Дивовижне тзимбало: з чим його "їдять" та як вирощують

Тзимбало (Solanum caripense) – рослина з родини пасльонових, в Україні поки мало відома.

У нас її можна зустріти на ділянках городників-аматорів, що випробовують та колекціонують екзоти. 

Майже всі представники родини пасльонових можуть рости та давати врожай в наших ґрунтово-кліматичних умовах, в тому числі і  тзимбало, причому агротехніка його вирощування така сама, як у перцю, баклажанів, томатів. 

Тзимбало дуже скороплодна та врожайна культура.

Велика її перевага полягає в тому, що рослини, на відміну від томата та картоплі, не уражаються фітофторозом. 

Зовні кущі схожі на високорослі помідори, дуже гіллясті.

Висота дорослого куща 1-1,5 м, стебла товсті, соковиті, листя невелике, сильнорозсічене, на відміну від листя томата неопушене, без специфічного запаху, притаманного пасльоновим рослинам. Квітки білі, до 1 см в діаметрі, зібрані у кисті з 30 і більше штук, за формою нагадують квітки томата, відрізняються лише довгими квітконіжками. 

Плоди круглі, до 2 см в діаметрі, брудно-зелені, з темно-зеленими смужками, а стиглі – жовті, з нечіткими фіолетовими смужками.

Насіння дуже дрібне, має дуже високу схожість та довго її зберігає (навіть старе, трирічне насіння має 100%-ну схожість).

На розсаду насіння необхідно висівати  в лютому, одночасно з перцем і баклажанами. Сіянці, вчасно висаджені у відкритий грунт ( у травні, одразу після капусти), ростуть міцними та здоровими.

Вирощувати кущі краще за все в три стебла, щоб уникнути загущення посадок. При такому формуванні тзимбало краще цвіте та зав'язує більш великі плоди.

Рослина дуже інтенсивно росте. На початку червня стебла вже можуть досягти 1 м у висоту, тому необхідно обов'язково ставити їм підпори.

Не можна забувати і про підживлення. Я підгодовую тзимбало разом з "родичами" – помідорами, перцем і баклажанами. 

Головна особливість у догляді полягає в тому, що тзимбало любить тепло, але не любить спеку – в пік спекотної погоди рослини необхідно обприскувати водою вранці і перед заходом сонця, можна також додатково притіняти.  

Врожайність тзимбало набагато вища ніж у пепіно. За вегетацію один кущ формує до 10 кистей з плодами.  

Врожай достигає у вересні-жовтні, плоди обпадають ще зеленими. Не треба чекати поки вони дозріють на кущі. Їх краще збирати до того, як вони опадуть, та закладати на дозарювання в прохолодне місце. В кінці листопада на кущі необхідно обірвати всі плоди, що залишилися, або ж пересадити кущ у великий вазон та занести до приміщення. 

Плоди, покладені на зберіганні в жовтні, вже в грудні починають набувати жовтого кольору і характерного аромату. 

Плоди дуже довго зберігаються свіжими. У них досить міцна шкірка і соковита білувата м'якоть з приємним смаком, який не можна однозначно охарактеризувати. Він не схожий на звичні нам смаки. Тзимбало можна вживати і як фрукти, і як овочі. 

Надія Савенко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора