Гейхера: виразна краса у саду

Особливі прикмети

Гейхера – представник сімейства ломикаменевих. 

Це кореневищний трав'янистий багаторічник заввишки від 15-20 см до 40 см (без урахування висоти квітконосів). Серцеподібно-округле листя на тонких черешках, розсічене на 5-9 лопатей, зібране в прикореневу розетку.

Забарвлення у листя найрізноманітніше – від кольору топленого молока до фіолетового і шоколадного, буває воно і строкате – з облямівкою, плямами, кольоровими прожилками.

Квітки витончені, дзвоникоподібні, пониклі, жовто-зелені, білі, рожеві, червоні, зібрані в легкому волотистому суцвітті. Цвіте рясно в червні-серпні. Плід – коробочка, насіння дуже дрібне, схожість зберігає лише 6 місяців.

У природі більшість видів гейхер ростуть в лісистих місцевостях і гірських рідколіссях, де склалися їхні вимоги до середовища:

• глибокий дренаж, плямиста тінь, багатий на гумус, вологоємний, але не перезволожений ґрунт з нейтральною або слаболужною реакцією (оптимально рН 5,8-6,3 ).

Від перезволоження рослини страждають, а від надлишку зимової вологи гинуть. Гейхери морозостійкі, досить посухостійкі рослини для світлих і напівтінистих місць.

Сучасні сорти проявляють свої якості на відкритих сонячних ділянках, де забарвлення і візерунок листя стають яскравішими.

Однак важливо, щоб рослини отримували більше ранкового сонця і якомога менше післяобіднього.

Розмноження та агротехніка 

Розмножують діленням, насінням, рідше живцюванням.

Насіння висівають у відкритий ґрунт в квітні-травні. Воно проростає на світлі, сходи з'являються через 2-3 тижні. На постійне місце рослини висаджують в кінці травня-початку червня на відстані 18-20 см одна від одної. На зиму молоді рослини вкривають листям. Зацвітають вони на третій рік. При насіннєвому розмноженні ознаки сорту передаються не повністю.

Кущі ділять навесні, в травні, але до настання спекотної погоди. При осінньому розділенні (кінець серпня - перша половина вересня) рослини погано приживаються, можуть вимерзнути, тому їх треба добре вкривати. Відокремлені від основного куща частки висаджують на відстані 25 см і на 2-3 см глибше, ніж вони росли до цього. Гейхери ділять кожні 3-5 років. 

Навесні при підготовці ґрунту вносять структурований крупними фракціями компост (10 кг/м²). Для забезпечення водо- і повітропроникності ґрунту додають крупний річковий пісок або дрібний гравій, особливо навколо розетки листя.

Рослини обов'язково щорічно підгортають та мульчують компостом або перепрілим торфом, оскільки кореневище наростає вгору і бруньки відновлення виходять на поверхню ґрунту. Гейхера добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив (1-2 підгодівлі за сезон).

Догляд полягає в поливі при відсутності дощів, обережному розпушуванні ґрунту і підв'язуванні квітконосів при необхідності.

Три основні чинники, які негативно позначаються на рослинах, а іноді призводять їх до загибелі – відсутність вологи, відкритий пригрів і важкий, бідний живильними речовинами ґрунт.

Гейхери висаджують під деревами, біля водойм, в міксбордерах, кам'янистих садах, бордюрах, килимових посадках. Вони добре поєднуються з декоративними злаками, астильбою, дзвіночками, хостами, лілійниками, ірисами, седумами.

Рослини своїм надзвичайно декоративним листям і ажурними квітками можуть прикрасити будь-який квітник.

Сорти і види 

Гейхера гібридна (Н. х hybrida) має сотні сортів, які цінують за декоративність листя.

Найзнаменитіші сорти: Amethyst Myst; Black Beauty; Can-Can – листя сильно гофроване, червоно-коричневе з сріблясто-металевими плямами; Cascade Dawn – малиново-пурпурове молоде листя з часом стає сріблясто зеленим; Amber Waves – янтарно-жовте гофроване листя; Smokey Rose - димчасто-рожеве листя з гофрованим краєм; Velvet Night – велике, майже чорне листя з пурпурно-металевим нальотом; Ruby Ruffles – винно-червоне, дуже сильно гофроване листя.

Г. дрібноквіткова (Н. micrantha) – найефектніша з усіх видових гейхер, зимове листя кругле, влітку за формою нагадує листя клена. Зацвітає в травні, квітки з яскравими червоно-оранжевими пильовиками. Сорти: Palace Purple; Вresslngham Bronze; Pewter Moon.

Г. циліндрична (H. сilindrica) утворює щільну зелену напівкулясту розетку, має три культивари: Greenfinch – кремово-зеленуваті квітки на квітконосах 90 см заввишки; Hyperion – рожево-червоні квітки, висота квітконоса 50 см; Green Ivory – квітки кремові, листя темно-зелене з пурпуровими жилками, висота квітконоса 70 см.

У г. трясунковидної (Н. х brisoides), яка відрізняється великими листками і розгалуженими цветоносами, найцікавіші сорти Lady Romney, Pruhoniciana, Feurregel.

Валентина Симкович 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com