Квіти, що зачаровують: види та сорти гортензій у дизайні саду

Деякі гортензії – дерева, іноді виткі кущі. Дуже добре і легко розмножуються посівом насіння, зеленими живцями, нащадками, поділом кущів.

Гортензії введені в культуру ще в другій половині XVIII століття. Вперше англійський ботанік Д. Бенкс (J. Banks) привіз їх з Китаю. Потім різні гортензії заполонили Європу.

Тепер і в Україні є представники близько двох десятків видів.

Особливо гарні декоративні форми гортензій. Колекції різних гортензій зібрані в ботанічних садах України, багато їх в приватних садах. Садівники-аматори все більше цікавляться біологічними особливостями гортензій, щоб успішно їх вирощувати.

Гортензії – дуже невибагливі в догляді рослини. Однак майже всі види цього роду вимагають напівтінистих або тінистих куточків і зволоження, на відкритих сонячних місцях рослини можуть загинути навіть при поливі. Взимку ж більшість гортензій вимагають укриття. Гортензії також вирощуюють і в приміщеннях, навіть слабоосвітлених.

Зупинимося на гортензіях, введених в культуру в Україні.

Г. деревоподібна (H. arborescens L.) 

Кущі пряморослі, висотою 1-3 м. Листя яйцеподібне або еліптичне, зубчасте, довжиною 6-20 см. Білі і зеленуваті квітки зібрані в малоквіткові щитковидні суцвіття (5-15 см в діаметрі) на подовженому стеблі.

Природний ареал: Північна Америка. У культурі з 1736 р. Сьогодні росте майже у всіх ботсадах України, досить часто зустрічається в озелененні міських парків. У нашому регіоні почувається добре, цілком зимостійка, посухостійка, але в дуже спекотний період вимагає поливу. 

Цвітуть рослини деревоподібні гортензії з липня до пізньої осені.

Особливо цінуються її декоративні форми:

• 'Grandiflora' – кущ висотою до 1 м, суцвіття великі напівкулевидні (до 20 см в діаметрі), квітки всі стерильні, білі, пізніше зеленіють, не втрачаючи декоративності. Цвітіння тривале – з липня по вересень. Не вимагає укриття на зиму.
• 'Sterilis' – схожа на першу, але кущі можуть бути вище – до 1,5 м. Також не вимагає укриття взимку.

Обидві форми добре себе почувають в напівтіні, в спекотну пору бажаний полив. Розмножуються вегетативно. Після цвітіння, пізньої осені бажано видалити тільки відцвілі суцвіття. Основну обрізку (санітарну і формуючу) краще проводити навесні. У цього виду гортензії сильно вкорочують пагони минулого року. На нових пагонах утворюються квіткові бруньки, забезпечуючи рясне цвітіння.

Г. волотиста (H. paniculata Sieb.) 

Кущі або невеликі дерева висотою до 5 м. Листя щільне, еліптичне, або яйцеподібне, довжиною 5-15 см, зверху темно-зелене, знизу – світліше, опушене. Квітки фертильні і стерильні, кремово-білі при розпусканні, поступово змінюють забарвлення – в повному цвітінні чисто-білі, потім рожевіють і пізньої осені стають зеленувато-червоними. Суцвіття – волоті до 15-25 см завдовжки, рослини цвітуть близько трьох місяців.

Природний ареал: Південний Сахалін, Китай, Японія. У культурі в Україні з кінця XIX століття. Цілком зимостійка і посухостійка, переносить нетривалий застій вологи, не вимагає зимового укриття. Дуже декоративно виглядає в солітері, в групах, краще в напівтіні. 

Її декоративну форму 'Grandiflora' – з волотями довжиною до 30 см – можна зустріти в ботсадах і парках. Розмножується вегетативно (літніми живцями). Г. волотиста потребує щорічної формуючої обрізки для утворення красивих численних великих суцвіть.

Г. Бретшнейдера (H. bretschneideri Dipp.)

Кущ або невелике дерево висотою до 3 м. Пагони волосисті, каштаново-коричневі. Листя яйцеподібне або яйцевидно-еліптичне, довжиною 10-12 см, загострене на верхівці. Квітки зібрані у великі, злегка опуклі щитки-парасолі 10-15 см в діаметрі, квітки при розпусканні білі, потім поступово змінюють колір від рожевого до пурпурового. Цвіте з червня по серпень включно.

Природний ареал: Китай. Інтродукована в 1882 р. В Україні, на жаль, цей вид не вийшов за межі окремих ботсадов. Однак в західних областях її вирощують в парках, де вона зимує без укриття. Заслуговує широкого використання завдяки красі суцвіть і тривалості цвітіння. Хоча в холодні зими пагони обмерзають, після обрізки швидко відростають.

Декоративна форма 'Glabrescens' – компактний кущ висотою до 2 м, з неопушеними пагонами і листям, рясним цвітінням. Розмножується живцями.

