У лісі – вовки, а в саду – вовчки: як врятувати дерева від «хижого» приросту

Невдячні «малята»

Як показує практика, велика кількість зав'язі – ще не гарантія, що врожай буде так само щедрим.

Важлива не так кількість, як стан  плодів. Їхній розмір, соковитість і солодкий смак повинні відповідати критеріям сорту. Врожай може бути рясним, але при цьому плоди вродяться дрібними, твердими і кислими.

Так іноді трапляється, якщо допускати помилки в агротехніці (наприклад, обмежитися одноразовою весняною обрізкою).

Щоб отримати якісний врожай, в кінці травня - на початку червня потрібно провести ще одну профілактичну чистку плодових дерев.

Справа в тому, що через півтора-два місяці після першої обрізки в місцях зрізів з'являються молоді жирові пагони – вовчки.

Особливо там, де видалили великі скелетні гілки плодових дерев або зачистили великі сучки. Вовчки буквально «вистрілюють» вгору і починають стрімко рости, помітно випереджаючи звичайні пагони. Висока швидкість росту пояснюється тим, що вовчки з'являються пізніше всіх інших гілок на дереві.

І оскільки вони молодші за решту деревини, всі обмінні процеси в них, включаючи фотосинтез, протікають набагато швидше, ніж в тканинах дорослих гілок. Завдяки цьому вовчки «перехоплюють» більшу частину поживних речовин, які коренева система дерева направляє в крону.

Придивіться уважніше до своїх плодових дерев, напевно, в кроні кожного з них ви знайдете горизонтальну гілку, з якої росте потужний дорослий вовчок (від двох років і старший). Скоріше за все, в місці розгалуження він товщий за материнську гілку, бо  після появи вовчка їй вже не вистачає поживних речовин. До того ж вовчок отримує більше сонячного світла, адже він росте вертикально, швидко тягнеться вгору і займає своє «місце під сонцем».

Він відмінно харчується і вільно дихає, залишаючи нижні продуктивні гілки в тіні, холоді і голоді. При цьому вовчки не дають плодів. Тобто плодове дерево в прямому сенсі годує непотрібні «дрова».

Таким чином, якщо вчасно не видалити жирові пагони, вони почнуть забирати у горизонтальних плодоносних гілок поживні речовини, світло і повітря. В результаті більш-менш якісні плоди дозріють лише на гілках з доступом до сонячного світла. З зав'язі, утвореної в центрі крони і на її північній стороні, виростуть маленькі, деформовані і тверді «кислиці».

Товарний урожай складатиме всього 20-30% від можливого обсягу, а 80% плодів буде втрачено.

Приборкання «хижаків»

Великі втрати врожаю через вовчків відбуваються тільки в тому випадку, коли плодові дерева дуже запущений.

Якщо одразу після появи залишити жировий пагін на дереві, на другий рік життя він буде виглядати, як звичайна плодоносна гілка, але при цьому продовжить забирати у дерева цінні поживні речовини.

Як же позбутися паразитуючих пагонів?

Є два варіанти вирішення проблеми.

Найпростіший – хірургічний, при якому всі або майже всі вертикально орієнтовані гілки обрізають. Молоді тонкі вовчки зрізають секатором, а товсті – сучкорізом або ножівкою.

Однак жирові пагони подібні до Лернейської гідри з грецьких міфів – на місці одного обрізаного вовчка виростає декілька нових. І чим сильніше дерево, тим більше вовчків воно має в кроні. Замкнене коло?

Не варто впадати у відчай, є ще один спосіб вирішити цю проблему!

Якщо на плодовому дереві ростуть жировики різного віку і розміру, спробуйте праавильно сформувати крону методом відгинання вовчків.

Найактивніше вони прорастають на місці обрізаних гілок, причому пучками по декілька штук. Неважливо, з якої причини видалили гілку – через елементарне механічне пошкодження (зламалася під вагою рясного врожаю чи від вітру) або ураження хворобами і шкідниками, на її місці одразу з'являються молоді пагони.

В залежності від того, який простір в кроні плодового дерева звільнився після видалення гілки, залишають один або два найсильніших вовчки, інші вирізають.

