Під барвистим листям: плодові види актинидії у садибі

Більшість видів актинидії – декоративні, а в культурі поширені плодові рослини видів актинідія коломікта, актинідія гостра (аргута) та актинідія пурпурова.

Актинідія – високоцінна вітамінна рослина. Її плоди містять від 8-10 до 17% цукрів, 100-200 мг% вітаміну С. Це в 15-20 разів більше, ніж у лимона, у багато разів перевищує вміст вітаміну в смородині і лише трохи поступається шипшині. Зате на смак, актинідія, звичайно ж, перевершує шипшину, причому використовувати її можна набагато різноманітніше.

На вигляд ягоди актинідії нагадують аґрус. А смак у них ніжний, кисло-солодкий, із приємним ананасним ароматом.

Плоди актинідії можна використовувати свіжими, сушеними та консервованими.

У народній медицині її застосовують як протицинготний, проносний та протиглистовий засіб. Цікаво, що 700 г плодів актинідії містять кількість вітаміну С, що дорівнює річній потребі людини.

Актинідія коломікта – найпоширеніший у культурі вид. Ця ліана з тонкими (товщиною 3-5 см) дерев'янистими стовбурами на опорах добирається до висоти 6-8 м. Молоді пагони виткі, кора стовбура бурого кольору. Листя округлоеліптичне або яйцеподібне, загострене на вершині, зморшкувате, опушене по жилках. Квітки білі, ароматні, частіше одностатеві. Жіночі – поодинокі, дуже рідко по три у суцвітті. Чоловічі квітки – тичинкові – зібрані у триквіткові напівщитки.

Ягоди овальні, до 2 см завдовжки і 1-1,5 см завширшки, зелені, солодкі, з дрібним насінням. При дозріванні плоди обсипаються. Цвітуть рослини цього виду наприкінці травня - на початку червня. Дозрівають у серпні - вересні.

Плоди містять до 1500 мг% аскорбінової кислоти! Маса однієї ягоди – до 4 г, а врожай з однієї ліани складає від 1 до 5-8 кг. 

Крім того, цей вид є надзвичайно декоративним. Ну яка ще рослина може похвалитися в травні зеленим листям, у червні – біло-зеленим, у липні – рожевим і в серпні – знову позеленілим! Деякі сорти мають одночасно триколірне забарвлення: зелене, біле і рожеве.

Актинідію гостру (а. аргута) у народі ще називаєть кишмишем. Це дерев'яниста повзуча ліана висотою 8-10 м із сірою корою, яка у дорослих рослин відшаровується. Листя щільне, яйцеподібної форми, на вершині загострене. Квітки одностатеві, іноді двостатеві, зеленувато-білі, майже без запаху, напіврозкриті, зібрані по 1-3 (7) у щиткоподібні суцвіття. 

Ягоди можуть мати різноманітну форму – від кулястої до циліндричної, зелені, соковиті, з численним дрібним насінням. При дозріванні не обсипаються. Маса плодів – від 2 до 10 г, а врожайність однієї ліани неймовірна: від 5 до 50 кг!

Цей вид найбільш врожайний, проте має низьку зимостійкість.

Актинідія пурпурова – вид, близький до a. гострої – дерев'яниста велика ліана до 8-10 м заввишки. Молоді пагони виткі, зеленувато-рожевого кольору. Листя еліптично-довгасте, 8-10см завдовжки, зелене, гладеньке або злегка опушене по головній жилці листа, на довгих черешках. Квітки одностатеві, з чорними пильовиками. Жіночі розташовуються на пагонах по одній (рідше по три), а чоловічі – по три у суцвітті. Цвіте актинідія цього виду, як і актинідія гостра, наприкінці травня – на початку червня.

Ягоди у неї циліндричні, довгасті, довжиною 2-2,5 см, пурпурового забарвлення, кисло-солодкого смаку, соковиті, з дрібним насінням, великі (маса 10-12 г). При дозріванні не обсипаються.

Не допустіть затоплення 

Молоді та дорослі рослини добре переносять затінення. Але якщо ви вирощуєте актинідію як плодову культуру, краще вибрати відкриту, добре освітлену ділянку, тоді можна очікувати на врожай.

Вона віддає перевагу пухким, суглинистим, родючим, добре дренованим і досить зволоженим ґрунтам.

Зовсім не виносить затоплення. Зниження вологості повітря теж погіршує ріст пагонів та знижує врожайність.

З усіх культурних плодових видів актинідія коломікта має найвищу зимостійкість. Вона витримує морози до 45 °С, трохи поступається їй актинідія аргута. Третє місце за зимостійкістю у актинідії пурпурової. Однак в умовах Лісостепу і вона нормально росте та плодоносить.

Підготуйте ґрунт 

• На ділянці для посадки актинідії ґрунт перекопують на глибину 25-30 см.
• Розміри посадкової ями – 60х60 см.
• У кожну яму вносять під час посадки родючий ґрунт, 10-12 кг перегною, 100-200 г суперфосфату.
• Можна вносити суміш з дернової та листової землі, піску та перегною.
• Після посадки рослини поливають, потім лунки мульчують торфом, перегноєм, опалим листям або іншими органічними залишками.

Актинідія – дводомна рослина. Тому для нормального запилення необхідно садити разом жіночі та чоловічі особини.  Досить однієї чоловічої рослини на 10-15 жіночих.

Дорослі ліани не вкривають на зиму, а 1-2-річні потрібно присипати торфом або землею, шаром 15-20 см. 

Щоб підтримувати пагони, потрібні опори. Для цього використовують дротяні шпалери типу виноградних, до них підв'язують рослини так, щоб пагони були рівномірно розподілені по шпалері. Висота шпалер (з чотирьох натягнутих на стовпах проводів) повинна бути не менше 2 м.

При посадці рослину обрізають на 3-4 бруньки, на коренях оновлюють зрізи, видаляють поламані, обірвані корені і занурюють їх у глиняну бовтанку.

Подбайте про кореневу систему

У міжряддях молодих насаджень можна вирощувати овочі. У період плодоношення ґрунт тримають під парою і поливають по мірі підсихання. 

Добрива вносять восени під перекопування.

• При цьому не можна забувати, що коренева система актинідії залягає неглибоко, тому під кущами ґрунт викопують на глибину 10-12 см.
• На кожен 1 м² посадок вносять 2,5 кг гною, 20-30 г аміачної селітри, 40-50 г суперфосфату та 10 -15 г калійної солі.

Захистіть її від котів

В Україні актинідія практично не має шкідників та хвороб, а тому не потребує хімічних засобів захисту. Однак у природі вона ушкоджується 44 видами грибів та багатьма комахами, тому потрібно утримуватися від посадки в садах диких рослин.

Головний ворог актинідії – кіт. 

Саме цей пухнастий "лиходій" може повністю знищити ваших улюбленців, з'їдаючи молоді рослини до рівня ґрунту. Запах актинідії приваблює котів ще більше валеріани. Тому подбайте про міцну огорожу для молодих посадок.

Іван Грикун

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com