Тоді при поливі потрібно промочувати всю грудку землі з запасом, щоб корінь ріс вглиб і знаходив собі вологу в глибшому шарі. Я мульчую соломою дворічні кущі. Правда, для маленьких сіянців поточного року така мульча небажана – рости не будуть.

Дуже добре показали себе в нашому аматорському саду ньюбіскуси – найкомпактніша версія гібіскусів.

Це низькі гібриди, сильно розгалужені, рясно квітучі. Наприклад, Піно Нуар. Величезні 20-сантиметрові квітки на кущику висотою до 1 м. Подобається мені і серія Splash – квітки перекриваються, сильно текстуровані, з перламутровим відтінком. 

Морозостійкість – відмінна риса цієї унікальної садової рослини. В наші безсніжні херсонські зими гібіскус трав'янистий ніколи не вимерзав. Були тільки випадки вимокання, від якого рятує просто невелике підгортання. 

Ніяких проблем вирощування гібіскусів не викликає.

Полив, сонячне місце, поживний вологоємний ґрунт – ось, мабуть, і все, чого ця рослина потребує. Правда, поливати потрібно рясно, щоб промокла вся грудка землі, яка вміщає корінь куща.

Квітникарі, які дбають про красу свого саду, мають виростити хоча б один кущик цієї квітки.

У моєму саду росте більше сотні гібридів, але пошук новинок триває. 

Валентина Грипас 

© Журнал "Огородник" 

Фото: автора