Зловмисні дротяники: як захистити город від ґрунтових шкідників

З-поміж багатоїдних видів комах значною шкідливістю для просапних і овочевих культур характеризуються личинки коваликів і чорнотілок (дротяники і несправжні дротяники).

До появи препаратів гексахлорану (у 40-х роках ХХ століття) ніяких засобів і способів боротьби з ними не було.

У повоєнні роки розробка заходів боротьби з цими шкідниками у різних ґрунтово-кліматичних регіонах була предметом дослідження низки інститутів. Запропоновані рекомендації ґрунтувалися на внесенні у ґрунт 12% або 25% порошку ГХЦГ. 

Широке застосування цього способу боротьби з дротяниками призвело до того, що через кілька років всі поля колгоспів і присадибних городів виявилися забрудненими гексахлораном, що довго зберігається в ґрунті.

На ринку та в магазинах важко було знайти картоплю без специфічного запаху гексахлорану. 

Наприкінці 50-х років удосконалення боротьби з дротяниками набуло першочергового значення. У 1959 р. дослідження з цієї проблеми було розгорнуто В.Г. Долиним. Результати проведених експедицій та експериментів дозволили обґрунтувати систему заходів щодо захисту посівів від дротяників. Було встановлено видовий склад коваликів, їх поширення у різних ґрунтово-кліматичних зонах України, вивчено екологію, складено визначник личинок.

Під назвою дротяники відомі личинки жуків коваликів (посівний, смугастий, темний, широкий та ін.). Найбільш поширений в Україні ковалик посівний.

Широко відомо, що формування вогнищ розмноження дротяників пов'язане зі злаковою рослинністю, особливо злаковими багаторічними травами, а тандем пирій - дротяники в землеробстві розглядається як постійне явище.

Щоб прийняти успішні заходи боротьби необхідно насамперед дізнатися ворога в обличчя, тобто. ознайомитись із біологічними особливостями шкідника.

Жуки ковалики досить докладно вивчені та описані у спеціальній літературі. 

Городникам-аматорам потрібно знати, що жуки (імаго) найчастіше зустрічаються на злакових рослинах та різнотрав'ї. Мають довгасте, характерної форми тіло. Його довжина 6-8 мм, забарвлення темне.

Від решти жуків відрізняються здатністю підскакувати: жуки, що впали на спинку, щоб перевернутися на ноги, за допомогою особливого пристосування підскакують, видаючи при цьому слабкий звук, що нагадує клацання.

Жуки харчуються пилком і не завдають особливої шкоди. Але, помітивши такого жука на своїй ділянці, необхідно бути готовими до пошкоджень підземних частин рослин його личинками – дротяниками. 

Останні отримали таку назву від того, що вони на вигляд у ґрунті нагадують відрізки мідного дроту. Тіло їх довжиною до 4-х см, діаметром до 4 мм, циліндричної форми, з трьома парами добре розвинених ніг, головою, увінчаною великими щелепами.

Відроджені личинки харчуються перегноєм і пізніше об'їдають підземні частини рослин (капуста, морква, салат, огірки, помідори, селера, суниця та ін). В окремих випадках харчуються і мертвими комахами. Розвиток личинки триває 3-5 років, спочатку вони розвиваються дуже повільно, пізніше – трохи швидше, оскільки збільшується їх ненажерливість.

Личинки живуть на тих самих місцях. Пересуваються відповідно до температури або вологості ґрунту. Зниження температури і висихання ґрунту змушують личинок пересуватися в нижні шари ґрунту, тому в сухі періоди коріння рослин у верхніх горизонтах не пошкоджується.  Зимують личинки у ґрунті на глибині до 1 м, навесні піднімаються у верхні шари ґрунту, харчуються соковитими підземними частинами рослин.

Ненажерливість їх пояснюється необхідністю видобувати з рослин вологу та харчуватися рідкою фракцією їжі.

Таким чином у посушливі періоди вегетації шкода від їхньої життєдіяльності відчутна, особливо на глибині від 25 см.

Шкідливість личинок підвищується навесні та восени.

Стаючи дорослими, личинки заляльковуються на глибині 10-30 см у червні-липні в колисці довжиною 2 см. Стадія лялечки триває приблизно 10-15 днів. Жуки, що сформувалися, зазвичай залишаються в колисці до весни наступного року.

Заплідні самки відкладають яйця (від 120 до 200 штук) на, або, грунт. У яєць тонка, але тверда перетинка з липкою поверхнею, тож до неї прилипають грудки ґрунту. Тому у природі яйця важко виявити.

Тривалість ембріональної фази 25-30 днів. Яйця для свого розвитку потребують підвищеної вологості середовища.

Один із представників – ковалик темний (Agriotes obscurus), поширений  майже повсюдно. Довжина жука 7-9 мм. Колір тіла буро-чорний чи чорний; надкрила червоно-бурі. Яйця білі, довжина 0,46-0,57 мм та ширина 0,29 0,50 мм. Личинки спочатку молочно-білого кольору, майже прозорі, пізніше жовто-бурі, циліндричні, тонкі, довгі, тверді та гладенькі (звідси і назва дротяники). Зимують дротяники та жуки, які виходять із укриттів рано навесні.

Несправжніми дротяниками прийнято вважати личинок жуків мідляків (чорнотілок), які на перший погляд схожі на дротяників, але відрізняються більш округлою головою і розсунутими передніми ногами. Серед чорнотілок є шкідливі багатоїдні види (піщаний мідляк, кукурудзяна чорнотілка, степовий мідляк), що ушкоджують пшеницю, сою, соняшник, буряк, тютюн, баштанні та інші культурні рослини.

