Блискучі синенькі: як правильно доглядати баклажани

Родинні таємниці

Родина пасльонових, представником якого є баклажан, багато в чому загадкова.

Саме до неї відноситься така знаменита та таємнича цілюща рослина як мандрагора, а також отруйні трави — блекота, беладона.

Але городники мають справу з "одомашненою" частиною цієї родини - картоплею, томатом, перцем, фізалісом.

А заразом і з їхнім «родинним» шкідником — колорадським жуком, який накидається на баклажани набагато енергійніше, ніж на картоплю. Більшість пасльонових відрізняються підвищеною вимогливістю до тепла, причому "високий градус" стосується як ґрунту, так і повітря.

Баклажан у цьому сенсі рекордсмен — за теплолюбністю він перевершує солодкий перець і цілком може змагатися навіть із динями та кавунами.

Але, на відміну від баштанних, баклажану, що походить з азіатських тропіків, потрібний ще й постійно зволожений ґрунт. Щодо вологи він також набагато вимогливіший за інших пасльонових.

Якщо вологість грунту стає нижче 70-80% (від повної вологоємності), синенькі можуть скинути не тільки зав'язь, але і квіти, бутони. Таку ж реакцію викликає коливання температури - зниження або її сильне підвищення.

Найкраща температура для проростання насіння баклажану 25–26 °С, а мінімальна – не нижче 15 °С. Оптимум температур у період вегетації – 22-24 °С. Так що тепла цьому овочу потрібно хоч і багато, але у стабільно помірних дозах.

Якщо ж повітря нагрівається вище 28 ° С, сині можуть почати свій характерний «протест» - скинути квітки та зав'язі.

Спекотне літо — ще один небезпечний період для баклажана, оскільки в наших широтах підвищення температури супроводжується зниженням вологості повітря, а для «тропічного характеру» баклажана, як і перцю, сухість повітря — стрес.

Цікаво, що в роки з теплою весною баклажани, за спостереженнями вчених, встигають нагромадити сили і менше страждають від дії високих літніх температур. Якщо холодна весна різко змінюється спекою, всі вони скидають до 90% і більше зав'язей і квіток.

Раніше неврожайні баклажани траплялися нерідко, але тепер завдяки різним укривним конструкціям і матеріалам можна частково регулювати вологість повітря в зоні росту.

Дуже вимогливі баклажани до світла. У разі похмурої погоди чи сильно загущених посадок ріст йде повільно, плоди виходять дрібними.

"Квартирні" умови

Під баклажани відводять ділянки з легкими, структурними, родючими ґрунтами з високим вмістом гумусу та гарним дренажем. Реакція ґрунту нейтральна або близька до нейтрального.

Для раннього плодоношення, а також у північних районах надійні супіщані ґрунти, оскільки вони добре прогріваються. На холодних, важких або ущільнених землях, а також на ділянках із близьким стоянням ґрунтових вод урожай сильно знижується.

Найкращі попередники - ранні зернові, морква, огірки, цибуля, бобові.

На невеликих городах, де немає можливості організувати повноцінну сівозміну, рекомендується хоча б раз на два роки переносити грядки синеньких на нове місце.

Перед посадкою в грунт вносять органіку в помірних дозах (7-10 кг/м²) - найкраще перепрілий гній. Внесення свіжого гною, за спостереженнями практиків, призводить до жирування рослин і знову ж таки - скидання квіток і зав'язі.

Доза внесення мінеральних добрив із розрахунку на 1 м²: 15-20 г сечовини, 40-50 г суперфосфату та 20-25 г сульфату калію.

Корисно вносити золу. Грунт повинен бути добре оброблений на глибину не менше 40 см, оскільки основна частина всмоктують коріння розташована в шарі 20-40 см від поверхні.

Місце баклажанам потрібно максимально освітлене, але водночас захищене від вітрів. У польових умовах захисту рослин зазвичай висаджують куліси з кукурудзи, соняшника чи квасолі.

У найпівденніших районах можливий безрозсадний спосіб вирощування баклажанів, такий досвід є, насіння висівають наприкінці квітня прямо в ґрунт. Рослини виходять здоровішими, хоча починають плодоносити на 2,5-4 тижні пізніше, ніж вирощені розсадою.

Гарантований успіх забезпечує розсадний спосіб.

Насіння в цьому випадку висівають наприкінці лютого - на початку березня, за 80-90 днів до планованих термінів висадки на грядки.

Насіння обов'язково знезаражують і «будять» - витримують 20 хв у воді при температурі 50 ° С, а потім у розчині дезінфікуючих препаратів.

Після появи сходів (за сприятливих умов вони з'являються через 6-10 днів) сіянці виставляють на найсвітліше місце і перший тиждень витримують при температурі - 16-17 °С.

