Цибулевий квітник: особливості створення аллярію

У Європі сьогодні дуже популярні види декоративної цибулі, висаджені в різних квітниках – масивах, бордюрах, міксбордерах та кам'янистих садках. 

Така універсальність використання визначається видовим різноманіттям цибулі, адже в цьому роді налічується близько сотні декоративних видів.

Наші ландшафтні дизайнери та садівники-аматори все частіше включають красивоквітучі цибулі в найрізноманітніші композиції. У зв'язку з такою багатофункціональністю рослини відому приказку «цибуля від семи недуг» тепер перефразували на «цибулю для семи квітників».

За бажанням можна зробити гірський цибулевий садок – аллярій (назва походить від родової назви цибулі – Аllium), згрупувавши в ньому різні види цієї рослини. 

До речі, чудово підходять для альпінарію і овочеві види цибулі — шніт-цибуля, цибуля-слизун, цибуля гілляста, або запашна. Серед аліумів є витончені малютки, наприклад, цибуля низька, заввишки не більше 5 см, а є і велетні, такі як цибуля гігантська, квітконос якої піднімається на висоту 180 см., синя, фіолетова, майже чорна. Суцвіття теж різноманітні – кулясті, парасолькові, схожі на конюшину. На гірках і у гравійних садках традиційно вирощують низькорослі цибулі. 

Надзвичайно приваблива цибуля каратавська (A. karataviense) з великими сірувато-рожевими, білими, кремово-білими (сорт Ivory Queen) кулястими суцвіттями, до 10 см у діаметрі, і такими невисокими квітконосами, що здається, ніби «кулі» лежать прямо на землі. Цвіте вона у травні, але широке сизе листя каратавської цибулі ще довго не втрачає декоративності.

У поєднанні з ґрунтопокривними рослинами гарно виглядає  цибуля Островського (A. ostrowskianum) з малиново-рожевими широкодзвінковими квітками, зібраними в пласкі суцвіття заввишки 15 см. Цвіте у червні-липні. Сорти з великими щільними суцвіттями – Swanenburg кармінно-червоного забарвлення та квітучий навесні Agalik's Giant – бузково-пурпуровий. У композиції з ним часто висаджують цибулю молі, або золотисту (A. moly), висотою 20 см, з жовтими квітками дзвіночків. За легендами Південної Європи вона має магічну дію і захищає садок від нечистої сили.

У великих альпінаріях вражають групи з високих видів цибулі – анзурів фіолетових тонів – гігантської, афлатунської, стеблинної, найвищої, Розенбаха.

Непересічна і цибуля Крістофа (A. christophii) з великими округлими фіолетовими суцвіттями (15 см в діаметрі), які залишаються декоративними до осені. Вона елегантно виглядає в поєднанні з декоративними злаками та ґрунтопокривними рослинами.

Хороша і жовтоголова велетенська цибуля коса (її цибулини іноді продаються під назвою нектароскордум). Цибуля ікласта отримала свою назву за оригінальне листя, квітки у неї великі дзвоники, поникаючі, тьмяно-червоні з широкою рожевою облямівкою. Дуже ефектно виглядає цибуля Шуберта (A. schubertii), з величезним (діаметр 30 см) ажурним суцвіттям з великих гострих бузкових зірок, схожим на застиглий феєрверк. 

Низькорослі кореневищні види: шніт та слизун утворюють щільні подушки, крізь які важко пробитися бур'янам.

Особливої романтичності надають альпінарію цибуля блакитна, цибуля волошкова і мініатюрна цибуля Біса з ніжно-блакитним і синім забарвленням квіток. На жаль, вони рідко бувають у продажу, але варто пошукати, щоб у пору цвітіння насолоджуватися чарівною картиною.

Якщо кам'янистий сад розташований під високими деревами, то не обійтися без тіньолюбних цибулі ведмежої з пухкими біло-зеленими напівсферичними суцвіттями і цибулі переможної з округлими кремовими суцвіттями. Обидва ці види в народі називають черемшею. Їх можна висаджувати і серед каменів, і під деревами, з ранньої весни вони прикрасять сад спочатку своїм листям, а потім витонченими суцвіттями. 

Цибулевий запах відлякує багатьох шкідливих комах, створюючи сприятливі, здорові умови для інших рослин.

Головний недолік всіх цибулинних – швидка втрата декоративності. Тому їх висаджують таким чином, щоб камені або інші рослини прикривали жовте листя. До речі, всі цибулинні чудово виглядають у поєднанні з хвойними кущами. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com