У пепіно є шанс! Особливості вирощування культури

Розмноження пепіно

Пепіно можна розмножувати насінням і живцями.

Насіння з вирощених плодів має високі посівні якості – схожість і енергію проростання.

• Висіваємо насіння в кінці січня-початку лютого в легку і пухку ґрунтосуміш. Воно дрібне, тому не закладаємо його в ґрунт, а лише злегка присипаємо зверху. Щоб зберегти вологу, накриваємо посіви плівкою або склом. Оптимальна температура для проростання насіння 26-28 ° С. Сходи з'являються через 5-7 днів.

У фазу двох-трьох справжніх листочків сіянці пікіруємо в горщики і стаканчики, заглиблюючи їх до сім'ядоль.

Для профілактики захворювання чорною ніжкою використовуємо пропарену ґрунтосуміш або попередньо проливаємо її в посадочних ємностях розчином марганцівки.

Пікіровані сіянці накриваємо плівкою (поверх дуг) для підтримки вологості повітря і кращої приживлюваності сіянців. У перший місяць вони ростуть дуже повільно і до моменту висадки у відкритий ґрунт досягають 8-10 см у висоту, утворюючи 7-8 листків.

Тепер ми спростили вирощування розсади.

Після перевірки схожості насіння висіваємо одразу по 2-3 шт. в стаканчики. В них рослини розвиваються (без пікіровки) до висадки у відкритий ґрунт. Прискорити розвиток сходів допомагає досвічування.

При такому способі економиться час і зайвий раз не травмується коренева система рослин.

Щоб виростити пепіно з насіння в захищеному і відкритому ґрунті, слід знати, що навіть при сприятливих умовах не всі сорти пепіно дають повноцінне насіння. Через розщеплення сортових ознак сіянці не тільки пізно зацвітають, а й формують неоднорідні плоди, що призводить до втрати чистоти сорту.

Надійніше всього розмножувати і вирощувати пепіно вкоріненими живцями.

Відокремлювати живці від рослин, що перезимували, потрібно починати з середини лютого.

• Для цього зрізаємо верхівкову частину пагона з 7 листочками. Нижні 2 листочка видаляємо, а наступні 2-3 укорочуємо наполовину, щоб зменшити випаровування вологи.
• При нестачі маточних рослин в якості посадкового матеріалу можна використовувати і нижню частину пагона з 4-5 міжвузлями, так само видаляючи і вкорочуючи листя.

Найкраще вкорінювати живці в неглибокій ємності. Щільно розміщувати їх при цьому не слід. Води повинно бути стільки, щоб нижні листочки живця не занурювалися в неї.

Живці пепіно вкорінюються майже на 100% без будь-яких стимуляторів.

При нормальній кімнатній температурі (20-24 ° С) через 5-7 днів на живцях  масово відростають корінці завдовжки 1,5-2,0 см і більше. Це найбільш сприятливий час для висадки укорінених живців в розсадні горщики або пластмасові одноразові стаканчики. 

У дні стаканчиків потрібно зробити кілька невеликих отворів для стоку зайвої води при поливі. Ґрунт в рассадной ємності повинен бути максимально пухким, оскільки коріння пепіно чутливе до нестачі повітря в субстраті.

Живці можна висаджувати в розсадні ємності і без вкоренення у воді.

У цьому випадку їм потрібно приділити більше уваги. Живці повинні знаходитися у вологому ґрунті і при підвищеній вологості повітря. Вкорінюються такі живці впродовж двох тижнів.

Слід пам'ятати, що ємності з живцями, що вкорінюються, та з висадженими вкоріненими живцями повинні бути під плівкою для підтримки необхідної підвищеної вологості повітря в цей період.

До висадки у відкритий ґрунт підгодовуємо розсаду мінеральним добривом з мікроелементами для неквітучих рослин «Новоферт» (згідно з інструкцією), чергуючи з позакореневим підживленням препаратом «Доктор Фолі», який є до того ж лікувально-профілактичним засобом з інсекто-акарицидними властивостями.

Такі обробки дозволяють запобігти появі павутинного кліща та білокрилки в умовах опалювального періоду в будинку, що викликає підвищену сухість.