Найкраще висівати баклажани на розсаду відразу в торф'яні горщики або стаканчики, оскільки пересадки послаблюють рослини (довго відновлюється коренева система). Підживлюють розсаду 2-3 рази мінеральними добривами або настоєм пташиного посліду, коров'яку.

З настанням тепла (квітень-травень) розсаду з міської квартири краще перенести в плівкові парники.

На постійне місце добре розвинені, загартовані рослини висаджують, коли мине загроза заморозків - у найпівденніших районах це середина травня, в решті регіонів - кінець травня.

У відкритий ґрунт баклажани висаджують за схемою 60x60 см або рядами із шириною міжрядь 70 см та відстанню між рослинами в ряду 30-40 см.

При посадці наливають у лунки по 2-3 л води, розсаду поміщають у розріджений ґрунт на 3-4 см нижче за рівень землі, потім щільно обжимають коріння грунтом, а зверху присипають сухою землею.

Щоб створити для ніжного баклажана комфортний мікроклімат, за 2-3 тижні до висадки розсади на ділянці встановлюють плівкові укриття. Їх залишають до того часу, поки рослинам під ними стане тісно. Можна також оточити посадки з усіх боків вертикальним екраном із плівки висотою 40-50 см.

Такий своєрідний парник без даху захищає баклажани від вітру, дозволяє зберегти частину тепла і навіть є перешкодою для колорадського жука. В опалювані теплиці розсаду висаджують у квітні.

Тепличні баклажани можна вирощувати в горщиках діаметром 22-25 см або поліетиленових мішках з поживною сумішшю (у мішок висаджують по дві рослини).

Підходить баклажан і для контейнерної культури: невелика кількість синіх можна виростити на добре освітленому балконі.

Догляд і гарне "виховання"

У першій половині літа баклажани високо підгортають.

Для цієї культури важливе значення має розпушування ґрунту та регулярний полив - дощуванням або по борознах через кожні 7-12 днів. Поливати треба прогрітою на сонці водою, витрачаючи 350-400 л на 10 м2.

Рослини, що ростуть у теплицях та плівкових тунелях, після поливу обов'язково провітрюють.

Якщо вони розвиваються мляво, застосовують підживлення розчином курячого посліду (1:10-15). Перше підживлення дають у стадії бутонізації, друге - на час масового збору плодів, третє - в період утворення плодів на бічних пагонах.

Кущі баклажанів треба формувати. Коли рослини досягнуть 25-30 см у висоту, у них видаляють верхівкові точки зростання, це для стимуляції розгалуження, але бічних пагонів залишають небагато - 3-4 штуки. Високорослі сорти підв'язують до опор, низькі - до кілків.

Застосовують кілька способів формування.

Так звана система у розстіл, коли баклажани залишають без опори та підв'язки, зараз непопулярна, оскільки розстилаючись по землі під вагою плодів рослина сама себе затіняє, та й товарний вид плодів страждає. Одностеблове і двох-трьохстеблове формування зручні у високих теплицях або на дачних ділянках, де синеньким відведено мало площі. Верхній кінець шпагату закріплюють на шпалері, а нижній - з просторою петлею підв'язують до стебла на висоті 10-12 см над рівнем землі, у міру зростання пагонів шпагат обертають навколо них.

Найвиграшнішою вважається колова система: чотири рослини садять по кутах квадрата, а в центрі вбивають кіл заввишки 2 м, до нього прикріплюють плівку такої величини, щоб вона шатром накривала синенькі. Один край плівки притискають до землі, інший залишають вільним, щоб, відкриваючи та закриваючи його, регулювати мікроклімат та вологість навколо рослин.

Формують і «зачісують» баклажани протягом усього сезону регулярно: видаляють пагони та листя, що затіняють квітки, інакше плоди погано зав'язуються; обрізають жовті, пошкоджені та хворі пагони та листя.

Обов'язково видаляють також всі квітки в суцвітті, крім однієї або двох найбільших, знімають віночок з кінчика зав'язі - це профілактика загнивання плодів. Щоб отримати нормальні здорові плоди, кожній рослині залишають трохи більше 5—6 великих, рівномірно розташованих зав'язей.

За такої продуктивності з кожного квадратного метра можна отримати 6-8 кг плодів.

У серпні потрібно прищипнути всі пагони для припинення їхнього росту, тоді рослина перенаправить у плоди всі потоки поживних речовин.

Одна з основних проблем при вирощуванні синеньких – боротьба з колорадським жуком та іншими шкідниками, які атакують цю культуру.

Дорослих слимаків та жуків збирають вручну, проти личинок застосовують хімічні засоби.

Колорадських жуків частково відлякують і розміщені серед баклажанів посадки котячої м'яти, коріандру, настурції, пижма, хрону, овочевої квасолі, яснотки білої.

Проти попелиці та гусені найчастіше достатньо обробити рослини настоєм полину, деревію, лушпиння цибулі, інших рослинних інсектицидів.

Кіра Голубнича

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com