Ягоди у "ліхтариках": істівні види фізалісу та їх вирощування в Україні

Це лише один із відомих у світі 110 видів фізалісу. Він досить поширений в Україні.

Знають його в основному як декоративну рослину, але вона має і лікувальні властивості. Крім того, з його ягід одержують харчовий барвник. У південних областях він часто зустрічається і в дикорослій флорі. Це багаторічний вид, який добре перезимовує навіть у північних областях України, легко розмножується насінням та поділом куща.

Фізаліс звичайний широко вирощується городниками, які називають його "китайськими ліхтариками". 

Значно рідше можна побачити на присадибних ділянках види фізалісу, що мають харчове значення: мексиканський суничний та перуанський. 

Ці види поряд з харчовими мають також лікарські властивості (сечогінні, жовчогінні, кровоспинні). У себе на батьківщині вони широко використовуються в народній медицині.

Фізаліс мексиканський, фізаліс клейкоплідний, мексиканський помідор (більше відомий як фізаліс городній) – давня рослина Південної Америки. Особливо поширений і використовується в їжу населенням Мексики. Найбільша різноманітність культурних форм і сортів, що відрізняються як за розміром плодів (від 3 до 5 см і більше в діаметрі), так і за їх забарвленням, зосереджена в Мексиканській долині. Там плоди фізалісу використовуються в їжу нарівні із плодами помідора. Іноді, при приготуванні різних підливок та соусів, їм навіть віддають перевагу.

З Мексики цей вид фізалісу був завезений до Північної Америки, звідти в ХVI столітті потрапив до Європи, а пізніше і в Азію.

На початку XVII століття фізаліс, водночас із помідором, був завезений на територію сучасної України. Але якщо культура помідора розвивалася дуже швидкими темпами, то фізаліс на той час поширення не набув.

Його культура відновилася, коли радянський вчений-селекціонер С. М. Бухалов зібрав у Мексиці велику колекцію видів та сортів фізалісу. Широке географічне всесоюзне випробування фізалісу проводилося у 1932-1994 гг. На різних дослідних станціях Всесоюзного Інституту рослинництва були виявлені види, перспективні для різних зон. Особливо перспективною зоною для вирощування фізалісу було визнано Україну. У ті ж роки вивчили технологію переробки плодів та способи їх зберігання. 

Встановлено, що у плодах фізалісу міститься 7,6-7,9% сухих речовин; 2,9-3,2% цукрів; 0,7-0,8% органічних кислот, 0,25-0,31% пектинових речовин; 0,15-0,18% дубильних речовин; 17-28 мг% вітаміну С. Було визначено, що желююча здатність фізалісу майже вдвічі вища, ніж у яблук. Продукти з ягід фізалісу – компот, варення, желе, овочева ікра, соус, маринований фізаліс з перцем та ін. – отримали високу оцінку користувачів.

У ці ж роки було розгорнуто селекційну роботу та отримано перші сорти. Проте фізаліс і досі залишається малопоширеною культурою, хоча останніми роками інтерес до нього зріс. Городники шукають насіння та цікавляться технологією вирощування.

Фізаліс відноситься до тієї ж ботанічної родини, що картопля і помідор – пасльонової. Але, на відміну від них, поки не відмічені випадки ураження його колорадським жуком та фітофторою – бичем пасльонових. Крім того, він менш вимогливий до ґрунту (не любить лише заболочені та кислі), частково переносить затінення, холодостійкіший, завдяки чому його можна вирощувати замість помідорів у північних районах України. Готувати з нього можна ті ж таки страви, що і з помідорів. 

Фізаліс мексиканський – однорічна трав'яниста рослина з сильно розгалуженим стеблом, що досягає 60 см висоти. 

Його можна вирощувати безпосередньо посівом насіння в ґрунт. Посів проводять у лунки за схемою 50-80/35-40 см навесні (III декада квітня - І декада травня) або під зиму. У фазі першого справжнього листочка сходи проріджують, залишаючи по одній рослині в лунці.

Догляд полягає у своєму тимчасовому розпушуванні та видаленні бур'янів. За сухої погоди рослини необхідно поливати не частіше одного разу на два тижні. Після поливу ґрунт обов'язково розпушувати.

