Особливості вирощування декоративних рослин в саду

Східна красуня

Дейція (Deutzia) з'явилася у нас першою. Колись багато років тому мені поштою прислали крихітний вкорінений живець. Посадила його в сад, доглядала і вже через два роки насолоджувалася цвітінням.

Ця східна красуня родом з Японії і Китаю, відноситься до сімейства гортензієвих. Відомо багато різновидів дейції.

Це листопадні кущі, розлогі або прямостоячі, різної висоти (від 0,5 до 2 м). Кора на молодих пагонах світло-коричнева, а на більш старих – сіра, відшаровується. Листя цілісне, просте, з рівною або шорсткою поверхнею, розташоване супротивно.

Основна перевага дейції – рясне і тривале цвітіння. Квітне вона з кінця травня майже місяць, зачаровуючи своєю красою.

Квітки у неї бувають білі, рожеві, лілово-пурпурові, прості або махрові, зібрані в щитковидні або довгасто-гроновидні суцвіття (волоті, кисті). 

Запаху дейція не має. До ґрунту вона невимоглива, росте на будь-яких типах ґрунтів, але віддає перевагу родючому, з помірною вологістю. Світлолюбна, однак може добре рости на злегка затінених ділянках, посухостійка. Морозостійка, правда, в суворі зими трохи підмерзають кінчики гілок. Вони легко відновлюються, і рослина цвіте в цей же рік.

У догляді дейція невибаглива, витривала, димо- та газостійка, добре переносить міські умови. Після цвітіння потребує обрізки відцвілих гілок. Їх вирізають вщент або до першої сильної бруньки, вирізають також старі й молоді загущуючі пагони.

Висаджують дейцію в саду в одиночних або групових посадках. За час вирощування цієї східної переселенки ні шкідників, ні хвороб поки я не бачила.

Вирощую в своєму саду три види цієї чудової рослини.

Дейція шорстка (Deutzia scabra) – отримала свою назву через шорстке листя, суцільно покрите дрібними волосками. Кущ виростає до 1,5-2 м у висоту. Дуже гарно виглядає під час цвітіння. Ніжні, зірчасті махрові квітки в бутонах мають злегка рожевий відтінок, розпускаючись стають сніжно-білими. Вони зібрані у вузькі кисті довжиною до 15 см. Листя шорстко-опушене, зверху зелене, знизу зеленувато-сіре, яйцеподібне, довжиною до 9 см.

Другий вид – дейція витончена (Deutzia gracilis). Вона відрізняється від попереднього виду насамперед висотою куща – він не перевищує 1 м, з гнучкими, тонкими пагонами і довгасто-ланцетним листям. Квітки прості, 1,5-2,0 см в діаметрі, білі з жовтою серединкою, зібрані в волотисте суцвіття до 9 см завдовжки. Зацвітає дуже рано (наприкінці травня), квітки нагадують білі кулі. Застосовується для ранньої вигонки.

Третій вид придбала зовсім недавно і ще не намилувалася його цвітінням, не ознайомилася з його "звичками" та особливостями.

Розмножується дейція насінням, здерев'янілими і зеленими живцями, діленням куща, відводками.

При розмноженні насінням його необхідно на 4 ч намочити у воді, а потім 30-40 днів зберігати на льоду. Після такої передпосівної обробки схожість у насіння відмінна.

Але, чесно кажучи, розмножувати дейцію насінням мені не знадобилося, оскільки її можна прекрасно розмножити живцями і набагато швидше отримати саджанці, причому в будь-який час року.

Пробувала садити живці пізньої осені, прикривши їх на зиму землею і листям, зеленими живцями відразу ж після цвітіння в червні-липні, а також здерев'янілими живцями, які можна заготовити взимку з середньої частини однорічних пагонів і висадити в обрізані пластикові пляшки, а можна зберігати в підвалі у вологому піску до весни, а потім висадити у відкритий ґрунт.

У будь-якому випадку дейція дуже добре розмножується.

Одного разу мені довелося пересадити дорослий кущ з одного місця на інше, а навесні на старому місці від решти коренів пішли в ріст молоді пагони. Живці для посадки нарізаю з середньої частини молодих пагонів з двома-трьома міжвузлями. Листя внизу при цьому обов'язково обрізаю.

Невибаглива вейгела

Інший вид декоративних кущів, який я придбала – це вейгела (Weigela) з сімейства жимолостних. В роду відомо близько 15 видів, поширених у Східній Азії, кілька видів зустрічається на Далекому Сході і один – росте на о. Ява.

Це прямостоячий листопадний кущ заввишки до 2 м, який навесні покривається супротивним листям, з пільчатими краями, на коротких черешках, довжиною 5-10 см. З пазух листя по краях пагонів проростають квіткові бруньки, які утворюють рихлі або зонтикоподібні суцвіття.