Г. Саржента (H. sargentiana Rehd.) 

Кущ висотою до 3 м з прямостоячими товстими стовбурами, пагони покриті волосками, пурпурові. Листя овальне, довжиною 15-25 см, загострене, темно-зелене волосисте, зубчато-пилчасте. Суцвіття – щиток, 12-16 см шириною. Фертильні квітки – рожево-фіолетові, стерильні – білі, великі.

Природний ареал: Центральний Китай. В Україні культивується з середини ХХ ст. Посухостійка, взимку вимагає укриття. Сьогодні її вирощують тільки в деяких ботанічних садах, а також у приватних садибах. Але завдяки дуже красивому  листю і фіолетово-білим суцвіттям вона дуже бажана рослина в озелененні. 

Г. пильчата (H. serrata (Thunb.) DC.) 

Кущ висотою до 2 м, іноді до 3 м. Молоді пагони тонкі, волосисті, потім голі. Листя еліптичне або яйцеподібне, довжиною 5-10 см, зубчасте. Квітки зібрані в пласкі суцвіття до 8 см в діаметрі. Квітки білі, рожеві, блакитні. Цвіте в липні – серпні.

Природний ареал: Корейський півострів, Японія. В Україні її вирощують з кінця XIX ст. Ростедобре, цвіте, але не плодоносить. Відносно зимо- і посухостійка. Розмножується живцями, відприсками. 

Г. крупнолиста, або садова (H. macrophylla (Thunb.) DC.)

Кущ висотою до 4 м, з міцними пагонами. Листя обернено яйцеподібне, еліптичне, довжиною 7-15 см, щільне, зверху блискуче, зелене, знизу світло-зелене, опушене. Квітки зібрані в суцвіття-щитки (кулясті або пласкі). Квітки рожеві, блакитні, рідше білі. Цвіте з червня до осені.

Природний ареал: Західний і Центральний Китай, Японія. В Європі обробляють з 1790 р. Це одна з найбільш теплолюбних і красивих гортензій, вирощуваних в Україні. Без укриття в Україні підмерзає, крім Прикарпаття і Закарпаття, де непогано зимує. В умовах Києва та області взимку підмерзає.

Оскільки ця гортензія утворює суцвіття на кінцях торішніх пагонів, дуже важливо зберегти їх, особливо верхівки пагонів. Навесні ці пагони не вкорочують, хіба що в разі їх підмерзання. Відцвілі минулорічні пагони видаляють, а молоді, які ще не цвіли, зберігають.

У сортових крупнолистих гортензій є свої особливості, оскільки деякі цвітуть і на пагонах поточного року. Це такі сорти: 'All summer beauty', 'Nikko Blue', 'Madam Emile Mauilleze'.

Колір суцвіть гортензії крупнолистої може бути різним у залежності від сорту і кислотності ґрунту, оскільки від ph ґрунту залежить засвоюваність алюмінію, необхідного для вироблення блакитного пігменту (блакитні квітки можна спостерігати на кислих ґрунтах – ph ≈ 5.5, при ph ≈ 6,5 вони стають рожевими, при проміжних значеннях ph квітки фіолетові). Таким чином, змінюючи ph ґрунту можна отримати різні кольори суцвіть у окремих сортів гортензій крупнолистих.

Зараз в Європі вирощують безліч сортів цієї гортензії. В Україні також можна придбати популярні сорти – такі, як 'Hydrangea Mix', 'Decatur Blue', 'Alpengluheu', 'Pia', 'Penny mac', 'Oak Hill', 'Harleguin', 'Ripple', 'Love you kiss' і ін. 

У ботанічних садах і дендропарках України вирощують ще ряд гортензій. Вони декоративні і заслуговують широкого використання в озелененні, оскільки вони красиві і невибагливі. Правда, більшість гортензій вологолюбні, тому вимагають поливу влітку. Так само слід зазначити, що гортензії не переносять вапняних ґрунтів і нестачі заліза – для підтримки ґрунту в оптимальному стані необхідно вносити з'єднання заліза, торф, мульчувати тирсою.

Серед таких декоративних, але маловідомих видів: Г. сіра (H. cinereae Smal.), Г. ґрунтопокривна (H. heteromalla Don.), Г. дуболиста (H. quercifolia Bartr.), Г. промениста (H. radiata Walt.), Г. колюча (H. aspera Buch. - Cham.), Г.  попеляста (H. cinerea Small.), Г. золотистожилкова (H. xanthoneura Diels.), Г. черешкова (H. petiolaris Sieb. et Zucc.) – на відміну від інших видів, ліана, та ін.

При покупці гортензій в фірмових садових центрах необхідно вимагати від продавця рекомендації про догляд, обрізку, біологічні особливості кожного виду і сорту. 

Надія Трофименко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора