Соковиті вітаміни на кожен день: користь трав та зелених овочів

Довгожителі Кавказу щодня з'їдають купу різної зелені. Може, це і є один із секретів їх довгожительства?

Орегано, базилік, кінза завдяки наявності в них ефірних олій мають цілющі властивості і доставляють справжню насолоду гурманам. Влітку вживаємо їх у свіжому вигляді, а на зиму сушимо. Це дивовижна приправа до супів, м'ясних страв, салатів.

Нові сорти салатів, стеблова селера, спаржева квасоля, шпинат так міцно увійшли в меню нашої сім'ї, що сьогодні ми вже не уявляємо обід без різноманітної зелені. 

Перша «зеленушка» на городі – лобода садова – ніжна, соковита, наповнена ніжним весняним сонечком. Раніше додавали її тільки в зелений борщ, а тепер вона незамінний інгредієнт перших весняних салатів. 

Коли лобода відростає і старіє, ми мульчуємо нею ґрунт або відправляємо в бочку, щоб приготувати цілющий напій для рослин. Навчилися виробляти першокласне добриво з трави – всього за 10 днів готове екологічно чисте і улюблене всіма рослинами підживлення. 

Популярна сьогодні рукола (індау, або ерука посівна) була відома ще в Стародавньому Римі, а широкого поширення набула в Англії як цінний салат. Рукола сприяє травленню і активізує роботу імунної системи, нормалізує обмін речовин, підвищує рівень гемоглобіну в крові, сприяє регулюванню водного обміну і стимулює виведення холестерину, допомагає при ожирінні і діабеті, зміцнює нервову систему і тонізує організм. 

Рукола – однорічна рослина родини капустяних. Культура ця скоростигла, вологолюбна і холодостійка (витримує заморозки до - 6 ° С!). Щоб листки були завжди свіжими і молодими, висіваємо руколу в кілька термінів: ранньою весною (в квітні), коли від снігу звільниться шматочок землі, на початку липня, при короткому дні, і в серпні. До пізньої осені у нас не переводиться чудовий, пікантний на смак, гостренький салат – ефірні олії руколи надають йому горіхово-гірчичного присмаку.

Наявність вітаміну С, каротину, вітамінів групи В, вітаміну Р (дуже рідкісний вітамін), а також мінеральниих солей роблять цю культуру дуже корисною. Рослина невибаглива, вимагає лише регулярного помірного поливу. Виростити руколу дуже просто, так чи варто витрачатися, купуючи листя цієї рослини в супермаркеті за високою ціною? 

У нас не виходило виростити на ділянці кореневу селеру: чи то ґрунт не підходить, то чи агротехніка не така... А потім знайомі  обдарували насінням черешкової селери. Посіяли – і одразу все вийшло! І тепер цей овоч уже не гість на нашій дачі, а повноправний господар. Влітку додаємо його стебла в перші страви або в салати, на зиму заморожуємо для українського борщу.

На жаль, ця культура не дуже поширена. У продажу нам трапився лише один середньоранній сорт – Паскаль. Черешки у нього зелені, товсті, м'ясисті, заввишки 40-70 см, не вимагають відбілювання. Листя ароматне, темно-зелене, ніжне на смак. Використовуємо його і  свіжим і вареним, в салатах, соусах, бульйонах і як приправу – в сушеному вигляді. 

Неодмінно слід згадати добрими словами про шпинат. Цей найцінніший дієтичний продукт, що містить комплекс вітамінів А, В, С, Д, Е, займає перше місце серед зеленних овочів за вмістом мінеральних солей калію, фосфору, кальцію, магнію, заліза та ін.

За хімічним складом хлорофіл шпинату близький до гемоглобіну крові. Тому влітку намагаємося якомога більше вживати його в свіжому вигляді.

Доречний він в різних стравах: омлетах, зелених борщах, начинках для пирогів і просто як гарнір до м'яса.

Великий недолік шпинату – він рано починає випускати стрілки, при цьому розвиваються квітконоси, а листя втрачає свою ніжність і соковитість.

Але, як каже народна мудрість, «Хто шукає, той завжди знайде». Перейшли на вирощування новозеландського шпинату. Він має м'ясисте листя, до стрілкування не схильний. В екстремальних умовах новозеландський шпинат, на відміну від гібридів і сортів звичайного (Лазіо F1, Маріська, Маркіза, Чита, Матадор), показує відмінний результат – при помірному поливі листя не втрачає пружності і ніжності, рослина плодоносить до заморозків. Ми на ніч вкриваємо рослини плівкою, щоб подовжити період використання ще на якийсь час. Листя заморожуємо, щоб вживати шпинат круглий рік. 

А яка чудова культура спаржева квасоля! Традиційний літній сніданок – смажена спаржева квасоля з яєчнею (варіанти: з цибулею, томатами, кабачками і т. д.) та чашечка запашної кави. Швидше, смачніше і ситніше нічого не придумаєш! Як великі любителі  спаржевої квасолі, випробували багато сортів і виявили у деяких серйозний недолік – наявність жорсткої "нитки" між стулками бобів.

Зате сорт Кіліан – просто казковий! Лопатки довго не старіють, сама квасоля тоненька, як олівець, і немає злощасної нитки. Влітку, в самий пригрів, вона весь час цвіла і зав'язувала плоди. Дуже врожайна – все літо їли і на зиму заморозили.

Спаржева квасоля (правда, її часто називають спаржею, що абсолютно невірно) вже прижилася у багатьох городників, ну а сортів її безліч, і хоча б один з них обов'язково прийдеться до смаку.

Зелень краще вводити в меню поступово, в невеликих кількостях.

Починати краще всього з приготування бутербродів: на шматочок хліба настелити «ліжечко» з салату, шпинату, базиліка, потім покласти м'ясо, рибу, сир, помідор, огірок або те, що вам більше до душі, а зверху прикрасити гілочками кропу і петрушки – наших традиційних ароматизаторів.

Все, красивий, смачний і корисний бутерброд готовий, пригощайтеся! 

Впевнена, ви швидко звикнете до салатів і незабаром не зможете уявити свій стіл без зелені і прянощів – цих чудесних природних лікарів. А організм буде вдячний вам за багату вітамінами їжу. 

Давайте вчитися знаходити в несмачних, на перший погляд, овочах, джерело колосальної енергії та користі. Висівайте різні сорти зелені, і ви отримаєте масу задоволення і насолоди.

Валентина Гайдаш 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com