В чистій воді риба водиться: як вибрати підходящі для розведення породи риб

Якою має бути вода, щоб у ній водилася риба? 

Безперечно, самим рибникам-аматорам важко зробити повний гідрохімічний аналіз. Але практика показує, що достатньо лише контролювати температурний режим, органолептичні властивості води (колір, запах, смак, прозорість), рН, жорсткість. Бажано визначати вміст розчиненого кисню, нітратів та нітритів.

У рибоводних ставках вода має бути незабарвленою, без смаку та запаху. Допустима прозорість – не менше 0,75-1 м, рН – 6,5-8,5, оптимальна температура – 23-28 °С, вміст кисню – не нижче 4 мг/л (на ранок – не нижче 2 мг/л).

Вміст кисню у воді можна визначити хімічним шляхом та за допомогою приладів оксиметра або кисневометра.

Причиною зниження вмісту кисню у воді може стати процес гниття залишків рослинності, нез'їдених залишків внесеної їжі або загиблих кормових організмів. 

Вміст нітритів допускається до 0,3 мг/л, а нітратів – до 0,5 мг/л.

Найбільше труднощів у цьому аспекті чекає на власників зимових ставків з непроточною водою. Щоб вийти зі становища, їм треба рубати ополонки. А щоб ті не замерзали, поміщати в них товсті пучки стебел очерету. Таким чином можна досягти насичення води киснем.

Ще один ефективний спосіб аерації – застосування компресорів різних типів. У цьому випадку перфорованими пластиковими трубками подається стиснене повітря. Піднімаючись до поверхні води, воно насичує її киснем. Щоб повітря не здіймало мул, шланг необхідно розміщувати не на ґрунті, а за 15-20 см від нього.

Вибираємо породи риб

У морях нашої країни мешкає близько 1100, а прісних водах – близько 400 видів риб. Освоєно близько 20 видів, багато з яких можна з успіхом розводити у присадибному ставку.

Ще у Стародавньому Римі успішно вирощували кефаль. Багато простих людей, як пише у своїй книзі "Сільське життя" історик Варонна, споруджували біля будинків ставки.

Безліч рибоводних садків і ставків знаходили при розкопках городищ давніх слов'ян.

З прийняттям християнства риба стала важливим компонентом раціону, особливо під час постів. У монастирських ставках розводили стерлядь, коропа, карасів, шемаю, вирізуба, форель, сома.

Як свідчать документи, у 17 столітті на території сучасної України вирощували вже 9 видів риб.

У наші дні найбільш популярні в присадибному рибництві коропи, срібний та золотий карасі, лини.

Карась зустрічається двох видів: золотий та срібний. Зовнішнє забарвлення цієї риби відповідає назві.

У сприятливих умовах карась може досягати ваги 5 кг. Зустрічаються і карасі-ліліпути, які не виростають більше 5-7 см, хоч і стають статевозрілими. Живе карась до 12 років. Статева зрілість настає на 3-4-му році життя. За якістю м'яса та жирності він не поступається коропу. Ефективність використання кормів карасем приблизно на 20% нижче, ніж у коропа.

На відміну від своїх предків – сазанів – коропи більш високотілі, вгодовані, менш рухливі. Вони бувають лускаті, "лінійні", "голі", з розкиданою лускою (дзеркальні).

Зустрічаються коропи розміром 30-40 см і більше, масою до 20 кг. Середня тривалість життя – 45-50 років. У нашому кліматі за сприятливих умов на другому році життя короп досягає в середньому маси 450-500 г. М'ясо коропа містить до 20% білка та 10% жиру.

Саме слово "короп", як вважають, взято з грецької мови і означає "плід", "врожай". 

Дійсно, велика самка метає іноді до півтора мільйона ікринок. Це дозволяє вже до осені другого року отримати від самки стадо товарної риби масою близько 10 тонн. 

Лина легко відрізнити від інших риб. Тіло у цієї риби коротке, слабко стиснене з боків, товсте та високе. Хвостове стебло коротке, з невеликою виїмкою. Усі плавці закруглені. У наших умовах самки дозрівають на 3-4-му році життя, самці – на 2-3-му. Лин росте повільно, на другому році життя його маса досягає 120 г при довжині тіла 17-18 см. Плодючість становить у середньому до 40 тисяч ікринок, з віком вона збільшується і може досягати 200 тисяч ікринок.

Для вирощування лина можна використовувати такі водойми, де інші ставкові риби просто не виживуть – повністю зарослі рослинами, і навіть такі, де концентрація кисню опускається нижче 1 мг/л.

Нарешті, у лина відносно велика їстівна частина тіла – 52-54% маси. Жирність м'яса загалом 3-8%. Воно солодкувате на смак і дуже соковите. Здавна печінку лина використовували при лікуванні головного болю та "лихоманки".

Отто Давидов

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pexels.com