В цілому до висадки розсади у відкритий ґрунт проводимо 4-5 обробок і підгодівель.

Підготовка ґрунту і висадка розсади

Пепіно віддає перевагу легким родючим ґрунтам з нейтральною кислотністю. Кращі попередники – культури, врожай яких збирають рано: огірок, цибуля, часник, квасоля.

Після збирання попередника ґрунт рихлимо, очищаємо від бур'янів, по можливості перекопуємо до настання холодів. Навесні, коли ґрунт дозріє, рихлимо його, щоб зберегти вологу до посадки. 

Перед посадкою розсади на місці майбутніх рядків (відстань між ними 70 см) готуємо неглибокі траншейки на подвійну ширину лопати і вносимо в них органічні добрива:

після попередників, яких підживлювали при вирощуванні, – добре розкладений гній або компост – 3-4 кг/м²,

після тех, що вирущували без підживляння, – 6-7 кг/м² і золу.

Висаджуємо розсаду у відкритий ґрунт на початку травня, коли мине загроза поворотних заморозків.

Орієнтуємо рядки з півночі на південь, розсаду розташовуємо в шаховому порядку, заглиблюємо на 2-3 см нижче, ніж вона росла в контейнері. Розсаду висаджуємо у вологий ґрунт у другій половині дня або ввечері. Відстань між рослинами в рядку 40-50 см. 

Після посадки рослини поливаємо і мульчуємо сухим ґрунтом. При цьому зменшується випаровування вологи і поліпшуються умови для приживання розсади. Залежно від погодних умов полив повторюємо через 2-3 дні.

В останні роки висаджуємо розсаду в ті ж терміни, що і томати – в середині квітня. Це дозволяє отримати стиглі плоди на 2-3 тижні раніше, а також продовжити вегетацію і тим самим підвищити продуктивність рослин.

• Щоб захистити пепіно від можливих заморозків, над рядами висаджених рослин встановлюємо просту конструкцію з дерев'яних брусків або арматурного дроту і накриваємо її плівкою або спанбондом.
• Під плівку уздовж рядка рослин укладаємо стрічку крапельного поливу.

В таких умовах рослини добре приживаються і починають рости. При підвищенні температури в сонячні дні (години) одну зі сторін укриття піднімаємо, щоб рослини провітрювалися і загартовувалися.

Розкриваємо пепіно, коли встановиться стабільно тепла погода (зазвичай 5-10 травня). До цього часу рослини встигають добре прижитися, зміцніти, у них починається інтенсивний ріст.

Тепер саме час встановлювати шпалери.

• Уздовж кожного рядка з інтервалом 2-3 м забиваємо в ґрунт досить міцні опори (товста металева арматура, труби та ін.) висотою 70-80 см.
• Натягуємо на них в три ряди (через 18-20 см) одножильний провід, що не провисає під вагою плодів.

Через 2-3 тижні після посадки починаємо формувати і підв'язувати рослини. Зазвичай залишаємо 2-3 добре розвинених пагона, інші без жалю видаляємо. Залишені пагони підв'язуємо до нижньої шпалери (нижній ряд дроту): центральне стебло вертикально, бічні – з невеликим відхиленням в сторони. 

Обов'язковий прийом при вирощуванні пепіно – пасинкування.

Рослина дуже сильно кущиться і утворює багато пасинків. Пасинки видаляємо, коли вони досягають 3-5 см в довжину, залишаючи на стеблі маленькі пеньки (0,5-1,0 см), які перешкоджають появі нових пасинків в пазухах тих же листків.

Рослини потрібно пасинкувати регулярно – щотижня. У міру зростання підв'язуємо стебла до вище розташованої шпалери. Непідв'язана рослина без пасинкування під вагою своєї маси знічується і лягає на ґрунт, стебла вкорінюються і практично не плодоносять.

Пасинкування і підв'язка до шпалери дозволяють рослинам раціонально використовувати променисту енергію сонця.

Плоди не підв'язуємо до шпалери, довгі і міцні квітконоси дозволяють просто підвісити їх на шпалеру.

