Стійкі «іспанці»: сорти томата зарубіжної селекції

Вперше прочитавши про «іспанців» в журналі «Огородник», вирішили спробувати виростити їх на своїй грядці.

Правда, сумнівалися, чи зможуть вони прижитися на наших бідних, суглинних ґрунтах. Незважаючи на те, що ми постійно вносимо на грядки добрива (перегній, компост, зола), створити сприятливі умови для багатьох рослин все одно не вдається.

Для початку обрали сорт РАФ. Його культивують на півдні Іспанії (провінція Альмерія) на сухих ґрунтах і солончаках, тому мінімальна вологість і бідні ґрунти звичні для цього сорту.

РАФ (в перекладі з англійської розшифровується як «стійкий до фузаріозу») походить від відомого сорту Марманд, можна сказати, його вдосконалений варіант. Ще один плюс «іспанця» – він добре себе почуває в теплиці взимку, прекрасно плодоносить і дозріває при невисокій температурі (15-20 °С).

Плоди, отримані взимку, дуже красиві і смачні.

Саме за здатність давати врожаї круглий рік цінують РАФ і в Іспанії, і в інших європейських країнах, хоча це один з найдорожчих сортів.

Цікаво, що найвищі смакові якості проявляються, як це не дивно, в недозрілих плодах, коли м'якоть томатів ще щільна, соковита і ароматна. Та й за красою їм немає рівних – червона ребриста екзотика.

З рожевих іспанських сортів можна відзначити Розу Барбастро і Медовий Ель.

Великі (до 400 г), красиві, соковиті, солодкі плоди з ніжною цукристою м'якоттю порадували нас своїм яскравим, незрівнянним смаком.

Одна з переваг Медового Еля – він плодоносить аж до перших осінніх заморозків, до того ж його плоди не дрібнішають до кінця сезону. Обидва сорти продемонстрували стійкість до захворювань, особливо до фітофторозу.

Сорт Марглоб родом з США. Виведений на початку ХХ ст. шляхом схрещування сортів Марвел (Marvel) і Глоб (Globe).

Марглоб був одним з перших сортів, які виявили високу стійкість до хвороб, особливо до вертіціллезу і фузаріозу.

За смаком і консистенцією м'якоті його червоні плоди масою 150-200 г підходять для приготування різноманітних страв – від свіжого салату до томатного соку, а також для в'ялення і сушіння.

Правда, є один момент, який викликав у нас подив. На одній рослині і навіть в одній руці томати мали різну форму – округлу, серцеподібну, пласку...

Але на смакові якості плодів це ніяк не вплинуло. Всі вони незалежно від форми мали чудовий смак. 

Монтсеррат у багатьох асоціюється з ім'ям іспанської оперної співачки. Справжню назву цього сорту давно втрачено, але спритні іспанці нарекли його ім'ям святої покровительки Каталонії.

Плоди Монтсеррат масою до 200 г, мають округлу форму, товстостінні, злегка пустотілі, насіння виділяється легко. Томати можна використовувати для фарширування, сервірування святкових страв, в'ялення і сушіння на зиму.

Інші іспанські сорти томатів, такі як Кор ді Буе, Біфштекс Флорентійський, Марманд, Аравак, крім відмінних смакових якостей мають багато інших позитивних якостей.

У Аравака, наприклад, досить тривалий термін плодоношення. Це пов'язано з тим, що його плоди дозрівають усередині раніше, ніж зовні, і придатні в їжу навіть недозрілими.

Ми збираємо їх ще зеленими, вони чудово зберігаються і дозрівають навіть в прохолодному приміщенні.

Марманд – досить ранній і найпоширеніший сорт в Іспанії, хоча за походженням він – справжній француз. Сорт настільки популярний в Європі, що Іспанія, Італія і Франція вважають його своєю реліквією.

В Україні Марманд теж відчуває себе як вдома.

Його плоди великі (до 300 г), м'ясисті, солодкі, ароматні, з невеликою кількістю насіння. І що найприємніше – сорт дуже урожайний і стійкий до різних захворювань.

Плоди Кор ді Буе настільки великі, що плодоніжки не завжди витримують і ламаються під їхньою вагою.

Сорт середньостиглий і дуже агресивний в зростанні, тому вимагає постійного догляду, зате віддача завжди адекватна прикладеним зусиллям. Кор ді Буе забезпечував нас смачними салатами аж до початку осені. У плодів солодка, цукриста м'якоть, за смаком нагадує фрукти.

До речі, за нашими спостереженнями, у іспанських сортів відсутня звична нам томатна кислинка, вони солодкі, десертного смаку.

Особливий для нас сорт – Gigante Senza Semi, що в перекладі означає «гігант без насіння». Його плоди дуже м'ясисті, з маленькими насіннєвими камерами і ліченими зернятками. Щоб зібрати їх достатню кількість, нам довелося «випатрати» весь отриманий урожай. 

У європейській кухні воліють використовувати томати без насіння, щоб не порушувати смак і консистенцію страв.

Однак як би не старалися селекціонери, природа все одно вкладає в плоди нехай і нечисленні, але цілком життєздатні зернятка. Так вона, мабуть, піклується про виживання рослини, продовження його роду.

Як городники, які захоплюються томатами, ми з мамою вже придбали понад 50 нових сортів, серед яких крім іспанських є італійські, болгарські і американські. Сподіваємося, їхні врожаї будуть високими і відмінними.

Анжеліка Доронкіна 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора