Земляний мигдаль: екзотична і невибаглива чуфа на городніх грядках

Чуфа, або земляний мигдаль (Cyperus esculentus L.) – трав'яниста рослина з родини осокових.

Зовні вона нагадує звичайну осоку – її потужні, щільні, з ламкими тригранними пагонами кущі, зібрані в численні листові пучки, досягають у висоту від 30 до 100 см. Кожен пучок складається з 3-11 лінійних, стрілоподібних, зелених листків. Корінь мичкуватий, кореневища тонкі з потовщеннями у вигляді бульб.

В одному кущі розвивається до 200 поперечно-смугастих бульбочок різної форми – овально-подовжених, яйцеподібних, округлих. Забарвлення – від світло-жовтого до темно-коричневого, серцевина біла.

Дуже декоративно виглядають кущі чуфи на клумбах, газонах, галявинах.

Рослина зручна тим, що при економії земельних площ її можна вирощувати у саду, розмістивши кущі між деревами або вздовж доріжок.

Однак максимальну віддачу від чуфи можна отримати, висадивши її на сонячній відкритій ділянці та забезпечивши помірний полив. 

У кліматичних умовах України чуфа рідко утворює квіткові пагони та розмножується виключно бульбами. Тому обробляється як однорічна рослина розсадним способом або висаджуванням посадкового матеріалу безпосередньо у відкритий ґрунт. 

• У відкритий ґрунт бульби чуфи висаджують, коли земля прогріється до 14-15 °С і мине загроза заморозків.
• Перед цим їх на 2-3 доби замочують у воді кімнатної температури, потім по 3 штуки висаджують у лунки глибиною 7-8 см і поливають.
• Схема посадки – 30 см у ряду і 40 см у міжрядді.

Сходи з'являються на 10-15 добу і за своїм зовнішнім виглядом дуже нагадують пирій.

Потрібно бути уважним, щоб не виполоти їх, випадково переплутавши з бур'яном. 

Догляд за чуфою полягає в помірному поливі, розпушуванні ґрунту та видаленні бур'янів на початку сезону, поки кущі не розростуться і самі не почнуть глушити бур'яни.

Чуфа може пошкоджуватися капустянкою, тому ділянку, відведену під земляний мигдаль, для профілактики перед посадкою необхідно обробити проти цього шкідника. 

Збирають урожай обов'язково у суху погоду, як правило, у середині вересня. До цього часу листя рослини помітно жовтіє і підсихає. Викопуються бульби легко, оскільки розташовані близько до поверхні ґрунту.

• Після збирання їх ще раз ретельно перебирають, очищаючи від сміття.
• Призначені для споживання – миють, а ось насіннєві мити не рекомендується.
• Вимиті "горіхи" необхідно обов'язково добре просушити, виклавши в захищеному місці тонким шаром, інакше при зберіганні вони можуть підпріти.
• Чуфа добре зберігається при кімнатній температурі в підвішеній на гачку плетеній сітці, що “дихає”.
• Насіння зберігає схожість 3-4 роки.

За калорійністю врожаю з одиниці площі чуфа перевершує всі харчові культури, що вирощуються у нас, а найбільш калорійну з них – арахіс – майже в 3 рази. 

Підземні бульби, що розміром і формою нагадують мигдаль, дуже корисні. Вони містять магній, фосфор, кальцій, залізо, крахмал, цукор, білок, вітаміни груп С та Е і до 27 % олії, близької за якістю до оливкової.

Регулярне вживання чуфи допомагає зміцнити і підвищити імунітет, підняти настрій, збільшити працездатність, стимулює роботу мозку.

Її плоди визнані ефективним помічником у боротьбі з цукровим діабетом, оскільки знижують вміст цукру в крові та покращують стан організму в цілому.

Чуфа корисна при різних захворюваннях шлунка та кишечника. Для цього з неї готують молоко.

До речі, лікарські засоби роблять не лише з плодів, але також із листя рослини – його дрібно нарізають, заливають горілкою та витримують у темному прохолодному місці впродовж семи днів. Така спиртова настойка за ефективністю не поступається женьшеневій.

Сирі бульби та чай з додаванням листя чуфи здатні виводити з організму радіонукліди та інші шкідливі речовини.

Бульби можна вживати в їжу сирими, попередньо добре промивши і замочивши в теплій воді, щоб вони набрякли і стали ніжнішими. Добрі вони й у смаженому вигляді. Також коренеплоди чуфи подрібнюють і додають у випічку (торти, тістечка).

Дуже смачне та корисне для здоров'я молоко з чуфи. В Іспанії його називають "оршад".

Оршад 

200 г бульб чуфи, 800 мл води. 

Бульби добре вимити та замочити на 1 годину у теплій воді. Потім воду злити і пропустити чуфу через м'ясорубку або збити в блендері до стану кашки. Подрібнену масу залити водою в пропорції 1:4 і настояти впродовж доби, потім вичавити рідину через марлю або дрібне сито. Для прихильників солодкого в оршад можна додати цукор до смаку.

Вичавки викидати не потрібно – вони стануть у пригоді для приготування пирога. 

Манно-"горіховий" пиріг

100 г вичавків з чуфи, по 1 склянці манки і борошна, по 2 склянки кефіру і цукру, 100 г вершкового масла, 3 яйця, 1 пакетик ванільного цукру, 1 ч. ложка соди, 1 ч. ложка оцту, 200 г цукатів. 

Вичавки з чуфи та манку залити кефіром, перемішати, залишити на 1-2 години. Яйця збити з цукром та ванільним цукром. 

Настояну масу з горіхових вичавків, манки і кефіру змішати з розтопленим вершковим маслом, додати збиті яйця і гашену оцтом соду. У масу, що вийшла, поступово додати просіяне борошно, нарізані кубиками цукати і добре все перемішати.

Вилити тісто у форму, змащену вершковим маслом та обсипану манкою.

Випікати 40-45 хв за нормальної температури 170 °С.

Олег Макушніков

© Журнал "Городник" 

ФОТО: автора