У період вегетації рослин часто виражене перевершування – невидалені пасинки обганяють в рості верхівковий пагін і виростають за 1-2 вузла до чергового суцвіття. Залишаючи їх по одному на стеблі, можна сформувати додаткове стебло, яке подовжує плодоношення рослини.

Подальший догляд за рослинами звичайний:

розпушування ґрунту в рядках і міжряддях, видалення бур'янів, регулярний полив, підживлення, знищення шкідників та збудників хвороб.

Першу підгодівлю проводимо після того як розсада вкорениться. Використовуємо настій коров'яку (1:10) або пташиного посліду (1:20). Вдруге підгодовуємо рослини при формуванні плодів зазначеними настоянками або настоянкою зеленого добрива (1:20). Таку кількість робочого розчину вносимо на 4,5-5,0 м довжини рядка. 

Після підгодівлі рослини поливаємо. Якщо розчин потрапляє на листя, одразу ж змиваємо його водою.

Мінеральні добрива ми не застосовуємо. Якщо є необхідність, можна використовувати мінеральні підгодівлі (10 г аміачної селітри, по 15 г суперфосфату і сульфату калію на 10 л води) в період цвітіння і на початку рясного плодоношення.

Захист від шкідників і хвороб

Комплекс шкідників і хвороб при вкрай обмеженому вирощуванні пепіно ще не сформувався. Лише окремі види шкідливих організмів знайшли нову кормову рослина, завдаючи їй шкоди.

Серед них – колорадський жук, павутинний кліщ, попелиця (баштанна, зелена персикова), білокрилка.

Вражають пепіно і хвороби: сходи «косить» чорна ніжка, при перезволоженні ґрунту розвиваються кореневі бактеріальні гнилі, в другій половині вегетації, якщо складаються сприятливі умови для розвитку збудника захворювання, може проявитися фітофтора. Рослини чутливі і до пасльонових вірусів. Відзначаються поодинокі випадки зараження вірусом бронзовості листя – уражене листя з бронзовим відтінком чорніє і скручується. Рослина помітно відстає в рості і не формує нормально розвинених плодів. Щоб попередити перезараження інших рослин сисними шкідниками (попелиці, цикадки), такий кущ слід видалити. 

Зареєстрованих препаратів для знищення шкідників при вирощуванні пепіно в Україні немає.

При необхідності можна використовувати інсектициди і фунгіциди, рекомендовані для захисту від шкідників і хвороб томата, баклажана, що відносяться до однієї біологічної групи з пепіно (сімейство пасльонових).

Фахівці відзначають підвищену чутливість пепіно до деяких препаратів і норм витрати, прийнятним для інших овочевих пасльонових культур. Тому доцільно спочатку обробити одне стебло рослини препаратом з рекомендованою нормою витрати, щоб переконатися у відсутності токсичності робочого розчину.

Захищати пепіно від шкідників доводиться не тільки влітку у відкритому ґрунті, а й маточні рослини, що зимують в приміщенні.

Обмежити розвиток на рослинах павутинних кліщів, білокрилки, попелиці в зимовий період можна обробкою інсектицидами при підготовці і пересадці маточних рослин для зимівлі. Використовують рекомендовані препарати для знищення даних шкідників на томатах і баклажанах. Можна при сумісності препаратів обробку провести сумішшю інсектициду (для знищення попелиці та білокрилки) і акарициду (для знищення павутинних кліщів).

Але робити це потрібно до перенесення рослин в житлове приміщення, щоб усунулися неприємні і шкідливі випари препаратів з рослин і ґрунту. 

Взимку, якщо виникає необхідність обробки проти шкідників, найкраще використовувати відвари або настоянки фітонцидних рослин (чорнобривці, тютюн, махорка, деревій, цибулиння, часник), які потрібно заготовити влітку.

Обприскувати рослини настоянками і відварами потрібно через 5-7 днів.

Якщо фітонцидних рослин немає, але є необхідність позбутися від шкідників, обробку проводять актеліком, 500 ЄК, к. е. (2 мл на 1 л води) або конфідором, в. р. к. (2-2,5 мл на 1 л води) в окремому приміщенні, дотримуючись всіх заходів безпеки. Після обсихання рослини заносять в житлове приміщення.