Поширені чорнотілки у посушливих степових районах. Живуть жуки кілька років. Живляться надземними частинами переважно дикорослих рослин. Ведуть прихований спосіб життя, накопичуються під рослинними рештками, сміттям тощо, внаслідок чого на ділянках вони поширені осередками.

Самки відкладають яйця в ґрунт біля самої поверхні, по 100-300 шт. щороку. Личинки харчуються підземною частиною рослин.

На відміну від дротяників вони розвиваються лише рік або трохи більше року, а личинки піщаного мідляка–  лише два місяці.

Заляльковуються в ґрунті, фаза лялечки триває 2-3 тижні. Зимують жуки і несправжні дротяники.

Чорнотілки сухолюбні та відрізняються великою витривалістю до посухи, при надлишку вологи у ґрунті гинуть у великій кількості. На зрошуваних землях розмноження чорнотілок обмежується регулярними поливами.

Ушкодження несправжніми дротяниками культурних рослин відзначається переважно навесні та восени. Дорослі жуки не шкодять, крім піщаного медляка, імаго якого об'їдають сходи багатьох сільськогосподарських рослин.

• Наявність і чисельність дротівників на ділянці встановлюють шляхом розкопок облікових майданчиків 50х50 см, глибиною до 50 см.
• Сумарна чисельність дротівників і несправжніх дротяників більше 6 екз./м² говорить про можливе пошкодження врожаю картоплі більш ніж на 10%.
• У цьому випадку необхідно планувати та проводити профілактичні та винищувальні заходи.

Шкодять дротяники та несправжні дротяники впродовж усього періоду розвитку – 3-5 років. 

Боротьба з комахами, які у шкідливій стадії мешкають у ґрунті, – надзвичайно складне завдання, особливо на присадибних ділянках та городах, оскільки тут необхідний комплексний підхід, тобто система заходів, жодною ланкою з якої не слід нехтувати. 

Враховуючи осередковий характер поширення цих шкідників, рекомендації щодо боротьби з ними включають попереднє обстеження полів та визначення чисельності личинок, рекомендується локальне застосування хімічних засобів тільки там, де це необхідно.

Насамперед необхідно дотримуватися сівозміни (чергування культур на ділянці), проводити вапнування кислих ґрунтів (дротяники уникають лужних ґрунтів) раціонально вносити органічні та мінеральні добрива, утилізувати рослинне  сміття. Боротьба повинна проводитися на всій ділянці (всіх полях сівозміни). 

1) Глибока зяблева оранка (весняне перекопування ґрунту), з внесенням азотних та калійних добрив (25 г/м² сульфату амонію або 15 г/м² аміачної селітри). 

2) На ділянці попередньо слід знищити пирій. Для цього навесні або восени, в період максимального сокоруху (соковите зелене листя) слід обприскати бур'ян розчином раундапа (80 мл/10 л води на 200-250 м²).

3) Періодичні культивації або прополки з травня до вересня (на ділянках багаторічних трав може бути рекомендовано дискування або інше розпушування). Всі види механічної обробки ґрунту порушують комфортні умови перебування яєць, личинок та лялечок, покращують аерацію ґрунту, створюють сприятливі умови для поширення збудників ентомопатогенних захворювань, прискорюють ріст та розвиток культурних рослин, знищують бур'яни. 

4) Картоплю та коренеплоди особливо не слід висаджувати на ділянці, засміченій пирієм повзучим, а також на ділянці, де довгий час вирощувалися кормові злакові трави, пшениця, ячмінь. Перші 2-3 роки такі ділянки необхідно використовувати під однорічні бобові культури, льон, гречку, гірчицю білу або просо, оскільки ці культури не є оптимальними для харчування та розвитку личинок коваликів та мідляків. 

5) Навесні до посадки та восени після збирання врожаю хороші результати дає використання приманок.

• Половинки коренеплоду нанизують на прутики та закопують на глибину 10-12 см, так щоб прутик було видно.  Схема розкладки 1х1 м. Через 5-7 днів бульби викопують, збирають та знищують шкідників, бульби замінюють на нові. 

Дослідження в Інституті захисту рослин УААН показали, що хороші результати дає полив ґрунту навколо прутика  контактними інсектицидами, які використовуються проти колорадського жука (100 г готового розчину в 1 гніздо з принадою), а також замочування посадкового матеріалу картоплі в розчині інсектициду актара 25 (0,15% концентрації на 90-120 хвилин, 1,5 г/10 л води).

Також існує спосіб внесення в ґрунт у якості приманки насіння кукурудзи, оброблене на насіннєвому заводі системними інсектицидами, гаучо, 70 % с.п. (130 г препарату на 100 тис. насіння), космос 260 т.к.с. (4 л/т насіння), круїзер 350 FS т.к.с. (6-9 л/т насіння), промет 400 СS т.к.с. (2л/т насіння) або семафор 20% т.к.с. (2-2,5 л/т насіння). Такий посадковий матеріал з дотриманням техніки безпеки по 3-5 шт. розкладають у ямки на глибину 8 см і засипають землею. Схема розкладки 1х1 м. З'їдаючи насіння та сходи кукурудзи, дротяники гинуть. 

Ія Верижнікова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: автора, pexels.com