Квітки у вейгели великі, подовженої дзвоникуватої ​​форми 2-5 см в діаметрі, утворені п'ятьма округлими пелюстками. Віночок трубчасто-дзвоникуватий або воронкоподібний, забарвлений у різні кольори – від білого, кремового, жовтого, рожевого до темно-кармінного.

Забарвлення квіток змінюється за період від розпускання до відцвітання. На одному і тому ж кущі квітки можуть бути різних відтінків рожевого і червоного кольору. Довжина «дзвіночків» 4-5 см, квітки без запаху.

Рослина квітне з травня впродовж 20 днів. Після цього замість квітки утворюється плід – двостулкова насіннєва коробочка. 

Вейгела досить невибаглива, і догляд за нею необтяжливий.

Краще росте на родючому, розсипчастому і досить вологому ґрунті, але не любить перезволоження так само, як і посуху, яка може погубити ніжну рослину. А на хорошій родючій землі у куща соковите, пишне листя і рясне цвітіння.

Вирощувати вейгелу можна в одиночних або групових посадках.

Для неї дуже важливе хороше освітлення, тому бажано для посадки вибрати сонячну ділянку. Росте вона і в негустий тіні, але буде від цього страждати і навряд чи порадує вас цвітінням.

Догляд полягає в розпушуванні і прополці, а також поливі в посушливе літо. Після розпушування ґрунту пристовбурні кола бажано замульчувати.

Вейгелу не можна назвати виключно морозостійкою, оскільки в суворі зими молоді пагони підмерзають.

У мене на дачі на відкритому місці трохи підмерзають кінчики молодих пагонів. Зате другий кущ, що росте біля будинку в захищеному від холодних вітрів місці, навіть без укриття ніколи не підмерзає і щороку рясно цвіте. Але якщо пагони підмерзли – не біда, навесні обріжте їх, і кущ швидко і активно відновиться і зацвіте. Щоб зберегти кущ, після листопаду його можна обв'язати і пригнути до землі. У малосніжні зими кущ вкривають ялиновим гіллям, толем, лутрасилом.

Розмножується вейгела насінням, зеленими і здерев'янілими живцями, відводками і діленням куща.

Насіння дуже швидко втрачає схожість, тому його слід висіяти навесні. Воно не вимагає ніякої передпосівної обробки. Можна висівати в горщики, закривши їх склом або плівкою. Сходи зазвичай бувають дружними.

Від посіву до цвітіння проходить не менше 4-5 років.

Але необхідно знати, що різні сорти вейгели перезапилюються між собою і дають різнорідне потомство, тому краще розмножувати її вегетативним способом.

Дуже добре вкорінюється вейгела зеленими і здерев'янілими живцями.

• Зелені живці висаджують в середині червня до початку закладки квіткових бруньок. Живці нарізають з зелених гілок, що починають древесніти. Живець має бути з двома міжвузлями, двома парами листя, нижню з яких обрізають. Нижній зріз прямий, верхній – над верхньою листяною подушкою. Висаджують живці в суміш торфу і піску і закривають поліетиленовою плівкою. Приживлюваність – до 100%. 

• Здерев'янілі живці нарізають в квітні (довжина живця 15-20 см, діаметр 1 см) і висаджують в горщики з землею. Приживлюваність відмінна, живці виходять з добре розвиненою мичкуватою кореневою системою.

Щоб сформувати гарну крону, необхідно в період вегетації живця обірвати бутони, прищипнути верхівку і підгодувати рослину органічними або мінеральними добривами.

Є багато сортів і гібридних форм вейгели з квітками різного забарвлення, але крім ошатного рясного цвітіння, деякі сорти вейгели відомі красою незвичайного листя – зеленого з білим оздобленням або пурпурного.

У мене в саду росте поки тільки один сорт вейгели з рожевими квітками-дзвіночками, від яких неможливо відірвати очей. Доглянута, вона вже багато років живе в саду і щорічно радує своїм рясним цвітінням.

Жимолость-ліана

Наступна рослина, яку я вирощую, нікого не залишить байдужим.

Це квітучі ліани жимолості (Lonicera) з сімейства жимолостних. Відомо більше 20 видів кучерявих жимолостей, а взагалі в Північній півкулі їх понад 200 видів.

Це невибаглива до умов зростання рослина. Завдяки різноманітності колірної гами, дивовижному аромату квіток, які цвітуть у різні терміни, ліани завойовують серед садоводів все більше і більше прихильників.

Жимолость – листопадна ліана з супротивним, простим  суцільнокрайним, здебільшого еліптичним листям і двостатевими  квітками з трубчастим 5-лопатевим двогубим або правильним віночком.