Після цього плодове дерево можна залишити на деякий час у спокої, щоб вовчки зміцніли і були готові до відгинання. Неможливо сказати заздалегідь, скільки часу на це піде. Все залежить від індивідуальних особливостей дерева – його віку, сили і швидкості росту. Іноді вовчкам вистачає двох місяців, а іноді вони готові аж на наступний рік.

Готовність жирових пагонів до відгинання визначають за станом деревини, вона повинна бути пластичною, насиченою соком.

Гілки відгинають лише після початку сокоруху. Якщо поспішити і відігнути гілку завчасно, вона може зламатися через недостатню кількість вологи в тканинах.

1. Деревину в місці, вибраному для відгинання, заздалегідь мнуть, щоб трохи її пом'якшити.

2. Якщо вовчку більше двох років, а його товщина перевищує 3 см, перед відгинанням його пропилюють – роблять тонкі прорізи поперек гілки (фото 1). Це досить складна операція, яка вимагає вправності.

Не можна випилювати і виймати з деревини клиноподібні фрагменти – така гілка зламається, як тільки її почнуть відхиляти.

Гілку кілька разів прорізують поперек, не пропилюючи її до середини. Перший раз в 10 см від вовчка, наступні на невеликій відстані один від одного (фото 2) – роблять пропили товщиною від 2-3 мм до 2-3 см, в залежності від діаметру вовчка, запланованого радіуса і кута згину. 

Краще пропилювати деревину ножівкою з великим проміжком між зубцями, дуже обережно. 

3. Потім починають акуратно відхиляти гілку, поки прорізи щільно не зімкнуться між собою (фото 3).

4. Відігнуту гілку фіксують, місця згину змащують садовим варом і бинтують смужкою агроволокна (фото 4, 5).

5. Через два-три тижні перевіряють, як іде процес загоєння. Якщо над раною наросла кора, пов'язку знімають.

Однак у кожного плодового дерева своя швидкість росту і регенерації. Одне може впоратися з ранами за три тижні, а іншому для цього знадобиться два місяці.

Як "перевиховати" вовчки  

Якщо дозволяє час, спробуйте відігнути вовчки без прорізування.

Для цього гілку плодового дерева попередньо гарненько проминають в місці згину, а потім трохи відхиляють і фіксують, прив'язавши ближче до верхівки. Сильно відгинати не треба, щоб не виникало механічне напруження в волокнах деревини.

Через два тижні операцію повторюють, збільшуючи нахил гілки.

Так вовчок, що стирчить вертикально вгору, можна поступово перевести в горизонтальну площину.

Період відгинання і кількість повторень операції залежать від товщини і пластичності гілки.

Починати цю операцію можна лише після початку повноцінного сокоруху, а закінчувати бажано до приходу осені. З наближенням холодів обмінні процеси в деревині зупиняються, вона втрачає вологу, стає менш гнучкою і слухняною.

Іноді гілка, яку відігнули в жовтні, успішно доживає до середини зими, а потім раптом ламається без видимих причин.

Щоб уникнути подібних «сюрпризів», не можна порушувати технологію наведених прийомів та змінювати час їх проведення.

Краще заздалегідь потренуватися на деревині, яка підлягає обрізці: 

виберіть досить міцну, потужну вертикальну гілку і спробуйте її відігнути за декілька прийомів, з пропилами або без, а потім видалити.

Вовчки також можна перетворити на плодоносні гілки.

Для цього їх потрібно вкоротити до 2-3-х нижніх бруньок. З них потім виростуть молоді пагони, на яких з'являться нові бруньки – плодові.

Але з верхньої бруньки на тому вовчку, що залишився, може вирости новий вертикально орієнтований лідер. Його треба буде вчасно відігнути або видалити. 

Таемниця успішного садівництва полягає в тому, щоб ставитися до рослин, як до власних дітей. Чим раніше ви почнете правильно «виховувати» плодові дерева, формувати їх відповідно до своїх цілей, тим швидше отримаєте результат – ваші вихованці будуть здоровими, сильними і продуктивними. 

Володимир Денис 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com