Виткі рослини – такі різні, але такі подібні: види та групи ліан

Ліани – стародавні рослини, пік їх розвитку припадає на палеоген.

Першими науковими публікаціями про ліани як про своєрідну життєву форму стали роботи А. Гумбольдта в 1806 і 1807 рр.

Чарльз Дарвін писав, що здатність рослин витися залежить від ряду причин: дуже молоді пагони легко гнуться, поникають, систематично описують кола в одному і тому ж напрямку. Ці рухи поступово еволюційно закріпилися, і в результаті природного відбору з'явилися форми витких рослин. Вони являють собою первинну і найпростішу стадію розвитку ліан.

Більш досконалим способом прикріплення до опори мають повзучі рослини, які походять від витких.

Виткі рослини мають потребу в гарній опорі (природного або штучного походження), обвиваючись навколо якої вони могли б рости вгору, ближче піднімаючись до сонця.

Залежно від способу прикріплення до опори ліани поділяються на чотири групи.

• До першої групи належать рослини, які в результаті обертальних рухів пагонів спірально обвивають опору, – види роду Aristolochia L., Menispermum L., Schisandra, Celastrus, Lonicera. Велику роль в цьому відіграють волоски, борідки та інші утворення на стеблі.

• Друга група включає рослини з дуже чутливими дратівливими органами, що реагують на дотик – Clematis, Atrogena, Ampelopsis, Parthenocissus, Bignonia. Вони обвивають опору, міцно захоплюючи її вусиками, листям, черешками.

• До третьої групи належать рослини, що піднімаються по опорі за допомогою коренів, наприклад, Hedera, Campsis.

• Четверта група – повзучі (плетисті) рослини. Це деякі види ротангових пальм, плетисті троянди, ожина.

Незважаючи на різноманіття і несхожість зовнішнього вигляду ліан, можна виділити загальні закономірності їх розвитку.

З глибини століть дійшли до нас відомості про різні ліани. Деякі з них відрізняються завидним довголіттям. Так, плетисті троянди і витка жимолость живуть до ста років, деякі види винограду – до двохсот, а плющ – до трьохсот років. Краса ж інших ліан скороминуща і радує нас всього один рік. Так, витка красоля і квасоля гинуть від осінніх заморозків, але до цього часу вони встигають залишити своє численне "потомство" – насіння. 

У країнах з теплим кліматом багато наших однорічних ліан (наприклад, місяцецвіт, квамокліт) вирощують як багаторічні рослини.

Більшість багаторічних трав'янистих ліан живе 10-50 років, проте є винятки, наприклад листолаз – адлумія живе тільки 2 роки. Спочатку у цієї рослини з'являється листя, а на наступний рік вона утворює багаточисельні стебла, цвіте і після плодоношення гине.

У одних ліан стебла здерев'янілі (виноград), у інших – трав'янисті (квасоля), у третіх – дерев'яніє лише основа стебел (місяцецвіт).

Кожен вид рослин виник і сформувався в певних природних умовах і може нормально існувати тільки в тому середовищі, яке відповідає його біологічним особливостям. Так, пробудження багаторічних дерев'янистих ліан від зимового сну залежить від прогріву повітря в денні години. Першими пускаються в ріст пагони жимолості та клематиса (друга декада квітня), у більшості інших – актинидія, виноград, древогубець, кирказон, лимонник – пагони починають відрастати пізніше (перша-друга декада травня).

Приблизно в той же час, якщо земля вже достатньо прогрілася, на поверхні ґрунту з’являються пагінці багаторічних трав’янистих ліан (пуерарія, хміль). Початок росту однорічних ліан залежить від того, яким способом вони були висаджені: розсадою чи насінням. 

Ліани ростуть дуже швидко: за добу приріст пагонів становить 15 см, а довжина річних пагонів коливається від 2 до 10 м. Величина приросту визначається тривалістю росту. Чим довший період вегетації, тим більше виростає рослина.

Однак для ліан південного походження характерна низька зимостійкість. Пагони у них ростуть до морозів і, не встигнувши визріти, обмерзають.

Терміни початку цвітіння витких рослин також неоднакові і залежать від біологічних особливостей видів і кліматичних умов.

Однорічні рослини (запашний горошок, настурція, квасоля) цвітуть тривало і рясно, а багаторічні (актинідія, гліцинія) – відцвітають впродовж 1-2-х тижнів. В кінці травня зацвітають жимолость, княжик, за ними – актинідія, древогубець, кирказон. C кінця липня починається цвітіння однорічних ліан. У цей час лише окремі багаторічні види, такі як клематис, ще можуть радувати око своїм пишним цвітінням. 

Ліани мають неоднаковий ступінь світлолюбності.

Вони відносяться до різних систематичних груп, часто дуже віддалених одне від одного, і живуть в різних за кліматичними умовами місцях. Деякі види ліан на ранніх етапах розвитку і у вегетативному стані порівняно тіньовитривалі, а частина з них навіть потребує затенінення, наприклад, лимонник китайський і майже всі види актинідії. 

Хоча ліани і належать до різних родів і родин, їх об'єднує певна спільність будови, головним чином стебла – гнучкого, нездатного самостійно триматися вертикально. Якщо дерева з ліаноподібним стовбуром, що використовують сусідні рослини як опору, поширені виключно у вологих тропіках, то виткі трав'янисті, кущові, напівкущові, напівкущикові – зустрічаються всюди, крім полярної і альпійської зони. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com