Сильний духом: основи агротехніки часнику

Ботанічний опис

Часник (Allium sativum L.) – однорічна рослина (у рік посіву формує листя, стебло та цибулину) родини лілієвих. 

Коренева система мочкувата, розташовується в поверхневому шарі ґрунту. Листя лінійне, складається уздовж центральної жилки, покрите восковим нальотом. Стебло хибне, досягає в діаметрі 0,5-1,2 см. 

Цибулина складається із зубків, покритих жорсткою сіркою або сіро-фіолетовою шкіркою. Вони відокремлені, але щільно прилягають один до одного, зверху покриті кількома шарами білих чи фіолетових сухих лусок. У цибулині, залежно від сорту, міститься 10-30 зубків.

Розрізняють форми часнику, що стрілкуються і не стрілкуються: у перших розвивається квіткова стрілка з кулястим суцвіттям, в якому утворюються не насіння, а повітряні цибулини, у других квіткова стрілка не розвивається зовсім. 

Біологічні особливості 

• Часник – холодостійка та морозостійка рослина. Добре укорінені зубки, висаджені під зиму, переносять зниження температури до 30 °С. Навесні відростання пагонів починається за нормальної температури 0 °С. 
• Рослини волого- та світлолюбні, не переносять затінення.
• Часник вимагає ретельно розроблених нейтральних або слаболужних родючих ґрунтів. Однак вносити свіжий гній у рік посадки не можна.

Агротехніка та розмноження

Часник розмножується вегетативно – зубками чи повітряними цибулинами.

Садять його після помідора, капусти, огірка, бобових культур. На одному місці понад два роки вирощувати його не можна. 

Залежно від способу обробітку розрізняють ярові та озимі форми часнику.

Яровий часник зазвичай висаджують рано навесні. Він не стрілкується, дуже добре зберігається, але в порівнянні з озимим менш врожайний.

Озимий часник висаджують під зиму, за 1-2 тижні до настання стійких холодів з таким розрахунком, щоб зубки встигли добре вкоренитися. Весною рослини відростають дуже рано, швидко розвиваються, і вже на початку червня формується повноцінна цибулина.

При розмноженні повітряними цибулинами на рік посадки у рослин розвивається єдина велика цибулина, що не складається із зубків, так звана однозубка.

• Садять зубки рядовим способом за схемою: 20-30х6-8 см. Глибина посадки залежить від величини зубків – чим вони більші, тим глибше їх садять, але з таким розрахунком, щоб верхівки були на 3-4 см нижче поверхні ґрунту.
• Повітряні цибулини садять густіше, за схемою 20х3-4 см. Їх просто сіють у борозенку та присипають землею (шар 2-3 см).

Догляд за рослинами в період вегетації полягає у своєчасному видаленні бур'янів та розпушуванні ґрунту.

Часник вимогливий до вологості ґрунту, особливо в період формування коріння – перші два тижні після висадки зубків, а також у фазу утворення цибулин. Поливають рослини часто, невеликою кількістю води, а наступного дня обов'язково розпушують ґрунт у міжряддях. За тривалої відсутності вологи кінчики листя жовтіють. Поливи припиняють за 20-25 днів до початку збирання, щоб цибулини добре визріли, інакше погіршується їхня лежкість.

У I декаді червня у озимих форм часнику видаляють стрілки, щоб вони не забирали поживні речовини у цибулин, що формуються. Стрілки, що досягли 5-10 см завдовжки, виламують над верхнім листом, не даючи їм витягнутися більше. При необхідності частину стрілок залишають для одержання повітряних цибулин.

Забирають часник, коли більша частина листя пожовкне. Запізнюватися з збиранням не можна, тому що у цибулин, що перестояли в ґрунті, загнивають верхні луски і вони розпадаються на окремі зубки, які потім погано зберігаються.

Викопані разом із стеблами цибулини просушують протягом тижня, потім видаляють коріння, намагаючись не травмувати донце, і зрізають стебло на 2-3 см вище за головку цибулини. Зберігають часник при температурі 0-5 °С у темному сухому місці.

Цибулини-однозубки можна не прибирати. Їх мульчують шаром торфу чи перегною та залишають зимувати на грядці. Наступного року вони сформують великі цибулини із зубками.

Хімічний склад та лікувальні властивості 

Рослина, особливо цибулина, містить багату на фітонциди ефірну олію, інулін, крохмаль, фетинол, вітаміни В₁, В₂, В₆, РР, аскорбінову, фолієву та нікотинову кислоту, мінеральні солі калію, магнію, заліза.

У народній медицині з давніх часів часник використовується для лікування холери, цинги, екземи, дизентерії. У сучасній науковій медицині його також рекомендують при низці захворювань – катарі верхніх дихальних шляхів, астмі, туберкульозі, атеросклерозі та ін.

Відомо, що ефірні олії часнику (аліцини) вбивають найпростіші гриби, бактерії.

З часнику виробляють багато лікарських препаратів: алілсат, аліфід, аліцин, сативіл та інші. Сухий екстракт входить до складу комплексного жовчогінного препарату алохол.

Молоде свіже листя часнику та зрілі цибулини вживають як приправу до різних страв. Цибулини широко використовують для консервування та маринування різних продуктів. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com