Важлива культура: кормове та продовольче значення сої

В Україні перші посіви провів у 1875 році агрономом Подоба на Херсонському дослідному полі. Поступово її посіви почали просуватися до Лісостепу та Центральної зони України. Як кормову культуру сою в Україні було введено у польове кормовиробництво на колишній Київській дослідній станції тваринництва. 

Зерно і зелену масу використовують для годування всіх видів тварин і птахів у вигляді борошна, макухи, шроту, білкових концентратів, молока, зеленої маси і сіна.

Як цінний продукт харчування, що доповнює нестачу білка та жиру тваринного походження, у Китаї, Японії та інших країнах Сходу соя служила основним джерелом рослинного білка та олії. Пояснюється це хімічним складом її насіння, яке  містить близько 40% білкових сполук, подібних за своїм складом з білками, що містяться в м'ясі, від 20-27% жиру та понад 20% вуглеводів.

У наш час із сої одержують різноманітні продукти – олію, сири, молоко, кефір, кондитерські вироби. Її використовують при виробництві ковбас, хлібобулочних та макаронних виробів, шоколаду, цукерок, кави, какао, різних соусів. А з недозрілих зерен та їх проростків роблять салати, консерви. 

Добавка 30-40% соєвого борошна в тісто прискорює його дозрівання та дає можливість отримати хліб із вмістом 19% білка замість 6-8% у звичайному хлібі. Додавання соєвого порошку в крем, тісто надає їм неповторного смаку та аромату.

Сою неважко виростити. Розмножується вона насінням.

• Ця рослина теплого клімату і тому для її росту та розвитку найсприятливішою буде температура 18-25 °С. 
• Найкращий термін сівби – друга декада травня, коли ґрунт прогріється до 10-12 °C.
• Підходяща ширина міжрядь для цієї культури – 45-60 см, у рядку відстань між рослинами – 10-15 см.
• Глибина загортання насіння в ґрунт має бути не більше 3-5 см. 

Соя любить пухкі, родючі ґрунти. Однак її можна обробляти і на будь-яких інших, крім кислих.

Це рослина кущової форми, добре розгалужена, висотою 60-100 см, а окремі екземпляри можуть досягати 120 см. Листя трійчасте, ніжно-зелене, злегка опушене. Квітки білі або світло-фіолетові, зібрані в кисть по 4-6 штук на короткому квітконосі. Боби прямі, довжиною 6-8 см. Насіння біле або з легкою пігментацією, округло-опукле. З одного куща можна зібрати до 120 г насіння.

При мінімальному догляді у вигляді періодичних прополок і розпушування соя може не тільки дати висококалорійний продукт харчування, але і прикрасити вашу ділянку. 

Крім того, як і інші бобові рослини, соя утворює на коренях дрібні кулясті бульби. В них живуть бульбочкові бактерії, здатні засвоювати вільний азот з повітря. Відмираючи, рослини збагачують ґрунт азотом та покращують його структуру.

Соя заслуговує на те, щоб її вирощували на кожній присадибній ділянці. Отримавши врожай зерна сої, ми маємо цінний харчовий продукт. Адже соєве зерно містить, окрім білка, жиру та вуглеводів, цілу низку вітамінів та мінеральних речовин: провітамін А, групу вітамінів В, РР, У, К.

У складі мінеральних сполук ми знайдемо калій – до 2,2 мг/кг, кальцій – 3,3, залізо – 100-125, кобальт – 0,08-0,1, фосфор – 5,2, мідь – 13-17, йод – 0,15-0,2 мг/кг, а також всі незамінні амінокислоти. 

Сою можна використовувати не лише як сировину для отримання прекрасної олії, як цінний елемент харчування, але і як лікувальний продукт. 

З неї можна приготувати безліч смачних страв (різних супів, пюре та ін). Дуже смачний виходить суп-пюре із сої, особливо якщо бульйон для нього зварити з копченою свинячою грудинкою або корейкою.

З сої отримують відому у всьому світі приправу – соєвий соус. 

Ще у V ст. до н. е. один буддійський чернець привіз з Китаю до Японії рецепт приготування соєвого соусу. З часом він набув величезної популярності.

У наш час соєвий соус завоював шанувальників як у Європі, так і в Америці, де його як компонент вводять у низку інших відомих соусів, що додаються до м'яса.

• Процес приготування його зводиться до наступного: зварені зерна сої перемішують із сіллю та борошном (пшеничним або ячмінним) і залишають бродити без доступу повітря, як це робиться при бродінні вина.
• Потім одержаний продукт очищають – відфільтровують від осаду.
• В результаті виходить темно-коричнева рідина, що нагадує рідку приправу для супу. Соєвий соус виходить якіснішим, якщо витримати рідину якомога довше. 

Ніна Стаднічук 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com