Маленька принцеса та інші таволги: цікаві види і сорти для садиби

Здебільшого це посухостійкі рослини, які мало вибагливі до родючості ґрунту, проте віддають перевагу добре освітленим  ділянкам. У багатьох видів листя залишається зеленим до самих заморозків. 

Таволги зимостійкі, мають високі фітонцидні властивості, витривалі до загазованості повітря, ущільнення ґрунту. У культурі невибагливі, ростуть на будь-яких добре дренованих ґрунтах.

У перші роки необхідно стежити, щоб саджанці не заростали бур'янами, а згодом вони утворюють густу крону, сильну мочкувату кореневу систему і просто не підпускають до себе суперників.

Догляд полягає в розпушуванні пристовбурної лунки та видаленні сухих та старих гілок. Кущі можна раз на кілька років "садити на пень", тобто обрізати майже до кореневої шийки, а молоді пагони використовувати для зимових живців. 

Такий прийом сприяє омолодженню куща та не впливає на декоративність рослини. Того ж року пагони відростають і рясно цвітуть. Таволги цвітуть з кінця квітня до середини липня, а деякі види зацвітають повторно, з серпня до жовтня. 

Зупинимося на двох літньоквітучих видах, які відрізняються особливою декоративністю, що дозволяє успішно використовувати їх у ландшафтному озелененні.

Таволга японська (Spiraea L., fil.) відома у садах України ще з першої половини минулого століття. В даний час в декоративному садівництві використовують в основному її гібриди та форми.

Оригінальна карликова форма таволги японської S. japonica 'Little Princess'. Це низький, густорозгалужений кущ висотою 40-50 см, діаметром до 130 см. Листя невелике (довжина 2,5 см, ширина 1,2 см), яйцевидно-подовженої форми, з клиноподібною або закругленою основою, зверху матово-зелене, знизу сизувате, у жовтні стає коричнево-червоним. В умовах Києва вегетація починається в останній декаді квітня і закінчується масовим листопадом у середині чи наприкінці жовтня.

Особливо привабливий цей кущ під час цвітіння, у червні-липні, коли весь покривається масою лілових суцвіть діаметром до 4 см.

Насіння дозріває до кінця вересня. Його схожість становить 70-85%.

Завдяки ефектній компактній кроні та рясному цвітінню 'Little Princess' дуже приваблива для озеленення садиби. Її використовують у низьких бордюрах, що не потребують стрижки, у міксбордерах – на передньому плані, скельних садках, як ґрунтопокривну рослину на схилах; для підбивання високорослих таволг, інших кущів або просто на газоні як солітер.

До цієї форми дуже близькі інші культивари японської таволги: 'Little Gem', 'Alpina', 'Strauch', 'Nana, 'Niewoods'.

Одночасно з 'Little Princess' зацвітає таволга карликова (S. x pumilionum Zab) – гібрид таволги сланкої (S. decumbens W. Koch) з південно-східної Європи та близької до неї таволги ланцетолистої (Ѕ lanciofolia) із північно-східної Італії. 

Це низькорослий подушкоподібний кущ зі сланкими припіднятими гілками. У віці 13 років має висоту 25 см, діаметр крони –  120 см. Листя (довжина 1-4 см, ширина 0,7-1,5 см) еліптично довгасте, гостре, зубчасте або двоякозубчасте, світло-зелене зверху та сизувате знизу, у жовтні стає темно-бордовим, а з настанням заморозків забарвлюються в помаранчево-малиновий колір. Квітки білі, діаметром 3-6 см, зібрані в пласкі щиткоподібні волоті. Насіння не зав'язується.

Під час цвітіння кущ нагадує білу подушку або килим. Це ідеальна ґрунтопокривна рослина для сонячних місць. Його можна використовувати для закріплення схилів, у низьких бордюрах, рокаріях. На квіткових клумбах у поєднанні з літниками ця таволга ефектна впродовж усього сезону. 

Зінаїда Бонюк 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com