Квітучі хмаринки: вирощування декоративних видів бузку у садибі

Забарвлення пелюсток у сортів бузку найрізноманітніше: від сніжно-білого ( Монблан, Принцеса Клементина, Мадам Лемуан, Весталка, Мадам Казимир Пер’є) рожево-білого (Мадам Антуан Бюхнер) та блакитного (Мішель Бюхнер) до темно-червоного (Людвіг Шпет, Індія, Максимович) і темно-фіолетово-червоного (Фюрст Бюлов, Мрія).

Квітки мають від 4 до 24-32 пелюсток і більше – у сорту Леся Українка в окремих квітках може буди до 80 пелюсток. Пелюстки можуть бути пласкими, мати форму ложок і навіть пропелерів (Богдан Хмельницький). Деякі квітки досягають у діаметрі 4,5 см (Мрія). У більшості сортів суцвіття стрункі, пірамідальні, але зустічаються й округлі (Реомюр) та злегка пониклі (Вогні Донбасу).

Висота кущів бузку в основному обумовлена спадковістю, а також умовами росту – родючістю ґрунту, вологістю, освітленістю. В умовах Києва 25-30-річні кущі досягають у висоту 3,0-3,5 м. Є сорти високорослі, до 5 м (Маршал фош, Бер’є), та низькорослі, до 2,0-2,5 м (Тарас Бульба).

Максимальної декоративності названі види бузку досягають тільки в умовах культури, на ділянках з високим агрофоном. 

Особливо вимогливі до родючості ґрунту сортові рослини, оскільки для утворення великих суцвіть з крупними квітками потрібно багато живильних речовин. 

Найкращі ґрунти для них – нейтральні або лужні, родючі або помірно родючі суглинки та глини. Рослини погано ростуть, а іноді і гинуть на кислих і навіть кислуватих ґрунтах. Не дивно, що особливо красиві екземпляри ростуть на “чистому” будівельному смітті, завчасно вкритому шаром ґрунту товщиною 35-40 см. Уламки бетону, цементного розчину і алебастру, контактуючи з вологою, постійно підтримують помірно лужну реакцію ґрунтового розчину.

На вологих ділянках сортові кущі бузку ростуть дуже погано. Адже в умовах перезволоження всі ґрунти, особливо глинисті, рано чи пізно стають кислими.

Розкислити їх можна внесенням гашеного вапна, крейди або іншої речовини, що містить багато кальцію. Вносити їх краще під перекопку з розрахунку 150-200 г на 1 м² площі. Якщо на ділянці кислим є тільки завезений ґрунт, достатньо одного внесення. Якщо ж процесс окислення йде постійно, препарати кальція вносять систематично, з інтервалом в 2,5-3 роки.

Бузок – дуже світолюбна рослина і ідеально почувається, коли знаходиться цілий день під прямими сонячними променями. Мириться він і з незначним притіненням, а от сильне – негативно впливає на форму крони і стан рослини: кущі стають асиметримечними, витягнутими, квітки і суцвіття – дрібними, облистяність пагонів – слабкою.

Сорти бузку не надто вимогливі до вологості ґрунту. В умовах Полісся і Лісостепу України ім досить природнього зволоження. Тільки в дуже засушливе літо рослини потребують одноразового (Полісся та Лісостеп) або дво-, триразового (Південь України) поливу. Сигналом для початку поливу стає в'янення листя у полуденну спеку. Перед поливом роблять невелику лунку, яку через 2-3 години після інтенсивного зволоження ґрунту дрібно розрихлюють і мульчують рихлим ґрунтом, компостом або гумованим некислим торфом.

На родючих ґрунтах бузок не підживлюють. Інакше (особливо після внесення великих доз перегною) рослини довгий час, 5-8 років, інтенсивно ростуть, але не розвиваються – не формують квіткових бруньок.

Найкращі добрива на середньо- та малородючих ґрунтах – органічні (компост, гній, перегній). Компост вносять восени або навесні, гній – тільки восени, а перегній краще навесні.

У бузку поверхнева коренева система. Тому ґрунт у пристовбурних колах при внесенні добрів та у інших випадках перекопують не глибше ніж на 10 см.

Якщо на них росте газонна трава або ґрунтопокривні рослини, добрива краще вносити по периметру проекції крони куща. 

Це роблять наступним чином: 

• викопують по колу канавку на ширину лопати і глибину 40 см.
• Вийняту землю добре перемішують з компостом (1:2-3), гноєм (1:1-2) або перегноєм (2:1-1,5).
• Приготованою сумішшю засипають канавку до 10-сантиметрової відмітки, тобто товщина удобреного шару має становити 30 см.
• Останні 10 см засипають землею, вийнятою з дна канавки.

Мінеральні добрива можна використовувати лише після проведення хімічного аналізу ґрунту.

Бузок потребує щорічного догляду за кроною. Його можна вирощувати і як кущ, і як маленьке деревце зі штамбом висотою 0,5-1,2 м. Кущ повинен мати 3-5 стовбурців, штамб – 3-5 склетних гілок першого порядку. В обох варіантах крону формують за типом чаші. Через інтенсивне розгалуження бузку чаша швидко зарастає. При обрізці крони важливо знайти золоту середину, видаляючі лише паразитуючі гілки і гілочки.

Надмірна обрізка викликає швидкий ріст куща, що вельми небажано: високі кущі утворюють зайву густу тінь у саду, та й милуватися ними можна лише здалеку. До того ж важко дотягнутися до суцвіть. 

Сорти бузку квітнуть, загалом, 30-35 днів. Першими (24-26 квітня) зацвітають ранні сорти – Неккер, Бер’є, останніми (20-25 травня) – пізні – Фюрст Бюлов, Тарас Бульба, Леся Українка.

Після завершення цвітіння одразу ж видаляють усі суцвіття. 

Це покращує естетичний вигляд кущів, але, головне, спрямовує продукти фотосинтезу та різосинтезу (кореневі) на формування нових квіткових бруньок, а не на утворення насіння. Не видаливши вчасно суцвіть, не слід розраховувати на гарне цвітіння у наступному році.

Кущі бузку висаджують на відстані 2,5-4 м один від одного.

При посадці кореневу шийку не варто заглиблювати у землю, інакше рослина доволі швидко утворить масу столонів, з якими доведеться постійно боротися.

Декоративність бузку залежить і від правильного його розміщення на дачній чи присадібній ділянці.

Його не висаджують поруч з високостовбурними деревами, які пригнічують кущ. Бузок використовують у групових та солітерних посадках, для утворення алей та стрижених живих огорож.

При створенні груп важливо ретельно добирати сорти. В одну групу не вводять більше трьох сортів з різним забарвленням квіток, щоб уникнути зайвої пістрявості. Дуже ефектні групи з одноколірними суцвіттями. На світлому тлі або на інтенсивно освітлених місцях краще виглядають сорти з темним забарвленням квіток, на темному фоні або в затінених ділянках – зі світлим.

Сорти однієї групи повинні мати один ритм розвитку, тобто квітнути одночасно.

Василь Горб 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com