Сортів кучерявої жимолості багато.

Найвідоміша – жимолость каприфоль (Lonicera caprifolium) в культурі широко поширена завдяки її красі і невибагливості. Назва «сaprifol» з латинської перекладається як «лист для кози». Це потужна ліана, виганяє за сезон сильні батоги довжиною більше 3 м.

Досить тільки поставити їй опору або посадити біля альтанки, балкона або спеціальних пристроїв на газонах і вона за літо їх повністю обів'є.

Листя з двокольоровим забарвленням – зверху темно-зелене, знизу – голубувато-сизе, від яйцевидного до еліптичного, 3-10 см завдовжки і 2-6 см шириною, 2-3 пари верхніх листків зростаються, утворюючи пластину у формі еліпса.

У червні на тлі темно-зеленого листя з'являються кремово-рожеві квітки-метелики, що суцільно покривають пагони, немов накинуте на ліану вишукане мереживо. Розпускаються вони ввечері і в сутінках поширюють дивовижний аромат, ледь відчутний в денний час.

Квітки сидячі, з двогубим віночком, 4-5 см завдовжки, від білих до темно-рожевих, зібрані в 1-2 мутовки в пазухах зрощеного  листя. Є ще капріфоль з жовтими і бежевими квітками. Цвітіння триває до середини липня, а в серпні капріфоль цвіте вдруге, але слабкіше.

Однак жимолость ошатна не тільки влітку під час цвітіння, а й восени, її пагони в цей час прикрашають яскраво-помаранчеві ягоди, розташовані в середині листя, зрощеного у вигляді округлих дисків. Вони надають жимолості додаткового шарму. На жаль, вони не їстівні. Для садоводів в регіонах з холодною зимою дуже важливо, що капріфоль вельми зимостойка і успішно зимує без укриття.

Також гарно виглядає жимолость кучерява (Lonicera periclymenum). У мене росте сорт Серотина. Родом вона із Західної Європи і Північної Африки. Цей вид жимолості ремонтантний, теплолюбний, але в наших умовах адаптувався і на зиму я його просто знімаю з опори або разом з опорою, якщо це можливо, кладу горизонтально на землю.

Ця ліана перевищує 3 м у висоту, дуже декоративна під час цвітіння. Великі гарні квітки-метелики у фазі бутону – темно-малинового кольору, а коли вони розпускаються, відкривається ніжний кремово-білий зів з ароматом, схожим на запах квітучої липи.

У кучерявої жимолості період цвітіння триває до самої осені. За гарної погоди вона квітне і в жовтні, але квіток при цьому небагато. Їх охоче відвідують бджоли. На відміну від капріфолі, у жимолості кучерявої замість квіток на кінцях пагонів формуються блискучі червоні ягоди. 

Росте у мене ще один вид – жимолость японська. Вона радує неповторним забарвленням листя – дрібні салатово-зелені округлі листочки розкреслені яскраво-жовтими прожилками. Цвіте вона білими квітками таких самих форм, але слабкіше. Висота цієї жимолості невелика, в порівнянні з капріфоллю та кучерявою, десь до 1,5 м, тому зростає вона у мене як ґрунтопокривна рослина, і впродовж цілого сезону можна милуватися вишуканим природним візерунком її листя.

Доглядати за жимолостю всіх видів нескладно.

Вона добре реагує на підживляння або мульчування, але може рости і без них. Невибаглива, невимоглива до ґрунту, але більше полюбляє не занадто сирі і не дуже сухі місця. Посухостійка, любить сонце, але виносить легке затінення.

Необхідно щорічно вирізати сухі пагони і періодично (раз в 3-4 роки) підрізати кущі, щоб уникнути їх оголення знизу. Старим кущам (6-7 років) потрібна санітарна обрізка, видалення хворих, сухих і поламаних гілок.

Розмножуються всі види жимолості просто, достатньо восени або навесні прикопати нижню гілку від куща і вона незабаром утворює коріння, тоді її можна відокремити від материнської рослини і посадити на вибране вами місце.

Можна також розводити жимолость зеленими живцями. Час живцювання червень-липень.

Живці нарізають з двома-трьома міжвузлями, нижнє листя видаляють і залишають тільки верхню пару. Висаджують живці в затінене місце і прикривають пластиковими пляшками. За дбайливого догляду до осені з них виростуть потужні кущі з сильними (до 1 м) пагонами.

Жимолость чудово підходить для живоплоту. І якщо надумаєте придбати її, це буде відмінний вибір для створення зелених вертикалей з великою кількістю ароматних квіток. Сподіваюся, що вона вам дуже сподобається, і ви її полюбите.

Вирощуйте та милуйтеся красою декоративних рослин в саду.

Надія Савенко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com