Підготовка маточних рослин

Ще зріють плоди на рослинах, а вже слід подбати про вирощування маточного матеріалу для майбутнього сезону. Маточники починаємо вирощувати з пасинків рослин в середині серпня з тим, щоб до кінця вегетаційного періоду у них сформувалася добре розвинена коренева система.

До зимівлі рослини можна підготувати різними способами:

1. Виростити молоді рослини з пасинків, вкорінених в червні-липні.

Основні стебла вкорочуємо, залишивши лише кілька нижніх пасинків. Коренева система у рослин вже сформувалася, плодоносінням вона не виснажена. При правильному догляді рослини благополучно переносять зимовий період.

2. Виростити рослини з пасинків у другій половині серпня.

Пасинки, вирощені в вересні, при ранньому похолоданні восени не встигають сформуватися та зміцніти. Тому підсаджуємо пасинки до материнських рослин, де вони будуть під захистом від спекотних променів та забезпечені вологою. 

3. Виростити рослини з пасинків вкоріненого живця.

Для цього на кущі залишаємо один пагон нижнього ярусу, даємо йому можливість підрости, після чого нахиляємо і пришпилюємо до ґрунту. При контакті з вологим ґрунтом на пагоні відростає більше десяти пасинків і вони вже мають власну  кореневу систему. Залишається розрізати стебло і висадити готові рослини. Перед посадкою 1-2 нижніх листочка зрізаємо і висаджуємо рослину в ємність трохи глибше за видалене листя, щоб утворилися додаткові корені. На надземній частини пасинка залишаємо 5-7 листочків, з пазух яких відростуть нові пагони, утворюючи компактну рослину. 

Збереження маточних рослин

• Рослини, підготовлені до зимівлі, в кінці вересня після зниження нічної температури до 14-15 ° С викопуємо з грудкою землі, не травмуючи кореневу систему.
• Розміщуємо в контейнер, відповідний за обсягом до викопаного кома. На дно контейнера насипаємо керамзит для дренажу та шар підготовленої ґрунтової суміші. У дні контейнера проробляємо дренажні отвори для стоку поливної води.
• Пересаджені рослини на кілька днів залишаємо на вулиці, щоб вони краще приживалися.
• Ростові процеси у пепіно припиняються при температурі 12-13 ° С, тому рослини вчасно заносимо в приміщення. Розміщуємо їх на підвіконнях вікон південної орієнтації і доглядаємо як за звичайними кімнатними рослинами.

Рослини, виставлені на північну сторону, в морозні періоди при зниженні температури в приміщенні нижче 10-12 ° С (з урахуванням близькості листя до віконної рами) можуть скидати листя. 

• При підвищенні температури через 2-3 тижні на пагонах знову відростає листя, з  його пазух виростають пасинки і до початку квітня їх можна вже вкорінювати для розмноження.
• Рослини з вдячністю відгукуються на підсвічування, помітно додають у рості, листя набуває інтенсивнішого  забарвлення.

При бажанні, рослини, що перезимували, можна продовжувати вирощувати в приміщенні (балкон, лоджія), пересадивши в більшу ємність.

Коли маточних рослин більше, ніж можна розмістити в житлових приміщеннях, вирішити питання зберігання допомагає сама рослина, її біологічна особливість – схильність до періоду спокою, властивого деревним культурам і кущам.

Маточні рослини можна зберігати і в освітленому і в темному приміщеннях.

Підготовка для зберігання рослин полягає в наступному:

• полив та живлення рослин поступово зводимо до мінімуму, температуру впродовж 3-4 тижнів поступово знижуємо до 5-6 ° С. Обмінні та ростові процеси сповільнюються, рослина скидає листя.
• Вологість повітря для попередження розвитку грибних хвороб повинна бути невисокою, вентиляція хорошою, а полив на рівні, щоб не пересихали коріння.

В таких умовах період спокою триває до 1,5-2 місяців (грудень-січень). 

З настанням сприятливих світлових умов рослини переносимо в світле приміщення, поливаємо теплою водою, підгодовуємо і вирощуємо до середини квітня, коли настає час вкорінення молодих пагонів і пасинків.

Поліна і Леонід Верещагіни 

© Журнал "Огородник" 
ФОТО: автора