Домашнє насінництво: що потрібно знати і вміти для вирощування продуктивного насіння городніх культур

Необхідно мати достатньо площі, щоб дотриматися просторової ізоляції при вирощуванні чистосортного насіння перехреснозапильних рослин, приміщення для зберігання маточників у зимовий період та багато іншого.

Отже, щоб отримати високоякісне чистосортне насіння, потрібні певні навички і, звичайно ж, знання.

Найкоротший курс біології

У більшості поширених видів рослин розвиваються квітки обох статей, тобто несуть одночасно жіночі (маточка, що складається з зав'язі, стовпчика і рильця) і чоловічі (тичинки, що складаються з пильовиків, заповнених пилком, і тичинкової нитки) генеративні органи, або органи розмноження.

Рідше зустрічаються види з одностатевими або роздільностатевими квітками, що формують тільки жіночі або чоловічі органи розмноження.

Культури, у яких роздільностатеві квітки розвиваються на тій самій рослині, називають однодомними. Такими є види із родини гарбузових. Яскравим прикладом служить огірок, у якого уживаються поруч чоловічі квітки (городники часто називають їх "пустоцвітами") та жіночі, із зав'яззю.

Є й такі види, у яких чоловічі квіти розвиваються на одній рослині, а жіночі – на іншій (шпинат, спаржа). Їх називають дводомними, тому що квіти ніби живуть “у різних домах”.

Насіння може утворитися лише в тому випадку, якщо на рильце маточки потрапить пилок, відбудеться запилення та запліднення. Це залежить насамперед від будови та біології квітки кожної культури, а також від погодних умов.

Важливо, щоб чоловічі та жіночі генеративні органи дозріли одночасно.

У деяких культур з обох статей квітки ці фази збігаються, і тоді дозрілий пилок обсипається на рильце маточки і запилює його, тому їх (помідори, баклажан, перець, квасоля, горох, салат, кріп) називають самозапильними.

Але у багатьох видів органи розмноження дозрівають неодночасно. У моркви, наприклад, спочатку дозріває пилок, а рильце маточки ще не готове прийняти його, а у капусти, навпаки, рильце готове, а пильовики ще не розкрилися.

Такі приймочки запилюються пилком, який переносять вітер, бджоли та інші комахи з квітки цієї ж рослини чи іншої. Таке запилення називають перехресним, а культури, що відрізняються цією особливістю, – перехреснозапильними.

Отримати насіння перехреснозапильних культур на маленькій ділянці дуже складно, тому що велика ймовірність перезапилення пилком інших сортів того ж виду або бур'янами того ж роду.

Уникнути перезапилення можна, ізолюючи насіннєві посіви або окремі рослини від можливих перезапилювачів.

• Якщо насіннєвих рослин (насінників) невелика кількість, їх суцвіття після проведення штучного запилення ізолюють спеціально виготовленими марлевими або паперовими мішечками.
• Для більших насіннєвих ділянок потрібна просторова ізоляція. На відкритій місцевості вона має бути не менше 2 000 м, на пересіченій – 600 м. Це означає, що ближче цієї відстані не повинні вирощуватися сорти або культури, пилок яких може долетіти до насіннєвих ділянок. Просторова ізоляція кожної культури може бути різною.

Вирощувати насіння перехреснозапильних рослин клопітно, але виправдано, якщо йдеться про насіння особливо цінних сортів або малопоширених культур. 

Життєві форми рослин

Культури, які у рік посіву формують насіння, називаються однорічними. Їх насінництво не становить особливих труднощів – на насіннєві цілі вибирають найбільш красиві, здорові та врожайні рослини.

Значно складніше отримати насіння так званих дворічників. У перший рік життя рослини формують вегетативні органи – качани (капуста білокачанна, червонокачанна, савойська); стеблоплоди (кольрабі); цибулини (цибуля ріпчаста, часник); коренеплоди (морква, буряк столовий, редька, ріпа, дайкон, вівсяний корінь, пастернак, петрушка, селера, кмин, цикорний салат (вітлуф), бруква столова, скорцонера, мангольд та ін), – відкладаючи в них поживні речовини. У більшості культур ці органи є товарною продукцією.

Для отримання насіння відбирають рослини, що сформували типові для сорту вегетативні органи, які послужать як маточні.

Їх зберігають з огляду на вимоги кожної культури, а навесні наступного року висаджують.

Таким чином, процес вирощування насіння триває два роки. Тому, якщо ви відберете маточні рослини в 2024 р, то в 2025 отримаєте насіння, яке зможете посіяти лише в 2026 р. Складність насінництва дворічників полягає в основному в труднощах зберігання в домашніх умовах маточного матеріалу.

Зрештою, є ще група багаторічних овочевих культур. Вони можуть рости та давати продукцію роками, а то й десятиліттями. Розмножують їх, як правило, кореневими відприсками, поділом куща або кореневищ, живцями.

Але більшість з них можуть утворювати і повноцінне насіння, яке збирають після дозрівання.

До багаторічних овочевих культур належать спаржа, артишок, водяний крес, ісоп, катран, котовник лимонний, меліса лимонна, любисток, м'ята перцева, ревінь, чебрець, щавель, естрагон.

Насіння цибулі ріпчастої в Україні найчастіше одержують за два роки, як у дворічних рослин: у перший рік із насіння (чорнушки) за інтенсивною технологією вирощують великі товарні цибулини, з яких відбирають маточні, а навесні другого року їх висаджують для отримання насіння.

Але в північних областях насіння цибулі ріпчастої одержують за три роки: у перший рік з насіння (чорнушки) одержують дрібні цибулинки, які називають сіянкою, у другий рік – товарні (маточні) цибулини, а вже вони на третій рік утворюють насіння.

Багаторічні види цибулі (батун, шніт, запашна і слизун) можуть давати повноцінне схоже насіння, хоча в практиці аматорського овочівництва їх розмножують в основному поділом куща. Цибулю-порей зазвичай розмножують насінням, яке збирають на другий рік. Багатоярусна цибуля розмножується повітряними цибулинами. Цибуля-шалот утворює насіння, але городники зазвичай розмножують її дрібними цибулинами, відібраними з гнізда.

Не можна розмножувати насінням батату, хрону, топінамбуру. Ці культури розмножуються вегетативним шляхом.

(Продовження)

Майя Григоровська, Володимир Давидов

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com