Через 1-1,5 місяці після появи сходів починається масове цвітіння та зав'язування плодів, яке продовжується все літо, до кінця серпня. Квітки великі, поодинокі, жовті.

• За період вегетації одна рослина формує до 400 квіток, але не всі вони утворюють плоди.
• На одній рослині може рости 100-200 плодів.
• Урожай у середньому – 2,5-3 кг, максимальний – 4-5 кг з рослини.
• Плоди, залежно від сорту, бувають масою 10-80 г, у середньому – 20-40 г.

Плід – велика округла і пласко-округла ягода, що щільно прилягає до чашечки. При досягненні господарської придатності чашечки часто розриваються у верхівки плода. Поверхня плода вкрита клейкою речовиною, очевидно тому і називають цей вид фізалісу клейкоплідним. Клейка речовина надає гіркуватого присмаку плодам. Щоб видалити його, ягоди перед вживанням обдають окропом.

Забарвлення чашечки, що покриває плоди мексиканського фізалісу, буває світло зеленим, зеленим, жовтим, плодів – зеленим, світло-зеленим, жовтуватим і навіть фіолетовим. При досягненні фази технічної стиглості плоди мають 3-4,5 см у діаметрі, зелене забарвлення, часто опадають. Плоди, що досягли цієї фази, готові до вживання, опалі теж прибирають.

Ягоди фізалісу майже цілу зиму можуть зберігатися свіжими.

В останні роки фізаліс став ширше впроваджуватись у присадибне господарство. Ще 1996 року в Україні був районований сорт Дачний. Сорт характеризується коротким – 70-75 днів – періодом вегетації, має досить великий (до 60 г) плід, високоврожайний. 

Інший вид фізалісу, що має харчове значення, але поширений менше, ніж мексиканський, – фізаліс суничний.

Це також однорічна рослина з напівстійним розгалуженим, майже сланким  стеблом, що досягає 50-70 см довжини. Відрізняється від мексиканського тим, що вся рослина густо опушена, тому її ще називають фізалісом опушеним. 

Інша ж назва – суничний помідор – пов'язана з тим, що його дрібні ягоди помідорів мають досить виражений суничний запах.

Цей вид походить з південних штатів США, він більш вимогливий до тепла, ніж мексиканський фізаліс. Насіння проростає при температурі не нижче 15 °С. У північних районах найкращі результати дає розсадний спосіб вирощування.

Агротехніка фізалісу суничного нічим не відрізняється від мексиканського, за винятком того, що він більш вимогливий до вологості ґрунту. Вегетаційний період складає 100-135 днів.

Плоди суничного фізалісу також розвиваються всередині зеленої, іноді з сіруватим відтінком, чашечки. Величина її набагато менше, ніж у фізалісу звичайного та мексиканського.

Зрілі ягоди – зеленого або жовтого кольору, дрібні, масою 1-1,5 г, солодкі. При дозріванні чашечки висихають, плоди обсипаються і можуть довгий час лежати під кущем, не втрачаючи своїх якостей. Однак на сирій землі ягоди можуть загнити, тому їх треба постійно прибирати і зберігати в сухому приміщенні. Плоди добре зберігаються впродовж 1-2,5 місяців. Урожай з однієї рослини сягає 1,5-3 кг.

Ще менш відомий городникам перуанський фізаліс. Його називають також перуанською та ананасною вишнею. Цей вид фізалісу – багаторічний, походить він із Перу. Це дуже теплолюбна рослина. Насіння проростає при 20 °С, тому навіть у південних областях бажано вирощувати його розсадним способом.

При вирощуванні фізалісу у багаторічній культурі (у тропіках) у перший рік цвітіння починається у серпні, а плоди дозрівають у вересні, на другий рік він цвіте у травні, а перші плоди дозрівають наприкінці червня. Плоди також дрібні, але, на відміну від фізалісу суничного, кисло-солодкі, з ананасним присмаком, а в деяких форм – з апельсиновим. Ягоди – бурштинового кольору, а чашечки – горіхового.

При вирощуванні в однорічній культурі через пізньостиглість урожай дуже низький. Використання розсадного способу дозволяє значно скоротити вегетаційний період.

Всі види фізалісу теплолюбні. При температурі мінус 1-2 °С рослини восени гинуть.

Майя Григоровська

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com